Постанова № 37013857, 16.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. Справа №805/17838/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Дзюбі А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов.)

відповідача: Руденко Л.О. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі

м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій

області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -

рішень, визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, ДПІ у Пролетарському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2013 №0007841710, №0007861710 та рішення №6706/К/05-69-17-1, які прийняті заступником начальника ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька П.В. Гончаровим.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 12.11.2013 №420/05-69-17-1/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, як таке, що винесено без врахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні від 16.01.2014 представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні від 16.01.2014 проти позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_3 зареєстрован в якості фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1), про що видане відповідне свідоцтво серія НОМЕР_3.

Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_2 від 31.05.2012, ОСОБА_3 є платником єдиного податку, група - 2, ставка єдиного податку 20%.

ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька була проведена документальна позапланова виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, по закінченню якої було складено відповідний акт перевірки від 12.11.2013 №420/05-69-17-1/НОМЕР_1.

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлені порушення:

- п.291.4 ст.291, пп.293.8 ст.293, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, а саме заниження суми єдиного податку у розмірі 62 848,22 грн.;

- п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, позивач повинен був надати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та стати платником податку на додану вартість до 10.01.2013;

- п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий-вересень 2013 року;

- п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме занижено податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 181 159,81 грн., у тому числі лютий 2013 року - 23 875,40 грн., березень 2013 року -19 318,12 грн., квітень 2013 року - 33 422,57 грн., травень 2013 року 24 075,40 грн., червень 2013 року - 24 481,00 грн., липень 2013 року - 19 409,01 грн., серпень 2013 року - 19 681,96 грн., вересень 2013 року - 16 896,35 грн.

За наслідками адміністративного оскарження акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 12.11.2013 №420/05-69-17-1/НОМЕР_1 було винесено рішення №6706/К/05-69-17-1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Також, на підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 29.11.2013 №0007841710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в загальному розмірі 78 560,28 грн., у тому числі за основним платежем 62 848,22 грн. та за штрафними санкціями 15 712,06 грн.;

- від 29.11.2013 №0007861710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 227 980,00 грн., у тому числі за основним платежем 181 160,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46 820,00 грн.

Під час перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у періоді з 01.01.2012 по 30.09.2013 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, згідно наданих заяв про право застосування спрощеної системи оподаткування №1467/К від 24.01.2012 (ІІ група - 20%) на 2012 та 2013 роки.

В ході перевірки банківських виписок, видаткових накладних та згідно отриманих довідок зустрічних звірок від 04.10.2013 №325/05-69-22-0/37603851 з ТОВ «А-Клас Сервіс», від 04.10.2013 №324/05-69-22-0/32427099 з ПП «А-Клас» встановлено наступне.

Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування вид діяльності, який у межах господарської діяльності здійснював протягом 2012-2013 років ФОП ОСОБА_3 - інші види оптової торгівлі.

Перевіркою первинних документів наданих до перевірки та матеріалами проведених перевірок контрагентів ФОП «ОСОБА_3 встановлено, що фактично протягом 2012-2013 років підприємець здійснював придбання у ТОВ «А-Клас Сервіс», ПП «А-Клас» товару - автошин та подальшу реалізацію придбаних автошин кінцевим споживачам.

ФОП ОСОБА_3 здійснив закупку товару (автошин) та отримав послуги з оренди приміщення у 2012 році на загальну суму 1 933 243,60 грн., у тому числі у ТОВ «А-Клас Сервіс» 273 604,02 грн., ПП «А-Клас» 1 659 639,60 грн. ( у тому числі за оренду 2 289,60 грн.).

За придбаний товар перераховані кошти у 2012 році на загальну суму 1 600 243,60 грн., у тому числі у ТОВ «А-Клас Сервіс» 273 604,02 грн., ПП «А-Клас» 1 326 639,60 грн. (у тому числі за оренду 2 289,60 грн.).

Відповідно до аналізу кількості до видаткових накладних, наведених у додатку до акту «Аналіз придбаних ТМЦ та встановлених в ході проведення інвентаризації їх залишків та фактичний розрахунок періодів реалізації ТМЦ в розрізі номенклатури, кількості та вартості», автошини протягом 2012 року були придбані на загальну суму 1 930 954,00 грн.

Як зазначає представник відповідача, під час перевірки було проведено аналіз здійснення розрахунків з контрагентами за придбаний товар та отримані послуги з оренди приміщення - розрахунки проведені у безготівковій формі у наступних розмірах:

- у 2012 році на загальну суму 1 600 243,60 грн., у тому числі у ТОВ «А-Клас Сервіс» 273 604,02 грн., ПП «А-Клас» 1 326 639,60 грн. (у тому числі за оренду 2 289,60 грн.);

- у 2013 році на загальну суму 1 326 891,20 грн. у ПП «А-Клас» ( у тому числі за оренду 3 395,20 грн.).

