Ухвала суду № 37020875, 07.02.2014, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/148/14-к

Провадження № 1-кп/210/129/14

"07" лютого 2014 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого судді Чайкіної О.В., при секретарі Ромашевському Є.В., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Давидова С.В., обвинуваченої - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № за ЄРДР 42013040230000226 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с. Переможне, Устинівського району, Кіровоградської області, українки, з вищою освітою, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Даний обвинувальний акт надійшов разом із угодою про визнання винуватості, укладеною 25.12.2013р. між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу Давидовим С.В. та ОСОБА_2

Зі змісту обвинувального акту та угоди до нього вбачається наступне.

Обвинувачена, ОСОБА_2, будучи секретарем приймальної комісії Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів №1 (код ЄРДПОУ 02541390, м. Кривий Ріг, Дзержинський район, вул. Каховська,1) виконувала обов'язки по зарахуванню на навчання осіб. ОСОБА_2 займала посаду, пов'язану з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, являючись службовою особою.

В період часу з 2011-2012 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) гр. ОСОБА_2 невірно зарахувала 26 осіб на навчання для отримання первинної професійної підготовки, які фактично здійснювали курсову підготовку, тобто не були учнями, а слухачами, оскільки раніше здобували первинну професійну підготовку та їм присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», або здобули спеціальність іншого кваліфікаційного рівня, що є порушенням ч. 5 ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103-98 ВР від 10.02.1998 року, абзацу 2 п. 36 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2004 року № 882, яким визначено, що стипендія призначається учням.

Внаслідок порушення, допущеного гр. ОСОБА_2 загальному фонду обласного бюджету завдано матеріальні збитки на загальну суму 63693,20 гривень.

Необережні дії ОСОБА_2, внаслідок несумлінного ставлення до своїх службових обов'язків органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 367 КК України, а саме: будучи, службовою особою невірно зарахувала 26 осіб на навчання для отримання первинної професійної підготовки, що заподіло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

25 грудня 2013 року між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу Давидовим С. В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42013040230000226, з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні прокуратури м. Кривого Рогу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Леніна, 27 укладено угоду про визнання винуватості.

У відповідності до даної угоди, прокурор та підозрювана ОСОБА_2, дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваної ОСОБА_2, за ч. 1 ст. 367 КК України.

Підозрювана ОСОБА_2 повністю визнала свою винуватість у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 367 КК України, у такому формулюванні: ОСОБА_2 внаслідок несумлінного ставлення до своїх службових обов'язків своїми необережними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 367 КК України, а саме: будучи, службовою особою невірно зарахувала 26 осіб на навчання для отримання первинної професійної підготовки, що заподіло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу у розмірі двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян із позбавленням права займатися організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваній.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачена в судовому засіданні також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2, беззастережно визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, від якого шкоду завдано істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

Відповідно до вимог, викладених у частині 7 статті 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладання угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжується у загальному порядку.

З положень п.1 ч.3 ст. 314 КПК України вбачається, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні, суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної правової норми, у її системному зв'язку з положеннями ст. 314 КПК України та статей 468-475 КПК України, випливає, що за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, повинен прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження); або продовжити судовий розгляд в загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення. Ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватості оскарженню не підлягає.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд вважає, що угода не може бути затверджена з наступних підстав.

Обвинувачена у судовому засіданні хоча і зазначила, що визнає свою вину у вчиненні інкримінованого їй діяння та підтримує угоду про визнання винуватості, однак, вказала що інкриміноване діяння вчинила під час основної відпустки за основним місцем роботи коли виконувала функції секретаря приймальної комісії Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1. Також зазначила, що завдані збитки відшкодовані.

За наведених обставин, визнання обвинуваченою вини не може вважатися беззастережним і повним, як це передбачає угода, оскільки суд вважає, що обвинувачена не в повній мірі розуміє пред'явлене обвинувачення, яке до того ж є суто формальним, і не відображає об'єктивної сторони складу злочину, визначеного ч. 1 ст. 367 КК України.

Крім того, як в обвинувальному акті, так і в угоді про визнання винуватості, в порушення вимог ст.ст. 291, 472 КПК України, при формулюванні обвинувачення та викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення не зазначено коли вчинено правопорушення, а лише обмежено вказівкою на період часу з 2011року по 2012 рік, оскільки «більш точного часу» досудовим розслідуванням не встановлено, що є суттєвим порушенням вимог КПК України, так як вказані обставини є істотними та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Час вчинення кримінального правопорушення має тут пріоритетне значення, оскільки вказівка на проміжок часу не надає можливості визначити розмір завданої шкоди в 2011 році, в 2012 році та визначити, чи є завдана шкода істотною в розумінні ст. 367 КК України.

