Рішення № 37016478, 04.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23576/13 04.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перапластік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Красіков Г.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 04 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

04 грудня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перапластік Україна" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 02 грудня 2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 93/12 від 12.07.2012 року в сумі 152 652,66 грн. з них основного боргу - 147 294,95 грн. (сто сорок сім тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 95 копійок) та 3% річних - 5 357,71 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят сім гривень 71 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 93/12 від 12.07.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 31.01.2014р. через канцелярію подав до суду лист № 201401-31/1 від 31.01.2014р. «Про обґрунтування позовних вимог» в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Перапластік Україна" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" заборгованість за договором поставки № 93/12 від 12.07.2012 року в сумі 147 045,01 грн. з них основного боргу - 142 294,95 грн. (сто сорок дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 95 копійок) та 3% річних - 4 750,06 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень 06 копійок), що, по суті, виходячи зі змісту листа, а також положень раніше поданої позовної заяви б/н від 02 грудня 2013р. та конкретних обставин справи № 910/23576/13, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників відповідача в судове засідання відкладено до 16.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року розгляд справи, у зв'язку із повторним нез'явленням представників відповідача в судове засідання, відкладено до 04.02.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 93/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити за товарно-матеріальні цінності /товар/, згідно Специфікацій (додатків) на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 155 760,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 13 465,05 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 142 294,95 грн., тобто 155 760,00 грн. - 13 465,05 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно листа № 201401-31/1 від 31.01.2014р., підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 12 липня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 93/12 згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити за товарно-матеріальні цінності, згідно Специфікацій (додатків) на умовах Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в липні-серпні 2012 року позивач передав товар на загальну суму 155 760,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: РН-0000158 від 30 липня 2012 року та РН-0000182 від 23 серпня 2012 року (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в розмірі 50% від загальної суми рахунку-фактури для попередньої оплати, та 50% з моменту відпуску товару, оформлення видаткових накладних в термін 10 календарних днів.

З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 13 465,05 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками (копії розрахункових документів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням уточнень, станом на лютий 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 142 294,95 грн. з розрахунку 155 760,00 грн. (сума товару) - 13 465,05 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на обставини прострочення Покупцем строків оплати товару за Договором, стягненню з відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь позивача підлягає 4 740,23 грн. 3% річних, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів24494.9501.03.2013 - 28.11.20132733 %549.63Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів112800.0003.09.2012 - 28.11.20134523 %4190.60Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням уточнень згідно листа № 201401-31/1 від 31.01.2014р. «Про обґрунтування позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 147 035,18 грн. з яких: основного боргу - 142 294,95 грн. (сто сорок дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 95 копійок) та 3% річних - 4 740,23 грн. (чотири тисячі сімсот сорок гривень 23 копійки).

Щодо господарських витрат у справі № 910/23576/13.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 147 045,01 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 940,60 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (ідентифікаційний код 37469662, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, р/р 26008010007628 у філії ПАТ УніКредитБанку у м. Києві, МФО 300744, свідоцтво платника ПДВ № 100335899, ІПН 374696626595), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перапластік Україна" (ідентифікаційний код 37243944, адреса: 03065, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, буд. 16, п/р 26003001349286 в AT «ОТП Банк», МФО 300528, свідоцтво платника ПДВ № 100341811, ІПН 372439426584), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 142 294,95 грн. (сто сорок дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 95 копійок), 3% річних - 4 740,23 грн. (чотири тисячі сімсот сорок гривень 23 копійки) та судові витрати - 2 940,60 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 60 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі 910/23576/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.02.2014р.

Суддя О.В. Котков