Постанова № 37014029, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 січня 2014 року 16 год. 45 хв. № 826/19252/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними (незаконними) дій відповідачів та зобов’язання їх вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач-1) та Міністерства доходів та зборів України (також далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними (незаконними) дій відповідачів щодо неприйняття податкових накладних від 03 червня 2013 року № 1, № 2, № 3, прийнятих 04 червня 2013 року, від 04 червня 2013 року № 8, № 9, № 10, прийнятих 05 червня 2013 року, від 06 червня 2013 року № 11, № 12, прийнятих 07 червня 2013 року, від 07 червня 2013 року № 13, № 14, № 15, прийнятих 10 червня 2013 року, від 10 червня 2013 року № 16, № 17, від 11 червня 2013 року № 19, прийнятих 11 червня 2013 року, від 12 червня 2013 року № 20, прийнятої 12 червня 2013 року, від 13 червня 2013 року № 23, прийнятої 13 червня 2013 року, від 13 червня 2013 року № 24, прийнятої 14 червня 2013 року, від 13 червня 2013 року № 25, № 26, № 27, прийнятих 14 червня 2013 року, від 14 червня 2013 року № 28, прийнятої 17 червня 2013 року, від 17 червня 2013 року № 30, № 31, № 32, прийнятих 18 червня 2013 року, від 18 червня 2013 року № 33, прийнятої 19 червня 2013 року, від 20 червня 2013 року № 34, № 35, № 36, № 37, від 21 червня 2013 року № 38, прийнятих 21 червня 2013 року, від 21 червня 2013 року № 39, № 40, № 41, прийнятих 25 червня 2013 року, від 25 червня 2013 року № 45, прийнятої 26 червня 2013 року, від 26 червня 2013 року № 47, № 48, прийнятих 27 червня 2013 року, від 27 червня 2013 року № 50, № 51, прийнятих 01 липня 2013 року (також далі - податкові накладні), для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх надіслано для реєстрації;

- зобов’язання відповідачів визнати прийнятими та зареєстрованими податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх надіслано для реєстрації.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що неприйняття та не реєстрація відповідачами податкових накладних позивача суперечить чинному податковому законодавству та порушує права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 06 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході розгляду справи судом уточнено правильну назву відповідача, якою є Міністерство доходів і зборів України (також далі - відповідач-2).

У судовому засіданні 18 грудня 2013 року протокольною ухвалою суду залишено без задоволення клопотання відповідача-1, яке міститься у письмових запереченнях проти позову, про зміну процесуального статусу відповідача-1 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У тому ж судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача-2 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 18 грудня 2013 року. Пояснив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відсутні ознаки протиправності у діяннях відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судове засідання 18 грудня 2013 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1 до суду не надійшла. Разом з тим, 12 грудня 2013 року до суду через канцелярію від представника відповідача-1 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 18 грудня 2013 року, судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем-1 19 червня 2012 року укладено договір № 190620121 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання як оригіналів податкових документів (податкової звітності, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до відповідача-1 засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях.

На підставі вказаного договору, позивачем подано до відповідача-1 за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку податкові накладні в електронному вигляді з метою реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, які, однак, не прийнято та не зареєстровано.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними (незаконними) дій щодо неприйняття податкових накладних, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпунктів 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України (дію підпункту "ї" п. 201.1 ст. 201 тимчасово, до 1 липня 2013 року, зупинено).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Аналогічні положення містяться у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (також далі - Порядок № 1246).

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 01 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 01 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 01 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 01 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Тобто, як вбачається з викладених положень, реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є обов’язком постачальника товарів чи послуг.

При цьому, такому обов’язку кореспондує обов’язок органу центральної виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надані платником податків податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податків податкових накладних вказаний орган може тільки у разі, якщо надані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, встановлених п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 1246, подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Тобто, для забезпечення електронної подачі податкових документів від платника податків вимагається укладення договору з контролюючим органом за місцем реєстрації платника податків.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що позивач, діючи на підставі вище вказаного договору, подав відповідачу-2 засобами телекомунікаційного зв’язку податкові накладні в електронному вигляді для їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наявних у матеріалах справи копій квитанцій № 1 вбачається, що податкові документи не прийняті для реєстрації у зв’язку з тим, що місцезнаходження юридичної особи - позивача, зазначене у таких документах, не відповідає інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (також далі - ЄДР).

Однак, викладені обставини не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з витягу з ЄДР від 03 грудня 2013 року № 17698095 та інших реєстраційних документів позивача, які містяться у матеріалах справи, місцезнаходженням позивача є: 04128, м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, 17Ж.

У податкових накладних, які подавались позивачем для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, також зазначена вказана адреса.

У ході судового розгляду справи представник позивача зазначила, що зміни до відомостей про юридичну особу - позивача, які містяться у ЄДР, пов’язані зі зміною його місцезнаходження, до ЄДР не вносились.

Факт того, що позивач орендує офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 17Ж, підтверджується листом Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 20 червня 2013 року № 51/6615.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про безпідставне неприйняття для реєстрації податкових накладних.