Суд також звертає увагу на те, що органом досудового слідства ОСОБА_2, як службовій особі, інкримінується неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.

Однак, для відповідальності за ст. 367 КК України необхідно встановити, які саме обов'язки входять до кола повноважень секретаря приймальної комісії Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1 і якими нормативно-правовими актами чи службовими інструкціями вони визначені, а також які службові обов'язки були неналежно виконані ОСОБА_2, чи зумовило саме неналежне виконання підозрюваними своїх обов'язків спричинення істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, чого при складанні обвинувального акту та угоди про визнання винуватості зроблено не було.

Крім того, в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості зазначено про завдання діями обвинуваченої істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у розмірі 63693,20грн., в обвинувальному акті міститься вказівка на її відшкодування, однак, угода про визнання винуватості, як і обвинувальний акт не містить положень про те, яким чином ця шкода відшкодована, чи покладається обов'язок по відшкодуванню такої шкоди на обвинувачену, або які заходи вчинила обвинувачена для її покриття та повернення грошових коштів, що може свідчити про її активну участь у розкритті злочину, та відшкодуванню заподіяних збитків.

При цьому, час вчинення злочину, який органом досудового слідства не встановлено, є вирішальним у визначені такої кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення як «істотна шкода», виходячи з наступного.

Згідно приміткою до ст.. 364 КК України, істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-1, 365-2, 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (далі - ПК України), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України, сума податкової соціальної пільги дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Отже, в 2011 р. для кваліфікації злочинів розмір шкоди слід вираховувати так: 1 НМДГ (в цілях кваліфікації) = 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складає 941,00 грн / 2 = 470,5 грн., в 2012 р. 1 НМДГ = 1073,00 грн. / 2 = 536,5 грн.

Разом з тим, оскільки час вчинення злочину ОСОБА_2 органом досудового слідства не встановлено, суд при затвердженні угоди позбавлений можливості перевірити розмір завданої шкоди та встановити, чи є вона істотною з точки зору кваліфікації.

Також, поза увагою органу досудового слідства залишилось те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07 квітня 2011 року було змінено ст. 367 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за службову недбалість. Санкція ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції від 07 квітня 2011 року) передбачає більш тяжке покарання (в частині штрафу), ніж це передбачено санкцією ч. 1 ст. 367 КК України (редакції, що діяла до внесення змін).

Згідно з положеннями ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує її або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Таким чином, оскільки час вчинення злочину точно не встановлений, що свідчить про явну невідповідність укладеної угоди положенням КК України, суд не має можливість перевірити обґрунтованість розміру узкодженого покарання.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium), держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винуватою віднесена до злочинів невеликої тяжкості, а отже угода відповідає в цій частині вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в цілому розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України. Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Однак, судом встановлено, що умови угоди суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам п.1,3,6 ч.7 ст.474 КПК України, відповідно до яких, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та /або закону і відмовляє в затвердженні угоди , якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Крім того, суд вважає, що угода суперечить положенням ст.ст. 284-286 КПК України КПК України, ст. 44-48 КК України виходячи з наступного.

Згідно з ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Стаття 285 КПК України визначила, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

КК України у ст. 45, 47, 48 визначив, що: особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду; особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку; особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Суд, шляхом опитування сторін кримінального провадження встановив, що обвинувачена ОСОБА_2 не в повній мірі розуміє наслідки затвердження угоди, які пов'язані з ухваленням вироку, та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, а перед направленням угоди до суду її думка щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності не з'ясована в повній мірі.

За таких обставин, суд вважає, що у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладену 25 грудня 2013 року між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу Давидовим С. В. та підозрюваною ОСОБА_2, необхідно відмовити, а кримінальне провадження необхідно повернути прокуророві для продовження досудового розслідування.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу;

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України якщо суд відмовляє в затвердженні угоди, яка надійшла до суду із обвинувальним актом, досудове розслідування продовжується в загальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 6, 7 ст. 474 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 25 грудня 2013 року між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу Давидовим С. В. та підозрюваною ОСОБА_2.

Кримінальне провадження № 42013040230000226 відносно ОСОБА_2 повернути прокурору прокуратури міста Кривого Рогу.

Ухвала про відмову у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.

Суддя: О. В. Чайкіна