Ухвала суду № 37012165, 06.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10996/13-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/751/14 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 21 06.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ в Київській області Разумного Є.М., посилаючись на те, що 07 серпня 2006 року Відділом державної виконавчої служби у Дарницькому районі м. Києва закінчено провадження за виконавчим листом №2-1047 від 28.04.2006 року, виданого на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання їхньої спільної дочки.

Згідно заяви стягувача ОСОБА_2 виконавчий лист було направлено за місцем отримання ОСОБА_1 пенсії до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, яким 12 серпня 2006 року відкрито виконавче провадження № 3378673 з примусового виконання зазначеного рішення.

При цьому, всупереч вимог ч. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» протягом 2006-2013 року до ОСОБА_1 не надходило будь-яких документів по зазначеному виконавчому провадженню, в тому числі запитів про надання інформації щодо місця роботи.

Однак, через 7 років бездіяльності відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, 30 жовтня 2013 року до ОСОБА_1 надійшла довідка-розрахунок від 14.10.2013 року, якою останньому нараховано заборгованість за період з 14.04.2006 року по 07.10.2013 року в розмірі 110 845, 91 грн. В розрахунок заборгованості включено аліментні зобов'язання із заробітної плати та за договором купівлі-продажу квартири.

28 жовтня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження внаслідок наявності заборгованості у розмірі 110 845, 91 грн.

Дану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною, такою, що винесена з порушенням вимог діючого законодавства, в зв»язку з чим просив суд постановити ухвалу про визнання протиправними дій ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області та скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця від 28 жовтня 2013 року за виконавчим листом № 2-1047 від 28.04.2006 року на майно ОСОБА_1

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції в Київській області Разумного Є.М. від 28.10.2013 року, затвердженою начальником ВДВС, накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження на підставі довідки-розрахунку від 14.10.2013 року про нарахування заборгованості із сплати аліментів в розмірі 110 845,91 грн. за період з 14.04.2006 року по 07.10.2013 року. Дана довідка ніким не оскаржена і розмір заборгованості, визначений у ній, ніким не спростований.

Також встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 нарахована йому державним виконавцем в ході виконання виконавчого документу № 2-1047 від 28.04.2006 року, виданого на підставі судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їхньої спільної дитини.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника шляхом його арешту, вилучення та примусової реалізації, відповідно до ч.1 ст.52 цього ж Закону.

Враховуючи обставини справи, на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження», законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця Відділу ДВС Бориспільського МРУЮ в Київській області Разумного Є.М. щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження є правомірними та такими, що не порушують прав та законних інтересів заявника.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов»язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, оскільки дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області Разумного Є.М. по винесенню постанови про накладення арешту від 28.10.2013 року вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і не порушують права чи свободи ОСОБА_1, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення його скарги.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, підстави для її скасування відповідно до п .1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 387 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :