Ухвала суду № 37010362, 06.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3152/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Херсон-Судоремонт» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Херсон-Судоремонт» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Херсон-Судоремонт» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 30.02.2013 року №0005182200 та №0005192200, якими Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 560,25 грн., та з податку на прибуток у розмірі 2 355,43 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентом - ПП «Мидас Плюс» та безпідставне віднесення Товариством вартості отриманих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення до податкового кредиту не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 24.07.2013 року № 104/21-03-22-05/37353069 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Херсон-Судоремонт» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП «Мидас Плюс» у листопаді 2011 року, та їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 2 355,43 грн., та п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 2 048,20 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентом - ПП «Мидас Плюс» , діяльність якого спрямована лише на отримання податкової вигоди. За висновком ДПІ,в ході перевірки встановлено відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, зазначеною в податкових накладних, та, відповідно, реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг). В свою чергу під час перевірки Підприємством не надано доказів транспортування товарів, актів прийняття-передачі товарів та доказів їх оприбуткування в бухгалтерському обліку Підприємства.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди є нікчемними та не мали реального характеру.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та відображення валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та формування валового доходу. Оскільки податковим органом доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а господарські операції не мали реального характеру, податковим органом правомірно збільшено податкові зобов'язання позивача.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковим органом повною мірою доведено належними доказами факт неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Так, судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит та валові витрати сформовані позивачем на підставі податкових накладних, виданих на виконання господарських опперацій з поставки дроту ПП «Мидас Плюс».

Окрім податкових накладних на підтвердження того, що господарська операція відбулась, позивачем також надано видаткові накладні.

Згідно наданих первинних документів між позивачем та його контрагентом укладались угоди про поставку дроту, проте а ні в ході перевірки, а ні під час судового розгляду справи позивачем не надано для огляду зазначені договори, що ставить під сумнів взагалі факт їх укладання.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності обумовлених в письмовому договорі істотних умов зазначеної угоди, як то - ціни договору, предмету договору, обсягів та строків його виконання, реальне виконання такої угоди є неможливим.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність у контрагента-постачальника позивача фізичної можливості виконати зобов'язання за відображеними у податковій звітності господарськими операціями у зв'язку з відсутністю кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів, невизначеність конкретного місця здачі-приймання товару, отже, як наслідок неможливість встановлення місця навантаження товару.

В ході перевірки позивачем не надано актів приймання-передачі товару та довіреностей на осіб, уповноважених отримати придбаний товар, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля та подорожніх листів, які б підтвердили факт доставки товару від ПП "Мидас Плюс" на склад позивача.

Також позивачем документально не доведено факт оприбуткування поставленного товару на складі Підприємстства.

Крім цього судом першої інстанції встановлено, що директор ПП "Мидас Плюс" ОСОБА_1, допитаний в рамках кримінального провадження, порушенного за фактом фіктивного підприємництва, заперечував факт здійснення особисто ним фінансово-господарської діяльності від імені ПП «Мидас Плюс».

Оцінюючи докази у даній справі, колегія суддів зазначає, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови. що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

За змістом частини першої статті 228 ЦК України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою статті 215 того ж кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, операції позивача із придбання товарів у ПП «Мидас Плюс» не мали реального товарного характеру, а відтак позивач позбавлений права формувати податковий кредит та валові витрати за даними господарськими операціями.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Херсон-Судоремонт» - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Херсон-Судоремонт» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.