ФОП ОСОБА_3 здійснив закупку товару (автошин) у 2013 році ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 3 640,00 грн., за придбаний товар перераховані кошти у 2013 році на загальну суму 3 640,00 грн.

Таким чином вбачається, що заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «А-Клас Сервіс» станом на 31.12.2012 відсутня, з ПП «А-Клас» станом на 31.12.2012 склала 333 000,00 грн., з ПП «А-Клас» станом на 30.09.2013 склала 0,10 грн., з ФОП ОСОБА_4 станом на 30.09.2013 відсутня.

На підставі ст.20 Податкового кодексу України була проведена інвентаризація залишків ТМЦ на складах згідно інвентаризаційного опису №1 станом на 30.10.2013, в ході якої встановлені залишкі автошин у кількості 1 119 шт., у тому числі 16 автошин з параметрами 275/70R22,5, на які не були надані документи на закупівлю товару.

Відповідно до видаткових накладних наданих на перевірку ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період ним було придбано 3 234 шт. автошин - протягом 2012 року, кількість закуплених автошин склала 2 246 шт., 2013 році - 988 шт.

Згідно інвентаризаційного опису, видаткових накладних було встановлено наявність залишків автошин у кількості 566 шт. станом на 31.12.2012 (додаток до акту перевірки «Аналіз придбаних ТМЦ на встановлених в ході проведення інвентаризації їх залишків та фактичний розрахунок періодів реалізації ТМЦ в розрізі номенклатури, кількість та вартість»), тобто у 2012 році було закуплено автошин у кількості 2 246 шт., реалізовано - 1 680 шт. на загальну суму 1 418 988,11 грн. (собівартість без урахування торгівельної надбавки). Реалізація товару здійснювалась кінцевому споживачу у роздріб.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, у зв'язку з тим, що підприємцем відповідно до податкової звітності наданій на перевірку задекларовано суму доходу за 2012 рік - 904 380,00 грн., а сума розрахунків у безготівковій формі протягом 2012 року склала 1 600 243,60 грн. та зроблено розрахунок реалізації автошин, які були закуплені протягом 2012 року - проведено аналіз надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємця:

- протягом періоду з 01.08.2012 по 31.12.2012 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_4 відкритий у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 надійшли кошти у загальній сумі 1 245 050,00 грн., зокрема торгівельна виручка - 50 000,00 грн., поповнення рахунку готівковими коштами 150 000,00 грн., поповнення рахунку власними коштами 1 045 050,00 грн.;

- протягом періоду з 01.01.2013 по 31.08.2013 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_4, відкритий у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 надійшли кошти у загальній сумі 1 335 528,33 грн., зокрема торгівельна виручка - 444 528,33 грн., поповнення рахунку готівковими коштами 74 000,00 грн., поповнення рахунку власними коштами 817 000,00 грн.

Всі грошові кошти, що надходили на рахунок ФОП ОСОБА_3 не мали накопичувального характеру, а перебували в грошовому обороті та були спрямовані на здійснення подальших господарських операцій платника з придбання автошин.

На запит ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька від 01.11.2013 №5550/к/05-69-17-1 отримана відповідь від 04.11.2013 №1, що джерелом грошових коштів, використаних на ведення фінансово-господарської діяльності були власні кошти сім'ї підприємця.

Відповідач зазначає, що валовий дохід ФОП ОСОБА_3 за 2012 рік склав 1 418 988,11 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу за 2012 рік у сумі 418 988,11 грн.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У відповідності до пп.2 п.291.4 ст.291 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

- друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з п.292.1 ст.292 ПКУ доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

Суд зазначає, що доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 292.16 ст.292 ПКУ встановлено, що право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Відповідно до пп. 296.1.1 п.296.1 ст.296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Підпунктом 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПКУ встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У матеріалах справи наявні копії:

- розписки про отримання займу від 01.08.2012 в розмірі 800 000,00 грн.;

- договору займу від 01.04.2011 в розмірі 500 000,00 грн.;

- розписки отримання займу від 01.01.2011 в розмірі 500 000,00 грн.

Представник позивача під час судового розгляду зазначив, що вказані кошти були отримані позивачем як позика від близьких родичів.

Однак, до судового засідання були надані копії квитанцій АТ «УкрСиббанк» за 2012 рік, відповідно до яких судом встановлено, що призначення платежу зазначено «Поповнення рахунку особистими коштами» та «Торгівельна виручка».

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили той факт, що позивач на особистий рахунок переказав кошти, які отримав, відповідно договорам займу.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що обсяг доходів позивача за 2012 рік перевищів 1 000 000 грн., встановлений нормативними приписами Податкового кодексу України.

Як наслідок, суд зазначає, що податковим органом правомірно встановлено порушення п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу за 2012 рік у сумі 418 988,11 грн.

У відповідно до ч.2 п.293.8 ст.293 ПКУ платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

Таким чином, на підставі викладеного, податковим органом зроблено обґрунтований висновок, що ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України перевищено граничний обсяг доходу 1 000 000 грн. у 2012 році, обсяг доходу складає 1 418 988,11 грн. та в порушення вимог пп.293.8.2 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України в наступному податковому (звітному) кварталі, тобто за 1 квартал 2013 року, за заявою не перейшов на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування, а також до суми перевищення граничного обсягу доходу не застосував ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, що призвело до заниження суми єдиного податку у розмірі 62 848,22 грн.

ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька зазначає, що з урахуванням порушень вимог п.291.4 ст.291, п.293.8 ст.293 та згідно пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний перебувати з 01.01.2013 на загальній системі оподаткування та відповідно до п.49.1, п.49.2, п.49.3, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України та подати декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2013 рік.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно з п.181.1 ст.181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У відповідності до п.183.1 ст.183 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Пунктом 183.2 ст.183 ПКУ встановлено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.10 ст.183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Під час судового розгляду, судом встановлено, що позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість до 10.01.2013.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька щодо порушення п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, позивач повинен був надати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та стати платником податку на додану вартість до 10.01.2013.

У відповідності до абз. «а» п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 10 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

Згідно даних книги обліку доходів №2/405, перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з 01.01.2013 по 30.09.2013 отримано 905 799,08 грн. оподатковуваних оборотів від продажу товарів, а саме:

- січень-лютий 2013 року - 23 875,40 грн.;

- березень 201 3року - 96 590,60 грн.;

- квітень 2013 року - 167 112,87 грн.;

- травень 2013 року - 120 377,00 грн.;

- червень 2013 року - 122 405,00 грн.;

- липень 2013 року - 97 045,07 грн.;

- серпень 2013 року - 98 409,79 грн.;

- вересень 2013 року - 84 481,75 грн.

Як зазначає представник відповідача, в наслідок встановлених порушень, позивачем занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 181 159,81 грн., у тому числі:

- лютий 2013 року - 23 875,40 грн.;

- березень 2013 року - 19 318,12 грн.;

- квітень 2013 року - 33 422,57 грн.;

- травень 2013 року - 24 075,40 грн.;

- червень 2013 року - 24 481,00 грн.;

- липень 2013 року - 19 409,01 грн.;

- серпень 2013 року - 19 681,96 грн.;

- вересень 2013 року - 16 896,35 грн.

Відповідно до п.13 р.ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 визначено, що декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п.48.1 ст.48 ПКУ декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 ПКУ та чинному на час її подання.

Пунктами 49.1, 49.2 та 49.3 ст.49 ПКУ встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 203.1 ст.203 ПКУ встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до податкового органу не подавались податкові декларації з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач порушив нормативні приписи п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий-вересень 2013 року.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що відповідач обґрунтовано, правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, виніс оскаржувані рішення, а саме:

- рішення №6706/К/05-69-17-1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку;

- від 29.11.2013 №0007841710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в загальному розмірі 78 560,28 грн., у тому числі за основним платежем 62 848,22 грн. та за штрафними санкціями 15 712,06 грн.;

- від 29.11.2013 №0007861710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 227 980,00 грн., у тому числі за основним платежем 181 160,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46 820,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст.94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Судовим рішенням є постанова або ухвала суду, якою завершується розгляд справи (про залишення позовної заяви без розгляду, про закриття провадження у справі, крім закриття провадження у зв'язку з відмовою від позову чи примиренням).

Судове рішення вважається таким, яке ухвалене на користь сторони, якщо:

- сторона є позивачем і позов задоволено;

- сторона є відповідачем і у задоволенні позову відмовлено або позовну заяву залишено без розгляду, або провадження у справі закрито.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати при відмові у задоволенні позовної заяви покладаються на позивача.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення, прийнятті суб'єктом владних повноважень, в даному випадку податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0007841710, №0007861710 можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Також, суд зазначає, що вимога щодо скасування рішення №6706/К/05-69-17-1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку вважається немайновою вимогою.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову:

- майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати;

- немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ч.3 ст.4 вказаного Закону під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» у 2013 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривень.

Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4 656,82 грн.

Позивачем, відповідно до квитанції від 12.11.2013 сплачено судовий збір в розмірі 1 461,60 грн.

Таким чином, позивач повинен сплатити решту судового збору за адміністративний спір майнового характеру в розмірі 3 195,22 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецької області відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 16 січня 2014 року, повний текст виготовлено 21 січня 2014 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.