Ухвала суду № 37015274, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ К/800/34533/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсаіт»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р.

у справі № 2а-15834/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсаіт»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України

про визнання недійсним акту та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсаіт» (далі - позивач, ТОВ «Інсаіт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання недійсним акта перевірки та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Інсаіт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. скасувати частково і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000671530 від 13.11.2012 р.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «Інсаіт», за результатами якої складено акт № 9/15-307/37099367 від 30.10.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.3, 4.6.4 пункту 4.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4192 від 25.01.2011 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року на суму 184697 грн. та за березень 2012 року на суму 833 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2011 року на суму 185 530 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000671530 від 13.11.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 185 530 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 4.6.3 та 4.6.2 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 4192 від 25.01.2011 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з підпунктом 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2).

Підпунктом 14.2 пункту 14 розділу ІІІ Порядку встановлено, що додатком до декларації є Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2).

Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року № 225771 від 22.08.2011 р., дані якої містились в Системі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні, позивачем в графі « 19» «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)» задекларовано значення у розмірі 53 171 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року № 9019913001 від 18.04.2012 р., дані якої містились в Системі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні, позивачем в графі «19» «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту (рядок17 - рядок 9) (позитивне значення)» задекларовано значення у розмірі 47 190 грн.

Згідно поданого позивачем додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» позивачем до складу податкового кредиту включено «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023.

Таким чином, позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту за липень 2011 року у розмірі 53 171 грн. та за березень 2012 року у розмірі 47 190 грн., у той час, як до складу податкового кредиту відображеного в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року включено від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем завищено в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року від'ємне значення на загальну суму 185 530 грн.

Щодо визнання недійсним акта перевірки податкового органу колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено належним чином, що акт перевірки порушує права платника податків, створює для нього додаткові обов'язки чи порушує його охоронювані законом інтереси в публічно - правових відносинах.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсаіт» відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов