Рішення № 37011493, 06.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/367/14 Головуючий в першій інстанції - Литвинчук В.П.

Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Тамакулової В.О.

при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 20 листопада 2012 року за позовом прокурора Баглійського району м.Дніпродзержинська в інтересах держави до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року прокурор Баглійського району м.Дніпродзержинська звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми. В обґрунтування позову вказував на те, що за результатами перевірки, проведеної управлінням Держкомзему у м.Дніпродзержинську, встановлено порушення вимог ст.126 ЗК України відповідачами, які самовільно, без правовстановлюючих документів, неправомірно використовують земельну ділянку площею 1,4874 га по АДРЕСА_1. Унаслідок самовільного зайняття відповідачами вказаної земельної ділянки, неможливості її використання за призначенням, розпорядження нею та отримання надходжень до бюджету за період з березня 2000 року по вересень 2010 року державі заподіяно шкоду у розмірі 453 344,79 грн., яку прокурор просив суд стягнути з відповідачів на користь Дніпродзержинської міської ради .

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 20 листопада 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення, як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачам, на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 1999 року, належить комплекс нежитлових будівель, розташований на земельній ділянці площею 14 874 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.105).

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №57 від 29 лютого 2000 року затверджено матеріали передачі вказаної земельної ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для розміщення складської бази та зобов'язано їх надати в податкову інспекцію м.Дніпродзержинська розрахунок розміру земельних платежів на протязі місяця після прийняття даного рішення та оформити документи на право землекористування в управлінні земельних ресурсів міста, а також доручено управлінню земельних ресурсів міста оформити документи на право користування земельними ділянками у відповідності з п.1 даного рішення (а.с.13).

12 липня 2010 року головним державним інспектором сектору державного контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м.Дніпродзержинську було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Даним актом встановлено, що земельна ділянка площею 1,4874 га по АДРЕСА_1 використовується відповідачами під розміщення складських приміщень без належним чином оформлених документів на землекористування та внесено припис про усунення виявлених порушень (а.с.9, 10).

Пізніше було визначено збитки, заподіяні міській раді внаслідок використання відповідачами земельної ділянки без договору оренди за період з березня 2000 року по вересень 2010 року у розмірі 453 344,79 грн. Акт про затвердження розміру збитків було затверджено рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради №184 від 27 квітня 2011 року (а.с.51).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що діями відповідачів місцевому бюджету Дніпродзержинської міської ради завдано збитків на суму 453 344,79 грн.

Проте, на порушення вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України, рішення не містить переконливих доводів на підтвердження зроблених висновків.

При вирішенні позову про стягнення збитків, суд в рішенні повинен навести відповідні розрахунки, але такого розрахунку суд не навів, не перевірив з чого складається зазначена в позовній заяві сума та на підставі чого вона визначена.

Розмір таких збитків повинен бути розрахований відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 25 липня 2007 року № 963.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції 05 лютого 2014 року представник прокуратури пояснив, що визначений комісією розмір заподіяних збитків, розраховано не вірно, тобто не за передбаченою вказаною Методикою формулою, без урахування щорічної нормативно грошової оцінки землі, а тому сума 453 344,79 грн. не відповідає фактичному розміру завданих відповідачами збитків.

Крім того, розглядаючи справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради, суд не звернув уваги на те, що Дніпродзержинська міська рада є неналежним позивачем у справі.

У відповідності зі ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Стаття 140 Конституції України передбачає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, в тому числі міські ради.

Правове положення територіальних громад визначає ст.6 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Враховуючи те, що суд не визначив належного позивача, порушив норми процесуального права, ухвалене у справі рішення без змін залишатися не може і підлягає скасуванню, як ухвалене передчасно, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 20 листопада 2012 року скасувати, в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитків у розмірі 453 344,79 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: