Ухвала суду № 37015449, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/800/6635/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Маісурадзе З.А.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року

у справі № 2а-14645/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМС Монтаж»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, СДПІ) звернулась з позовом до Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (далі по тексту - відповідач 1, ДНВП «Об'єднання Комунар»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМС Монтаж» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «ТМС Монтаж») про стягнення коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року в задоволенні позовних вимог СДПІ відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач 1, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Крім того, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДНВП «Об'єднання Комунар» з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 19.07.2011 року №1798/41-018/14308730.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 , п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 200.4 ст. 200, пп. «б» п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок проведення господарських операцій, зокрема, з ТОВ «ТМС Монтаж», що відбувались в межах нікчемних правочинів.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000550841, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 521 061 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., № 0000560841, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 317 537 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., № 0000540841, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 63 537 грн. (за основним платежем - 42 358 грн., за штрафними санкціями 21 179 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року у справі № 2а-10446/11/2070 позовні вимоги ДНВП «Об'єднання Комунар» про скасування податкових повідомлень рішень прийнятих СДПІ від 02.08.2011 року № 0000550841, № 0000560841, № 0000540841 задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а-10446/11/2070 задоволено апеляційну скаргу ДНВП «Об'єднання Комунар», постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року у справі № 2а-10446/11/2070 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2010 року між ДНВП «Об'єднання Комунар» та ТОВ «ТМС Монтаж» було укладено договір № 1977/010, предметом якого є поставка електронних модулів, ПКІ для лічильника СО-ЄА09К.

Реальність здійснення господарських операцій між ДНВП «Об'єднання Комунар» та ТОВ «ТМС Монтаж» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками - фактури, виписками з банківського рахунку про рух коштів, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ДНВП «Об'єднання Комунар» та ТОВ «ТМС Монтаж».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДНВП «Об'єднання Комунар» та ТОВ «ТМС Монтаж» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов