Ухвала суду № 37012781, 06.02.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/246/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гагут Л.І.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Воробйової І.В.,

При секретарі: Свинаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі-Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 31.07.2007 року між Банком і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/17-35/2362-71, згідно якому кредитор надав позичальнику кредит в сумі 197 925 доларів США строком по 31.07.2023 року зі сплатою 11,50% річних. Кредитні зобов'язання позичальника забезпечені іпотекою п'ятикімнатної квартири, загальною площею 169,9кв.м, житловою площею 105,2кв.м, розташованої в АДРЕСА_1, заставною вартістю 1 170 130 грн., про що сторони 31.07.2007 року уклали відповідний договір. Протягом 2009 -2012 років сторони неодноразово вносили зміни і доповнення до договору щодо порядку і строків погашення кредиту, реструктуризації боргу, зміни валюти грошового зобов'язання, тощо, проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, порушувала графік внесення чергових платежів. Станом на 10 вересня 2012 року заборгованість по кредитному договору складає 2 152 925,16 грн., із яких 2 008 171, 12 грн. - заборгованість по кредиту; 100 290,44 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 44 463.60 грн. - пеня за прострочення кредиту та відсотків.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, і за рахунок виручених коштів задовольнити в повному обсязі вимоги Банку на суму 2 152 925,16 грн.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року позов задоволено. Звернуто стягнення на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна у встановленому законом порядку, задоволено в повному обсязі вимоги по кредитному договору №014/17-35/2362-71 від 31.07.2007 року публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 2 152 925,16 грн. (два мільйони сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять гривень 16 коп.), в тому числі: 2 008 171,12 грн. - заборгованість по кредиту; 100 290,44 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 44 463,60 грн. - пеня за прострочення кредиту та відсотків. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою цього ж суду від 10 квітня 2013 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду зібраним у справі доказам, порушення норм матеріального і процесуального права, недоведеність позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 31 липня 2007 року між Банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/17-35/2362-71, за умовами якого відповідачеві був наданий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 197 925 доларів США на строк по 31 липня 2023 року зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом. За умовами договору погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів згідно (а.с.6-8).

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 31 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передали в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, заставною вартістю 1 170 130 грн. (а.с.9-12).

25 березня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №014/17-35/2362-71 від 31.07.2007 року, відповідно до умов якої з метою зменшення фінансового навантаження на боржника в умовах кризових явищ в економіці сторони погодились тимчасово на період з 15 квітня 2009 року по 15 березня 2010 року зменшили розмір щомісячних платежів до розміру процентів та встановили порядок погашення процентів за рахунок власних коштів позичальника протягом строку кредитних канікул. Збільшено розмір кредиту шляхом видачі додаткового траншу за кредитом в розмірі та в наступні строки, 25.03.2009 року 8 864,34 доларів США, у зв'язку з видачею зазначених в п. 1.2 та в п. 2 додаткових траншів, сума кредиту за кредитним договором складатиме 222 353.33 долари США. Крім того, укладено новий графік погашення заборгованості. Зазначені зміни, також, було внесено до договору іпотеки, додатковим договором про внесення змін від 25.03.2009 року реєстраційний номер № 240 (а.с.13-17).

22 червня 2010 року сторонами укладено додаткову угоду №014/17-35/2362-71/1 до кредитного договору №014/17-35/2362-71 від 31.07.2007 року відповідно до умов якої строк кредиту збільшено на десять календарних місяців, тобто до 01 травня 2024 року досягнуто згоду щодо врегулювання заборгованості по кредиту; фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості; укладено новий графік погашення заборгованості. Зазначені зміни, також, було внесено до договору іпотеки, договором про зміну договору іпотеки від 23.06.20010 року реєстраційний номер № 1027 (а.с.18-24).

В подальшому, 05 січня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №014/17-35/2362-71/2 до кредитного договору, згідно умов якої фактична заборгованість за кредитом в розмірі 231 191,78 дол. США збільшується на суму заборгованості за відсотками в розмірі 9 761,13 доларів США, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Зазначені зміни, також, було внесено до договору іпотеки, договором про внесення змін до договору іпотеки від 06.01.2012 року реєстраційний номер № 27 (а.с.25-30).

Пізніше, 18 січня 2012 року між Банком та ОСОБА_4 знову укладено додаткову угоду №014/17-35/2362-71/3 до кредитного договору, згідно умов якої фактична заборгованість за кредитом в розмірі 240 952,91 доларів США збільшується на суму заборгованості за відсотками в розмірі 2 285.96 дол. США. у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику (а.с.29-30).

19 січня 2012 року між Банком та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 014/17-35/2362-71/4 до кредитного договору, згідно умов якої сторони погодили змінити валюту виконані зобов'язань за кредитним договором, яка на 19.01.2012 року становить 243 238,87 доларів США, з доларів США на гривні із розрахунку офіційного курсу НБУ на дату укладання цієї додаткової угоди, у зв'язку з чим розмір заборгованості за кредитом становить 1 943 429,92 грн. З 19.01.2012 року процентна ставка за користування кредитом становить 16,2%, строк користування кредиту збільшується на 3 календарних місяця та 18 календарних днів. у зв'язку з чим строк кредиту складає 204 місяця та 19 календарних днів, а дата остаточного погашення кредиту становить 19.08.2024 року. Зазначені зміни, також, було внесено до договору іпотеки, договором про внесення змін до договору іпотеки від 19.01.2012 року реєстраційний номер №126 (а.с.31-35).

20 січня 2012 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено чергову додаткову угоду №014/17-35/2362-71/5 до кредитного договору, згідно умов якої тимчасово, на період з 19.02.2012 року до 18.08.2012 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором (встановили кредитні канікули). Протягом строку кредитних канікул сукупна заборгованість позичальника по сплаті процентів за кредитом відповідно до умов кредитного договору становить 158 831,42 грн.(надалі - Сукупна заборгованість за процентами). Сукупна заборгованість за процентами підлягає сплаті позичальником на умовах сплати 56,60 % сукупної заборгованості за процентами (надалі - Пільгова заборгованість за процентами) шляхом здійснення щомісячних платежів у сумі 15 000.00 грн. Різниця між сукупною заборгованістю за процентами і Пільговою заборгованістю за процентами є залишковою заборгованістю за процентами (надалі - Залишкова заборгованість за процентами) становить 68 831,42 грн.. та складається із щомісячної залишкової заборгованості за процентами (а.с.36-38).

Уклавши додаткові угоди до кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості не виконувала, внаслідок чого станом на 06.06.2012 року утворилася заборгованість в сумі 2 050 605,92 грн., із яких прострочена заборгованість по кредиту становила 100 290,44 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 44 463,60 гри. - пеня за прострочення кредиту та відсотків, а всього 144 754,04 грн. Тому 06.06.2012 року на адресу Відповідача Банком направлено вимогу про повернення заборгованості по кредиту, у якій зазначено зміст порушених зобов'язань та вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-ти денний строк з моменту отримання цього повідомлення. Зазначена вимога отримана Відповідачем особисто 13.06.2012 року, про що свідчить її особистий підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення №08138942 (а.с.41 зворот - 44).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для задоволення вимог банку про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст.526, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Отже, встановивши фактичні обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет застави.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та узгоджується з матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог Банку і недоведеність позову, неправильне визначення суми простроченої заборгованості являються неспроможними.

Як встановлено судом, після 20 січня 2012 року - підписання останньої додаткової угоди до кредитного договору відповідач зобов'язалася протягом дії кредитних канікул сплатити 56,6% сукупної заборгованості за процентами шляхом здійснення щомісячних платежів з 19 лютого 2012 року по 19 липня 2012 року - по 15 000 грн. Сторони визначили, що різниця між сукупною заборгованістю за процентами і пільговою заборгованістю за процентами є залишковою заборгованістю за процентами становить 68 831,42 грн.. та складається із щомісячної залишкової заборгованості за процентами (а.с.36-38).

Незважаючи на вказану домовленість протягом дії кредитних канікул відповідач передбачені п.1.1.1 додаткової угоди від 20 січня 2012 року платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, внаслідок чого станом на 10 вересня 2012 року прострочена заборгованість по процентах склала 100 290, 44 грн. , а пеня за період з 20 березня по 7 вересня 2012 року - 44 463, 60 грн. (а.с. 44 зворот).

Додана до апеляційної скарги довідка Банку про відсутність поточної заборгованості станом на 1 січня 2012 року не спростовує висновки суду про наявну прострочену заборгованість відповідача на вересень 2012 року - дня пред'явлення позову.

Судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи , підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307-308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: