Постанова № 37014098, 16.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. № 820/10736/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2013 року № 0000344200 та № 0000354200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з актом перевірки та рішеннями про результати розгляду скарг, прийнятими в межах адміністративного оскарження, висновки контролюючих органів ґрунтуються на даних, отриманих за результатами проведення перевірок платників податків, які є постачальниками товарів (послуг) для позивача. Відповідач зробив висновок про відсутність фактичних поставок товарів (послуг), а також фіктивний характер договорів, укладених між Позивачем та його контрагентами, у зв'язку з відсутністю мети настання реальних наслідків за цими угодами, наслідком чого є відсутність об'єктів оподаткування по операціях з постачання товарів (послуг). Як наслідок, СДПІ не визнала зв'язок понесених Позивачем витрат та сплаченого у складі вартості товарів (послуг) ПДВ з господарською діяльністю, а тому не визнала права Компанії на врахування цих витрат та ПДВ при обчисленні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та при включенні відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ. Під час проведення перевірки та протягом процедури адміністративного оскарження Позивачем надавались документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, які опосередковуються укладеними з контрагентами договорами, однак СДПІ проігнорувала усі надані докази. Позивач категорично не погоджується з такими висновками СДПІ та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Філіп Морріс Україна" з питань дотримання податкового законодавства по правовим відносинам з ТОВ "Вавілон" з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.03.2011 року, ПП "Макфос-Сервіс" з податку на прибуток за 2011 та 2012 роки та податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.09.2011 року та з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, ТОВ "Джаст Промо" з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, ТОВ "Екватор-Експрес" з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, ФОП ОСОБА_1 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 344/42.0-10/00383231 від 14.06.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 201.4, 201.6 "г", 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит та занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 254265,19 грн., пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.5, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 177428,37 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на підставі отримання актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача та актів про проведення перевірок контрагентів позивача.

Так, відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вавілон", дане підприємство за місцезнаходженням відсутнє, в зв'язку з чим податковий орган зазначає, що документи щодо відображення операцій між позивачем та ТОВ "Вавілон" не можуть вважатись первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відносно контрагента ПП "Макфос-Сервіс" відповідачем отримано акт перевірки Індустріальної МДПІ м. Харкова, яким досліджено постачальників даного підприємства відповідно до актів інших податкових інспекцій. Враховуючи акт перевірки ПП "Макфос-Сервіс" та надані до перевірки первинні бухгалтерські документи позивача, обсяги постачання ПП "Макфос-Сервіс" в частині використаних матеріалів не підтверджуються.

В акті Рокитнянської МДПІ про результати документальної позапланової перевірки достовірності показників декларації з ПДВ зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у відповідному періоді здійснював фіктивні операції, з зв'язку з чим відносно ФОП ОСОБА_1 порушено кримінальну справу. Отже, на думку податкового органу, господарські операції здійснені ФОП ОСОБА_1 з покупцями та постачальниками є нікчемними.

Відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екватор-Експрес", встановлено відсутність даного підприємства за місцезнаходженням, в зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок, що наявні у позивача документи по взаємовідносинам з ТОВ "Екватор-Експрес" не можуть вважатись первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також у зв'язку з отриманням акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по ТОВ "Джаст Промо", яким встановлено факти відсутності об'єкта оподаткування та безпідставності складання податкових накладних, податковий орган вважає, що у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за операціями з придбання ТМЦ, які фактично не відбулися.

На підставі висновків акту перевірки № 344/42.0-10/00383231 від 14.06.2013 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000344200 від 01.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 322509 грн., з яких: основний платіж - 254265грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 68244 грн., та № 0000354200 від 01.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 213428,50 грн., з яких: основний платіж - 177428 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 36000,5 грн.

З такою позицією податкового органу суд погоджується не в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ПАТ "Філіп Морріс Україна" (Філіп Морріс) та ТОВ "Вавілон" (Роздрібний торговець) укладено угоду № В4040-40001161 від 01.04.2010 року, відповідно до предмету якої у відповідності до умов цієї угоди, Роздрібний торговець надасть Філіп Морріс послуги по розміщенню матеріалів та/або обладнання Філіп Морріс в пункті торгівлі, а також зобов'язується виконувати інші умови цієї угоди за винагороду Філіп Морріс (т. 1 а.с. 144-146).

Факт виконання умов угоди підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актом виконаних робіт № 00087927, податковою накладною № 87929 від 10.01.2011 року (т. 1 а.с. 160-161).

Крім того, факт виконання угоди підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до угоди та планами розміщення до угоди (т. 1 а.с. 147-159).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення № 626323 від 24.03.2011 року (т. 1 а.с. 162).

Щодо господарських відносин ТОВ "Філіп Морріс Україна" з ПП "Максоф-Сервіс" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Філіп Морріс Україна" (Замовник) та ПП "Максоф-Сервіс" (Виконавець) укладено договір № S07-091 від 26.11.2007 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи згідно офіційним замовленням Замовника, які є невід'ємною частиною договору (т. 1 а.с. 163-165).

