Ухвала суду № 37015370, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/800/56154/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року

у справі № 805/12804/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька

про визнання протиправними дії, скасування вимоги

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі - Управління) про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу від 07.05.2013 № 494, зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013, позов задоволено частково. Скасовано вимогу Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька від 07.05.2013 № Ф-494 про стягнення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1 194,03 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволеного позову, Управління оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована переважно тим, що, на думку відповідача, ОСОБА_2 не може бути звільнений від сплати єдиного соціального внеску на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), оскільки позивач є пенсіонером із заниженим віком.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя як платник єдиного податку.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії від 14.01.2003 позивачеві призначено пенсію за віком. З 1989 року ОСОБА_2 отримував пенсію у зв'язку з інвалідністю, а з 2003 року - пенсію за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону №2464 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються саме Законом №2464.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464, у чинній з 06.08.2011 редакції, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI є необгрунтованими, оскільки зазначена норма права не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.

Отже, оспорювана вимога Управління про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 07.05.2013 № 494 є неправомірною, оскільки ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням йому пенсії за віком звільнений від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволеного позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.