Ухвала суду № 37015353, 22.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/800/16242/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ковтун О.С.,

за участю:

представників позивача - Клещенка О.М., Костюка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року

у справі № 2а-1870/7877/12

за позовом Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд»

до Державної податкової інспекція у місті Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне ремонтно-будівельне підприємство «Рембуд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекція у місті Сумах (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2012 року № 0000482250/0/42146 та № 0000492250/0/42147.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 10 вересня 2012 року № 0000492250/0/42147 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 92075,00 грн. та № 0000482250/0/42146 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 84710,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПРБП «Рембуд» судові витрати в розмірі 1767,85 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків ДПІ у м. Сумах.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПРБП «Рембуд», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Сумах ДПС провела документальну позапланову виїзну перевірку ПРБП «Рембуд» по взаємовідносинам з ТОВ «Торг Вест Лайт» по податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року та по податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, за результатами якої був складений акт від 20 серпня 2012 року № 2397/2250/21116965/29.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 84710,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість у сумі 73660,00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року - 10862,00 грн., за грудень 2011 року - 62798,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ПРБП «Рембуд» неправомірно включило до складу валових витрат 4 кварталу 2011 року вартість придбаних у ТОВ «Торг Вест Лайт» згідно договору поставки від 12 вересня 2011 року товарів, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту жовтня та грудня 2011 року, оскільки: згідно актів ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16 березня 2012 року № 27/22-5/37739570 та від 12 квітня 2012 року № 116/22-507/37739570 неможливо провести зустрічну перевірку ТОВ «Торг Вест Лайт», з огляду на те, що на адресу податкового органу від зазначеного підприємства повернувся лист без вручення з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»; стан платника ТОВ «Торг Вест Лайт» - 30 - в стані переходу до іншої ДПІ ДПС; при проведенні перевірки ПРБП «Рембуд» не було надано товарно-транспортних накладних, які при фактичному здійсненні господарських операцій в обов'язковому порядку повинні були бути отримані від ТОВ «Торг Вест Лайт». Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Торг Вест Лайт» мають безтоварний характер, укладені між ними правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

10 вересня 2012 року ДПІ у м. Сумах на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000482250/0/42146, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України збільшила ПРБП «Рембуд» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 84710,00 грн. - за основним платежем.

10 вересня 2012 року ДПІ у м. Сумах на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення 0000492250/0/42147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПРБП «Рембуд» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 92075,00 грн., у тому числі: 73660,00 грн. - за основним платежем, 18415,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Торг Вест Лайт» та товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, перевезення товарно-матеріальний цінностей здійснювались позивачем власним транспортом, а також зважаючи на те, що в подальшому придбані у ТОВ «Торг Вест Лайт» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, при виконані робіт з будівництва та ремонту ліфтів на об'єктах, у яких ПРБП «Рембуд» виступало генпідрядником.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було надано документів, які дають можливість встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, товарно-транспортних, специфікацій, сертифікатів відповідності товару, який підлягає сертифікації.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що господарські операції з придбання ПРБП «Рембуд» (покупцем) товарів (комплектуючих для будівництва та ремонту ліфтів) у ТОВ «Торг Вест Лайт» (продавця) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарів (т.1 арк. справи 53-109). Транспортування товару від ТОВ «Торг Вест Лайт» (продавця) здійснювався позивачем власним транспортом - автомобілем ГАЗ-33021, який належить ПРБП «Рембуд» на праві власності (т. арк. справи 125), що підтверджується подорожніми листами автомобіля (т.1 арк. справи 122-130) та наказами про відрядження водія (т.1 арк. справи 113-121).

Крім іншого, в подальшому придбані у ТОВ «Торг Вест Лайт» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, при виконані робіт з будівництва та ремонту ліфтів на об'єктах, у яких ПРБП «Рембуд» виступало генпідрядником, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) (т.1 арк. справи 132-249, т.2 арк. справи 1-87).

Матеріали справи містять також акти ДПІ у Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень 2011 року (акт від 16 березня 2012 року № 27/22-5/37739570) та за грудень 2011 року (акт від 12 квітня 2012 року № 116/22-507/37739570), на які посилався відповідач в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в яких, крім іншого, вказано, що стан платника - 30 - в стані переходу до іншої ДПІ ДПС, у жовтні та грудні 2011 року ТОВ «Торг Вест Лайт» подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з ознаками діяльності як по податкових зобов'язаннях (у жовтні 2011 року - 1118919,00 грн., у грудні 2011 року - 3844114,00 грн.) так і по податковому кредиту (у жовтні 2011 року - 1088741,00 грн., у грудні 2011 року - 3795659,00 грн.), серед покупців ТОВ «Торг Вест Лайт» значиться ПРБП «Рембуд» (у жовтні 2011 року - на суму податку на додану вартість 10862,22 грн., що відповідає показникам податкового кредиту, задекларованим позивачем, у грудні 2011 року - 62798,27 грн., що відповідає показникам податкового кредиту, задекларованим позивачем) (т.2 арк. справи 98-120)

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність висновків податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Торг Вест Лайт» і нікчемності договору поставки від 12 вересня 2011 року та, як наслідок, неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування, з урахуванням того, що ПРБП «Рембуд» не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, з огляду на що застосування товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТН для позивача не є обов'язковим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПРБП «Рембуд» підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна