Ухвала суду № 37015429, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/76359/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Троянчук Д.М.від відповідачаМельник С.І.прокурорЧубенко В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової службина постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012у справі№ 2а-1688/10/0370за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Галпін Пак»доНововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової службипро визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галпін Пак» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001306/2301/0 від 21.12.2009, № 0001306/2301/1/147 від 16.02.2010, № 0001306/2301/2/270 від 22.03.2010, № 0001306/2301/3/270 від 03.06.2010.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Модел Транс» надано заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Модел Транс» зазначено, що він є правонаступником позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпін Пак».

Суд касаційної інстанції, розглянувши вказані заперечення, дослідивши Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Модел Транс» та довідку з ЄДРПОУ, дійшов висновку про необхідність у відповідності до ст.55 КАС України здійснення заміни позивача його правонаступником.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби) його правонаступником - Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- Нововолинською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.03.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 15.03.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт № 1527/8123/34969585 від 11.12.2009;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 823 684 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з цього податку в сумі 37 642 грн.;

- за наслідками перевірки Нововолинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001306/2301/0 від 21.12.2009, яким за порушення вимог пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп. 5.6.1 п.5.6, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 647 368 грн. (з яких: 823 684 грн. - основний платіж та 823 684 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001306/2301/1/147 від 16.02.2010, № 0001306/2301/2/270 від 22.03.2010, № 0001306/2301/3/270 від 03.06.2010 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Відповідач дійшов висновку про вказані порушення позивачем податкового законодавства, оскільки вважає, що позивачем безпідставно не включено до складу валового доходу суму 3 320 000,00 грн., яка отримана ним з державного бюджету як дотація.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 14.02.2007 «Про затвердження Порядку спрямування у 2007 році коштів на створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення вугледобувних регіонів, де ліквідовано шахти, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості» виділені із державного бюджету кошти класифікуються як дотація. Крім того, згідно листа Державного казначейства України № 5-13/3939-12739 від 12.07.2010 отримані позивачем кошти відносяться до коду економічної класифікації 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», з огляду на що позивачем неправомірно не включено до складу валового доходу отриману з державного бюджету дотацію в сумі 3 320 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, визнав необґрунтованим позицію податкового органу щодо класифікації отриманих позивачем з бюджету коштів як дотація та визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 14.02.2007 затверджено Порядок спрямування у 2007 році коштів на створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення вугледобувних регіонів, де ліквідовано шахти, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості. Вказаним Порядком визначено, що перерахування з державного бюджету дотації за бюджетною програмою 2501400 здійснюється Міністерством праці та соціальної політики на рахунок Державного центру зайнятості згідно з помісячним розписом асигнувань за зазначеною програмою.

Як встановлено судом, розпорядженням першого заступника Голови Волинської обласної державної адміністрації № 95 від 13.03.2007 затверджено програму створення у 2007 році нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення вугледобувного регіону області, де ліквідовано шахти, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та Головним управлінням праці, соціальних питань та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації укладено договір № 57 від 14.06.2007, відповідно до якого вказане головне управління зобов'язалось перерахувати кошти після надходження їх від Державного центру зайнятості відповідно до графіка перерахування коштів, затвердженого постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 447 від 23.05.2007, на загальну суму 3 320 000 грн.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 названого Закону до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 1 від 10.01.2001 «Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дотація - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб.

Згідно наказу Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004 «Про затвердження Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Відповідно до листа ДПА України № 22826/7/15-0317 від 19.10.2009р. «Про оподаткування дотацій, субсидій та капітальних трансфертів» капітальні трансферти не призначені для запобігання збитковості та не мають поточного характеру. Вони мають цільове призначення та носять одноразовий і нерегулярний характер, передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу отримувачів.

Враховуючи вищевикладене, поняття «капітальні трансферти» не є тотожним таким поняттю «дотації».

Визначаючи правову природу отриманих позивачем коштів, судом апеляційної інстанції правильно було враховано, що:

- протягом 2007 року проводились односторонні платежі від органу державного управління - Державного центра зайнятості - виконавчої дирекції Фонду кінцевому одержувачу коштів - позивачу;

- користування коштами, отриманими позивачем за постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 14.02.2007, здійснювалось на безвідплатній основі;

- метою отримання коштів було придбання основних засобів (тобто, капітальних активів) та інвентарю, необхідних для створення робочих місць згідно затверджених кошторисів, що говорить про цільове призначення коштів та не є підставою для виникнення або погашення фінансових вимог;

- одноразовість та нерегулярність цього платежу як для суб'єкта виплат, так і для бенефіціара підтверджується обмеженням терміну створення робочих місць згідно постанови КМ України № 220 від 14.02.2007, дія якої припинилась по закінченню 2007 року та не підлягає продовженню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що бюджетні кошти, отримані позивачем на підставі договору № 57 від 14.06.2007, слід вважати капітальними трансфертами, оскільки останні були надані на виконання загальнодержавної програми з метою створення нових робочих місць та мали бути направлені позивачем на підготовку умов для створення нових робочих місць (будівництво виробничих приміщень та придбання обладнання).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наданої позивачем бухгалтерської довідки № 62/11-12 від 06.11.2012 отримані бюджетні кошти цілеспрямовано використані на виконання Програми створення нових робочих місць, кошти в сумі 3 320 000 грн. обліковувалися на рахунку 151 «Капітальне будівництво» і не включалися до складу валових доходів і витрат податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши характерні ознаки отриманих позивачем бюджетних коштів на підставі договору № 57 від 14.06.2007, а саме їх цільове призначення (не призначені для запобігання збитковості), одноразовість та нерегулярність платежу, безоплатність користування наданими коштами, дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку, що такі кошти не є дотаціями чи субвенціями, що свідчить про правомірність невключення позивачем таких бюджетних коштів до складу валових доходів і витрат податкового обліку платника податку.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпін Пак») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Модел Транс».

2. Допустити заміну відповідача Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби) його правонаступником - Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

3. Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

4. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний