Рішення № 37024581, 28.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 911/4564/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство», с.Розважів

про стягнення 1610536,24 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Савчук П.К.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (далі - відповідач) про стягнення 1610536,24 грн.

Провадження у справі №911/4564/13 порушено відповідно до ухвали суду від 06.12.2013 року та призначено справу до розгляду на 24.12.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.12.2013 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 14.01.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору. Розгляд справи відкладався до 28.01.2014 року.

В судовому засіданні 28.01.2014 року позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 28.01.2014 року не з'явився, однак надав суду відзив на позов, в якому заперечував проти стягнення 25% штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

15.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (відповідач) було укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 66 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача нафтопродукти в кількості та асортименті, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити їх на умовах Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що товар постачається відповідачу частинами (партіями) автомобільним транспортом на умовах FCA (Інкотермс-2010) завантаженням в автомобільний транспорт покупця з резервуарів нафтобаз.

Згідно з п. 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару.

Як зазначив позивач, ним на виконання умов Договору було поставлено (передано) відповідачу нафтопродукти на загальну суму 2873111,15 грн., які прийняті відповідачем та частково оплачені на суму 1740924,15 грн., що підтверджується довідкою банку.

Факт прийняття відповідачем нафтопродуктів підтверджується наведеними в позові та доданими до позовних матеріалів видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ за період з червня 2013 року по жовтень 2013 року, відповідачем факт отримання товару не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отримані нафтопродукти не оплатив, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 1132187,00 грн. Відповідач у відзиві суму основної заборгованості не заперечував.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 1132187,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 6.2.1. Договору 22469,55 грн. пені, відповідно до п. 6.2.2. Договору 25% штрафу в сумі 427281,50 грн. та п. 6.2.3. 19% річних в сумі 28498,19 грн.

Як передбачено п. 6.2.1 Договору у випадку прострочення розрахунків за Договором, покупець зобов'язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору у випадку порушення терміну оплати товару на 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від стуми заборгованості.

Пунктом 6.2.3. Договору сторонами погоджено інший розмір річних відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19%.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Штраф правомірно нарахований на суми заборгованості, про строчка по яким тривала понад 15 днів і в погодженому в Договорі розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 19% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, і проценти в розмірі 19% погоджені сторонами в 6.2.3. Договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення 19% річних підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві заперечував проти стягнення 25% штрафу, вважаючи це подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення, що не допускається згідно зі ст. 61 Конституції України. Щодо пені та річних відсотків, відповідач у відзиві заперечень не надав.

Суд не приймає такі заперечення відповідача, оскільки пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та річних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.

В той же час, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Таким чином, враховуючи ступінь виконання позивачем зобов'язання та досить великий розмір штрафних санкцій (штрафу та річних), погоджених сторонами в Договорі, суд вважає за можливе зменшити штраф, стягнувши з відповідача 25% від суми заборгованості, яка існує на день розгляду спору, тобто від 1132187,00 грн., що складає 283046,75 грн.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає сума основного боргу 1132187,00 грн., 22469,55 грн. пені, 28498,19 грн. річних та штрафу в сумі 283046,75 грн.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і часткове задоволення позовних вимог зумовлене зменшенням штрафу, суд відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про покладення витрати по сплаті судового збору на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (07241, Київська обл., Іванківський р-н, с. Розважів, вул. Іванківська, 9, код 03755495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код 37425075) 1132187,00 грн. основного боргу, 22469,55 грн. пені, 28498,19 грн. річних, 283046,75 грн. штрафу та 32210,73 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 06.02.2014 р.