Постанова № 37018730, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11868/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд" до Державної податкової інспекція у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервуд" (далі - ТОВ "Інтервуд") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекція у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві (далі - ДПІ у Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 р. №0005422260, №0005432260, №0005442230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Інтервуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Інтервуд" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.06.2013 р. №75/22-6/32453773.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.27, 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, ст. 138, 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 482 534,00 грн.;

- п. 184.5, ст. 184, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 2 221 200,00 грн.;

- пп. 2.8 п. 2, пп. 3.5, п.3, пп. 7.24 п. 7 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. №637, а саме, перевищення ліміту залишку готівки в касі в розмірі 31856,64 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 р.:

- №0005422260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 611 986,00 грн. (за основним платежем - 1 482 534,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 129 452,00 грн.);

- №0005432260, яким за позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 331 800,00 грн. (за основним платежем - 2221200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 110 600,00 грн.):

- №0005442260, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 63713,28 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, було укладено наступні договори:

- між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «АРТ» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №27/09-11 від 01.08.2011 р., у відповідності до п. 2.1 якого предметом договору є виконання субпідрядником будівельних робіт по виготовленню та встановленню металопластикових конструкцій на територій секції об'єкту (житловий будинок з підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (будівельна адреса - АДРЕСА_1) у Дарницькому районі м. Києва;

- між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «АРТ» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №02/07-4 від 02.07.2012 р., у відповідності до п. 2.1 якого предметом договору є монтаж субпідрядником віконних склопакетів на об'єкті - житловому будинку, що будується, з підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (будівельна адреса - АДРЕСА_1) у Дарницькому районі м. Києва;

- між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №04/01 від 04.01.2011 р. про надання послуг, згідно п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги, а саме: здійснює інженерно-технічний аналіз проектів та складає висновки за результатами проведеного аналізу, розробляє стратегію управління проектами, складає концепцію проектів з урахуванням тенденцій на будівельному ринку України, здійснює супровід проектів на всіх стадіях їх реалізації;

- між позивачем (замовник) та ПП «Будресурс-Універсал» (виконавець) укладено договір про надання послуг, а саме: послуги консультування з питань будівництва, послуги із придбання об'єкта після розконсервування, тимчасового постачання електроенергії, аналізу ринку будматеріалів, а також поставки буд матеріалів;

- між позивачем (покупець) та ТОВ «ГУНКРАФТВЕРК ГМБХ» (продавець) укладено договір №2 від 31.01.2012 р., у відповідності до умов договору якого продавець зобов'язується передати у власність покупця баштанний кран JASO-300N на умовах та порядку передбаченим договором, в тому числі яким передбачено перехід права власності на баштанних кран з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який засвідчує момент передачі майна.

На підтвердження реальності вчинення вказаних правочинів в матеріалах справи містяться достатні первинні документи, зокрема, договірні ціни (2012 р.), локальні кошториси (2012 р.), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, картка рахунків, оборотно-сальдові відомості, податкові та видаткові накладні, які відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити, які саме послуги та роботи були надані, з конкретними найменуваннями, в кількісному та ціновому виразі.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно протоколу виїмки слідчого слідчого відділу Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 12.09.2011 р. у позивача вилучено документи по взаємовідносинам з ПП «Будресурс-Універсал», а саме договори про надання послуг та поставки, акти здачі-прийняття робіт, видаткові та податкові накладні.

Послуги та роботи, які замовлялися у субпідрядників використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, а саме на замовлення ТОВ "Три О" згідно договору від 01.10.2008 р. №ДГ-26-ІВ-2021, та на замовлення ТОВ "Градострой" від 01.09.2009 р. №01/09-09, про що також зазначено в акті перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки, відповідачем, зокрема зазначено, що ТОВ "Інтервуд" є будівельною компанією, яка здійснює господарську діяльність на підставі статуту та ліцензії на виконання будівельних робіт, має необхідні виробничі потужності, кваліфікований персонал, суттєвий професійних досвід, та для виконання господарських контрактів на будівництво залучає субпідрядні організації.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Висновок податкового органу про допущені позивачем порушення по взаємовідносинах з ТОВ «АРТ» ґрунтується лише на висновках акту перевірки Броварської ОДПІ Київської області від 08.05.2013 р. №10997/10, яким встановлено відсутність ТОВ «АРТ» за юридичною адресою, проте даний факт не доведений податковим органом, оскільки згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними субпідрядниками, тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, а отже податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. №0005422260, №0005432260 є безпідставним та підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. №0005442260, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 63713,28 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Штрафні (фінансово-правові санкції), встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарськими санкцій, зокрема, адміністративно-господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що зазначені в акті правопорушення були вчинені в період з 05.05.2011 р. по 15.02.2012 р., а факт такого правопорушення встановлений лише 18.06.2013 р., тобто після спливу одного року після його вчинення, така санкція не може бути застосована до позивача, а податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. №0005442260 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Інтервуд" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві від 10.07.2013 р. №0005422260, №0005432260, №0005442230.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.