Ухвала суду № 37020199, 29.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 5592/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Сеньківа О.І.,

представників відповідача Олексюка Р.З., Чорнописької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Ваком» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за його позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2011 року приватне підприємство «Ваком» (далі - ПП «Ваком») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) № 0000322306 від 19.09.2011 року та № 0000312306 від 19.09.2011 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі № 2а-2878/11/1970 у задоволенні позову було відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржило ПП «Ваком», яке у поданій апеляційній скарзі просить зазначене судове рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що доводи ОДПІ, викладені в акті перевірки, в частині відсутності договору купівлі-продажу не відповідають дійсності. Стверджує, що наявність видаткової накладної на поставку товару підтверджує факт проведення господарської операції. Вважає, що згідно з нормами Господарського кодексу України, сам факт обміну між позивачем та відповідачем накладної та довіреністю підтверджує факт укладення так званого спрощеного господарського договору.

Зазначає, що факт господарської операції зі сторони ПП «Ваком» підтверджено належними документами, а саме видатковою накладною, податковою накладною та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Представник ПП «Ваком» у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники ОДПІ у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість доводів апелянта, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Ваком», суд першої інстанції виходив із того, що проведеною ОДПІ позаплановою невиїзною документальною перевіркою ПП «Ваком» за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року, результати якої зафіксовані у акті перевірки № 6117/23-06/34401892 від 01.09.2011 року, було встановлено порушення ПП «Ваком» пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року на 18750,00 грн., та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, 7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження нарахування по податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2008 року в сумі 15000,00 грн. Підставою наведених порушень стали господарські операції позивача із ТзОВ «Компанія Кредо».

При цьому встановлено, що між ПП «Ваком» з однієї сторони та ТзОВ «Компанія Кредо» з іншої сторони було укладено договір про купівлю-продаж будівельних матеріалів, а саме: пісок (34 м3 - 21250 грн.), щебінь (36,6 т - 45750 грн.) будівельний, цемент М 400 (10 т - 8000 грн.). У зв'язку із чим 12.09.2008 року покупцем ПП «Ваком» в касу продавця ТзОВ «Компанія Кредо» було внесено 90000 грн. Даний факт підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 91,93,94,95, 99,100,104,112 від 12.09.2008 року. Під час перевірки ПП «Ваком» не було підтверджено факту передачі товарів від продавця до покупця через ненадання актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару. Окрім того у позивача відсутні шляхові листи, товарно-транспортні накладні, та інші документи, які б свідчили про транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, що дає підстави для висновку про нереальність проведення операції щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей сторонами договору.

Виходячи із аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлених у судовому засіданні обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не представлено вмотивовану економічну доцільність отримання таких платних послуг від ТзОВ «Компанія Кредо», що свідчить про фіктивність таких господарських операцій між ПП «Ваком» і ТзОВ «Компанія Кредо» з метою ухилення від сплати податків.

Таким чином за ІІ квартал 2008 року за нібито надані послуги ТзОВ «Компанія Кредо» з метою зменшення податку на прибуток було перераховано 90000,00 грн. які безпідставно віднесені до валових витрат тим зменшивши податок на прибуток в сумі 18750 грн. Крім того за вересень 2008 року ПП «Ваком» при відсутності господарських операцій безпідставно віднесла до податкового кредиту по ПДВ 15000 грн., зменшивши свої зобов'язання по ПДВІ на дану суму в дохід держави.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Згідно із п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 1.31. зазначеного Закону продажем товарів слід вважати будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За правилами п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, на думку апеляційного суду, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому приписами статті 1 зазначеного Закону передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виходячи із наведених приписів Закону «Про податок на додану вартість» необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що з урахуванням відсутності у позивача документів у підтвердження факту передачі ПП «Ваком» від продавця товарно-матеріальних цінностей у відповідності до податкової накладної № 29 від 30.09.2008 року та видаткової накладної № 29 від 30.09.2008 року, відповідно до яких позивачем придбано у ТзОВ «Компанія Кредо» 34 м3 піску, 36,6 т щебеню будівельного та 10 т цементу М 400 через відсутність акту приймання-передачі товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, документів у підтвердження транспортування та зберігання товару у контролюючого органу були наявні правові підстави для висновку про непідтвердження реальності такої господарської операції, а відтак про правомірність нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з прибутку та ПДВ оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 19 вересня 2011 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Ваком» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі № 2а-1970/2878/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 30 січня 2014 року.