23 липня 2009 року між ТОВ "Філіп Морріс Україна" з ПП "Максоф-Сервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору № S07-091 від 26.11.2007 року, відповідно до пункту 1 якої, строк дії договору продовжується на наступний 1 рік, і так кожен рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, не пізніше, як за 30 днів до дати закінчення строку дії договору (т. 1 а.с. 166).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами здачі прийняття робіт та податковими накладними (т. 1 а.с. 167-196).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та рахунків-фактур (т. 1 а.с. 197-213, т. 2 а.с. 1-3).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Філіп Морріс Україна" з ТОВ "Джаст Промо" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПАТ "Філіп Морріс Україна" (Покупець) та ТОВ "Джаст Промо" (Постачальник) укладено договір № G09-035К від 21.10.2009 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується за завданням Покупця виготовити та поставити продукцію, а Покупець зобов'язується оплатити продукцію, виготовлену та поставлену належним чином (т. 2 а.с. 4-8).

21 жовтня 2009 року між ПАТ "Філіп Морріс Україна" (Замовник) та ТОВ "Джаст Промо" (Виконавець) укладено договір № S09-056К, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги та виконувати роботи Замовника (т. 2 а.с. 9-11).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами здачі прийняття робіт, видатковою накладною, прибутковим ордером та податковими накладними (т. 2 а.с. 12-23).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та рахунків-фактур (т. 2 а.с. 24-33).

Щодо господарських відносин ТОВ "Філіп Морріс Україна" з ТОВ "Екватор-Експрес" судом встановлено настпуне.

Між ПАТ "Філіп Морріс Україна" (Замовник) та ТОВ "Екватор-Експрес" (Перевізник) укладено договір перевезення № PMU/12-035 від 16.06.2012 року, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується автомобільним транспортом у відповідності до заявок замовника доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту(ів) призначення та видати його Вантажоотримувачеві, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену цим договором плату (т. 2 а.с. 35-39).

Факт виконання умов договору перевезення підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами здачі прийняття робіт та податковими накладними (т. 2 а.с. 43-110).

Також в підтвердження виконання умов договору перевезення позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 168-222, т. 3 а.с. 1-101).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та рахунків-фактур (т. 2 а.с. 111-167).

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ПАТ "Філіп Морріс Україна" та його контрагентами - ТОВ "Вавілон", ПП "Максоф-Сервіс", ТОВ "Джаст Промо", ТОВ "Екватор-Експрес" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм закону при вчинені господарських відносин з контрагентами ТОВ "Вавілон", ПП "Максоф-Сервіс", ТОВ "Джаст Промо", ТОВ "Екватор-Експрес".

Суд не приймає посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки вважає, що зазначені висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 КАС України не виявлено.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з його контрагентами - ТОВ "Вавілон", ПП "Максоф-Сервіс", ТОВ "Джаст Промо", ТОВ "Екватор-Експрес", оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо взаємовідносин позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

Згідно акту Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області № 14/1701/НОМЕР_3 від 15.12.2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за період з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року", встановлено, що порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, тобто скоєння ФОП ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оскаржувався наказ про проведення перевірки, за наслідками якої складено акт № 14/1701/НОМЕР_3 від 15.12.2011 року та дії щодо проведення перевірки. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року позов задоволено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року скасовано, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Судом встановлено, що між ПАТ "Філіп Морріс Україна" (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) укладено договір поставки № 14/10/1/РМО/10-113 від 14.10.2010 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставляти Покупцю товар на підставі та у відповідності до замовлення Покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну (т. 1 а.с. 134-137).

В підтвердження виконання договору поставки позивачем надано до суду копії накладної, прибуткового ордеру, податкової накладної, платіжного доручення та рахунку-фактури. (т. а.с. 138-142).

Суд зазначає, що позивачем в підтвердження виконання договору поставки не надано документів складського обліку, документів на перевезення продукції та документів, що засвідчують фактичне використання придбаних за договором із зазначеним контрагентом зразків одягу при здійсненні господарської діяльності.

Також на підтвердження проведених господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позивачем не надано документів, що підтверджують переміщення товарів у просторі (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних), проте як в пункті 3.3 Договору поставки зазначено, що право власності на товар переходить в момент підпису останнього в товарно-транспортній накладній.

Також, позивачем не надано замовлень на поставку продукції у відповідності до умов договору поставки № 14/10/1/РМО/10-113 від 14.10.2010 року.

Крім того, суд зазначає, що судами вже досліджувались взаємовідносини між ПАТ "Філіп Морріс Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) за договором поставки № 14/10/1/РМО/10-113 від 14.10.2010 року.

Так, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року по справі № 2а-9900/12/2070 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року по справі № 2а-9900/12/2070 - без змін. Судом апеляційної інстанції встановлено, що "надані позивачем первинні документи, складені за результатом фінансово-господарської діяльності позивача на виконання договорів з ТОВ "Укрнадраресурси", ПП "Аркадос", ТОВ "Агро-Інвест", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Аксілайн", ТОВ "Джаст Промо", ПП "Ново-Ком", ТОВ "Небо Івентс Едженсі", ТОВ "Спіра", не містять належного підтвердження щодо економічної обґрунтованості та доцільності укладення таких угод, використання отриманих товарів та послуг у відповідних обсягах у господарській діяльності підприємства позивача, тому не можуть вважатись достатньою підставою для формування податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств."

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28649,01 грн. по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 01.07.2013 року № 0000354200.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 01.07.2013 року № 0000344200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 293859 (двісті дев'яноста три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 99 коп., з яких: основний платіж - 235165 (двісті тридцять п'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 49 коп., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 58694 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яноста чотири) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20.01.2014 року.

Суддя А.С. Мороко