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідачів визнати прийнятими та зареєстрованими податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх надіслано для реєстрації, суд зазначає наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року № 1486/12/13-13 зазначено, зокрема, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження у якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

Застереження щодо конкретної дати, з якої податкова накладна є прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних, поряд із визнанням протиправним власне неприйняття податкової накладної для реєстрації, є правомірним з огляду на приписи абзацу 10 ч. 2 ст. 162 КАС України. Зазначена норма надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. Отже, незалежно від того, чи містить вимога позивача прохання щодо визначення дати, з якої податкова накладна є прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд з метою захисту прав позивача повинен вказати відповідну дату у резолютивній частини постанови.

Вимоги про зобов’язання податкового органу прийняти податкову накладну, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої накладної зареєстрованою тощо варто розглядати як вимогу про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації протягом операційного дня, коли таку накладну надіслано для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Тому суди повинні розглянути питання щодо протиправності неприйняття податкової накладної для реєстрації, незважаючи на те, у якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такого неприйняття.

У зв’язку з цим у суду немає підстав для відмови у позові платнику податку або відмови у відкритті провадження (закриття провадження) у разі, якщо таким платником інакше сформульовано позовні вимоги, фактичним предметом яких є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене та зважаючи, що реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється центром обробки електронних звітів відповідача-2 через Інформаційний портал Міндоходів України, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача-2 щодо неприйняття для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних поданих позивачем податкових накладних.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Згідно з п. 2 Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" (також далі - Указ № 141/2013), Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Тобто, як вбачається з викладених положень, суб’єктом, який відповідає за реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, є відповідач-2.

Таким чином, позовні вимоги стосовно відповідача-1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними (незаконними) дій відповідачів та зобов’язання їх вчинити певні дії в частині позовних вимог стосовно відповідача-2 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 7-11, 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих товариством з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" податкових накладних від 03 червня 2013 року № 1, № 2, № 3, від 04 червня 2013 року № 8, № 9, № 10, від 06 червня 2013 року № 11, № 12, від 07 червня 2013 року № 13, № 14, № 15, від 10 червня 2013 року № 16, № 17, від 11 червня 2013 року № 19, від 12 червня 2013 року № 20, від 13 червня 2013 року № 23, від 13 червня 2013 року № 24, від 13 червня 2013 року № 25, № 26, № 27, від 14 червня 2013 року № 28, від 17 червня 2013 року № 30, № 31, № 32, від 18 червня 2013 року № 33, від 20 червня 2013 року № 34, № 35, № 36, № 37, від 21 червня 2013 року № 38, від 21 червня 2013 року № 39, № 40, № 41, від 25 червня 2013 року № 45, від 26 червня 2013 року № 47, № 48, від 27 червня 2013 року № 50, № 51.

3. Податкові накладні від 03 червня 2013 року № 1, № 2, № 3, від 04 червня 2013 року № 8, № 9, № 10, від 06 червня 2013 року № 11, № 12, від 07 червня 2013 року № 13, № 14, № 15, від 10 червня 2013 року № 16, № 17, від 11 червня 2013 року № 19, від 12 червня 2013 року № 20, від 13 червня 2013 року № 23, від 13 червня 2013 року № 24, від 13 червня 2013 року № 25, № 26, № 27, від 14 червня 2013 року № 28, від 17 червня 2013 року № 30, № 31, № 32, від 18 червня 2013 року № 33, від 20 червня 2013 року № 34, № 35, № 36, № 37, від 21 червня 2013 року № 38, від 21 червня 2013 року № 39, № 40, № 41, від 25 червня 2013 року № 45, від 26 червня 2013 року № 47, № 48, від 27 червня 2013 року № 50, № 51, вважати прийнятими та зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх надіслано товариством з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" до Міністерства доходів і зборів України, а саме: податкові накладні від 03 червня 2013 року № 1, № 2, № 3 - 04 червня 2013 року, від 04 червня 2013 року № 8, № 9, № 10 - 05 червня 2013 року, від 06 червня 2013 року № 11, № 12 - 07 червня 2013 року, від 07 червня 2013 року № 13, № 14, № 15 - 10 червня 2013 року, від 10 червня 2013 року № 16, № 17, від 11 червня 2013 року № 19 - 11 червня 2013 року, від 12 червня 2013 року № 20 - 12 червня 2013 року, від 13 червня 2013 року № 23 - 13 червня 2013 року, від 13 червня 2013 року № 24 - 14 червня 2013 року, від 13 червня 2013 року № 25, № 26, № 27 - 14 червня 2013 року, від 14 червня 2013 року № 28 - 17 червня 2013 року, від 17 червня 2013 року № 30, № 31, № 32 - 18 червня 2013 року, від 18 червня 2013 року № 33 - 19 червня 2013 року, від 20 червня 2013 року № 34, № 35, № 36, № 37, від 21 червня 2013 року № 38 - 21 червня 2013 року, від 21 червня 2013 року № 39, № 40, № 41 - 25 червня 2013 року, від 25 червня 2013 року № 45 - 26 червня 2013 року, від 26 червня 2013 року № 47, № 48 - 27 червня 2013 року, від 27 червня 2013 року № 50, № 51 - 01 липня 2013 року

4. Позовні вимоги стосовно державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" (ідентифікаційний код 24248868) здійснений ним судовий збір у розмірі 68,82 грн. (Шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда