Постанова № 37013866, 20.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 р. Справа №805/17960/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 45 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. за участі секретаря Сімонова Д.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль - Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013

за участі представників позивача - Павенко Г.С., Белозьорової М.М.

представників відповідача - Стасенка О.В., Жарікової М.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» звернулося до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0000662201.

В подальшому позивач надав заяву, якою зменшив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0000662201 частково, а саме у сумі 701544,00 грн., з яких 467 696,00 грн. - грошове зобов'язання, 233 848,00 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Донецькій області проведена планова виїзна перевірка за наслідком якої встановлено перевищення позивачем граничної суми виручки від реалізації (300 000 грн.) за 12 календарних місяців, з досягненням якої позивач повинний був зареєструватися платником податку на додану вартість. Після досягнення вказаної суми виручки позивач вважається платником ПДВ, та на операції з продажу товарів (робіт, послуг) нараховуються відповідні податкові зобов'язання. В результаті того, що позивач не зареєструвався як платник ПДВ та не сплачував його до бюджету, ним занижено податок на додану вартість на суму 467696,00 грн. у тому числі за січень - квітень 2012 року. Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року №0000662201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 714012 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 476008,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 238004,00 грн.

Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням частково, а саме у розмірі 701544,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 467696,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 233848,00 грн. (за січень - квітень 2012 року)

Зазначає, що він не одноразово звертався до ДПІ У Дніпровському районі м.Києва, яка всупереч ст. 183 Податкового кодексу України не зареєструвала його. Ним виконаний встановлений законом обов'язок, а відтак визначення податковим органом податкового зобов'язання з ПДВ є неправомірним.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві та наданих у подальшому уточненнях.

Представники відповідача в судове засідання заявилися. Проти задоволення позову заперечували з посиланням на норми Податкового кодексу України, згідно з якими до моменту внесення до відповідного реєстру особа не вважається платником ПДВ. Позивач із запізненням, не за встановленою формою звернувся до податкового органу для реєстрації платником ПДВ, у цьому йому було правомірно відмовлено. Відмову позивачем не оскаржено. Тому вважають, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах, у зв'язку з чим просять у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, пояснення представників відповідача, суд встановив:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна», ЄДРПОУ 37653064, зареєстрований Дніпровською районною в місті Києві Державною адміністрацією 11.05.2011р., знаходиться на обліку як платник податків у відповідача.

Відповідачем - Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Донецькій області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, валютного та іншого законодавства за період з 11.05.2011 року по 31.12.2012 року та податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 11.12.2011 року по 31.07.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, про що був складений акт від 30.09.2013р. №1032/22-01/37653064. (надалі - Акт перевірки).

У цьому акті зазначено, що в листопаді 2011 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню ПДВ протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без ПДВ). Відповідно до п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) позивач повинен був зареєструватися платником ПДВ з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ. Всупереч ст. 183.2 цього кодексу позивач подав реєстраційну заяву платника ПДВ до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва лише у лютому 2012 року (06.02.2012 року № 2768/10). Листом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 17.02.2012 року № 2976/10/26-111 повідомила позивача про те, що у поданій реєстраційній заяві не заповнено перелік приміщень платника податків, його філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, надана неповна інформація щодо пов'язаних осіб, відсутні банківські документи, чим порушено Положення про реєстрацію платника ПДВ, затверджене наказом Мінфіна України від 07.11.2011 року № 1394. У цьому листі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва запропонувало надати нову заяву про реєстрацію платника ПДВ із зазначенням всіх реквізитів.

19.03.2012 року позивачем було подано нову заяву про реєстрацію платника ПДВ (№1101/10). ДПІ у Дніпровському районі м. Києва листом від 22.03.2012 року № 854/10/29-111 повідомила позивачеві, що форма поданої заяви втратила чинність, що є порушенням Положення про реєстрацію платника ПДВ, затвердженого наказом Мінфіна України від 07.11.2011 року № 1394, тому відмовляє в реєстрації платника ПДВ та пропонує подати нову заяву з врахуванням змін і доповнень, внесених до Положення № 1394.

02.04.2012 року позивачем було подано нову заяву про реєстрацію платника ПДВ (№1101/10), за якою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було зареєстровано позивача платником ПДВ з 04.04.2012 року (свідоцтво № 200039145).

В подальшому позивачем була подана перша декларація з ПДВ до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за травень 2012 року.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 203.1 ст. 203, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіна України № 1492 від 25.11.2011 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 467696,00 грн., у тому числі: за січень - квітень 2012 року.

На підставі Акту перевірки у зв'язку з викладеним вище та іншими порушеннями відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.10.2013 року № 0000662201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 714012 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 476008,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 238004,00 грн.

Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення у частині, що відповідає викладеному вище порушенню, а саме у розмірі 701544,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 467696,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 233848,00 грн. (за січень - квітень 2012 року)

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки та не заперечується сторонами, позивач у періоді з січня - квітень 2012 року, не був зареєстрований як платник ПДВ. Згідно первинних документів загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ з вересня 2011 року по квітень 2012 року складає 3260092,31 грн., що перевищує 300000,00 грн.

Дана сума підтверджується наданими на вимогу суду журналами-ордерами, оборотньо-сальдовими відомостями по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за вересень 2011 року - квітень 2012 року, та не заперечуються позивачем у судовому засіданні. Судом встановлено, що позивач на виконання договору від 22.11.2011 року б/н та згідно акту прийому-передачі від 22.11.2011 реалізував ТОВ «СПА Софія» продукцію на загальну суму 804 599,04 грн. та видав відповідні податкові накладні.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З урахуванням наведених обставин, позивач був зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ за своїм місцезнаходженням та з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 183.1, 183.2 ст. 183 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

В порушення цієї норми позивач не надав реєстраційну заяву до органу державної податкової служби до 10.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, перша заява про реєстрацію платником ПДВ була подана позивачем до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва лише у лютому 2012 року, а саме, 06.02.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Таким чином, позивач вперше звернувся за реєстрацією платником ПДВ з порушенням вищезазначених строків. Таке безумовно свідчить про наявність податкового порушення за частину періоду, за який відповідачем донарахований податок.

Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Мінфіна України від 07.11.2011 року № 1394 (далі - Наказ № 1394) визначає порядок, зокрема порядок заповнення та подання заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 3.8 Наказу № 1384 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

Листом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 17.02.2012 року № 2976/10/26-111 повідомило позивача про те, що у поданій реєстраційній заяві не заповнено перелік приміщень платника податків, його філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, надана неповна інформація щодо пов'язаних осіб, відсутні банківські документи.

Згідно з п. 3.9 Наказу № 1394 якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

У вищенаведеному листі позивачу запропоновано надати нову заяву про реєстрацію платника ПДВ із зазначенням всіх реквізитів.

19.03.2012 року позивачем знов було подано заяву про реєстрацію платником ПДВ до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно з п. 3.5 Наказу № 1394, з урахуванням змін, внесених наказом від 10.02.2012 року № 144, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була надана заява за формою, що не відповідає вказаній формі (за формою, що втратила чинність).

У зв'язку з цим, листом від 22.03.2012 року № 854/10/29-111 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відмовило позивачу у реєстрації платником ПДВ та запропонувало подати нову заяву з врахуванням змін і доповнень, внесених до Положення № 1394.

02.04.2012 року позивачем було подано нову заяву про реєстрацію платника ПДВ, на підставі якої його було зареєстровано платником ПДВ з 04.04.2012 року.

Тобто з моменту перевищення позивачем граничної суми виручки (січень 2012 року) до моменту його реєстрації (квітень 2012 року) він не був зареєстрованим платником ПДВ.

Згідно з п 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Зазначена норма є імперативною. Право на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування залежить від реєстрації особи як платника ПДВ. До моменту такої реєстрації, особа не може видавати податкові накладні та формувати податковий кредит.

Відповідно до п. 109.1 ст 109 ПКУ податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позивач несвоєчасно подав належну заяву про реєстрацію до податкового органу - тільки у квітні 2012 року. Подані раніш заяви не можна вважати такими через дефекти форми. Це, а також подання навіть їх не у визначені законодавством строки, свідчить про наявність податкового правопорушення з боку позивача. Відтак відповідачем вірно застосовані норми Податкового кодексу України, якою встановлена відповідальність позивача.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неправомірність дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у реєстрації платника ПДВ.

Ці дії позивачем не були оскаржені, вони не є предметом даного спору. Вказаний податковий орган не є стороною у даній справі, а тому надання оцінки його діям суперечитиме принципам змагальності та диспозитивності у адміністративному судочинстві.

У будь-якому разі, позивач вперше звернувся до податкового органу несвоєчасно, а відтак має нести встановлену законом відповідальність.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків відповідача про виникнення у позивача права на податковий кредит та видачу податкових накладних лише у разі його реєстрації як платника ПДВ.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Зважаючи на це, позивач був зобов'язаний надати заяву про реєстрацію не пізніше 10.12.2011 року. Цього ним зроблено не було.

Пунктом 183. 10 ст. 183 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення порушення) встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Тому з наступного податкового періоду (січень 2012 року) на операції з реалізації товарів позивачем повинний був нараховуватися ПДВ, який за умови його несплати позивачем підлягає донарахуванню контролюючим органом.

Загальна сума податку на додану вартість від здійснення операцій з реалізації товарів позивачем за період січень 2012 року - квітень 2012 року склала 2338482,27грн., що не заперечується сторонами. Нарахований на цю суму податок складає 467696,00 грн., що відповідає наведеним у Акті перевірки висновкам відповідача.

Зважаючи на наведене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача стягненню не підлягають.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням цього розмір судового збору, який підлягає сплаті у даній справі, складає 4588,00 грн.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.12.2013 року № 2909.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином частина судового збору у розмірі 2294,00 грн., що недоплачена позивачем, підлягає стягненню з нього на користь Державного бюджету України.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль - Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0000662201 в частині збільшення грошових зобов'язань на суму 467 696 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 233 848 грн. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль - Україна» (84150, Донецька область, Слов'янський район, смт.Райгородок, вул.. Куйбишева, 28, код ЄДРПОУ 37653064) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 20 січня 2014р. Постанова складена у повному обсязі 27 січня 2014р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.