Постанова № 37012244, 06.02.2014, Зарічненський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 561/57/14-а

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Зейкан Н.М.

при секретарі Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни та зобов'язання вчинення певних дій -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період із січня 2006 року по грудень 2008 року, в розмірі 30% прожиткового мінімуму щомісячно в загальній сумі 3891 грн. 90 коп. Просила поновити строк звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.

Постановою Зарічненського районного суду від 26 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано УПФУ в Зарічненському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії, як дитині війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, постанову Зарічненського районного суду від 26 серпня 2009 року в частині, що стосується позовних вимог про нарахування і виплату державної соціальної підтримки дітей війни за 2007-2008 роки скасовано і справу в цій частині направлено до Зарічненського районного суду на новий розгляд.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, якою повідомила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить здійснити розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений по день та час розгляду справи. В запереченнях відповідача, поданих суду 24.08.2009 року просив відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та представлені письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже, ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідчені НОМЕР_1 та паспортом позивача.

Враховуючи викладене, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

Таким чином з 09 липня 2007 року державна соціальна підтримка дітей війни підлягала виплаті, а вихідним критерієм її обчислення виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) й державна соціальна підтримка дітей війни підлягала виплаті виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, який, як зазначалося, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Як вбачається із довідки управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про виплату пенсій за 2007, 2008 роки в 2008 році позивач отримав: за січень - 47,00 грн., за лютий- 47,00 грн., за березень - 47,00 грн., за квітень- 48,10 грн., за травень - 48,10 грн., за червень - 48,10 грн., за липень - 48,20 грн., за серпень - 48,20 грн., за вересень - 48,20 грн., за жовтень - 49,80 грн., за листопад - 49,80 грн., за грудень - 49,80 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В задоволенні вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 09.08.2008 року слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час розгляду справи, було встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка в позовній заяві просила поновити їй пропущений строк звернення до суду. Причиною пропуску строку звернення до суду зазначає запізніле отримання із преси інформації про рішення Конституційного Суду України, якими відновлено права, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 27.07.07 р., №52, у зв'язку з чим позивачка повинна була дізнатися, що її право на отримання щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з 27.07.2007 року. Незнання законів не може вважатися поважною причиною пропуску строку для звернення до суду, у зв'язку з чим суд вважає, що підстави для поновлення строку за період з 01.01.2007 року по 09.08.2008 року відсутні.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначенні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша).

Враховуючи, що позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом 10.08.2009 року, то з урахуванням строку, передбаченого ст.99 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з 10.08.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ст.ст.4-15, 17, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158 - 163, 167, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 10.08.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Н.Зейкан