Рішення № 37010309, 28.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/445/14

Справа № 629/3612/13-ц Головуючий 1 -ї інстанції:

Категорія:"право власності" Помазан В.А.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 27» січня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу в режимі відеоконференції за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області та відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, ОСОБА_4, третя особа - відділ Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області про визнання права власності на майно і звільнення його з - під арешту,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, ОСОБА_4. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 Під час шлюбу придбано автомобіль марки FORD TRANZIT 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їм на праві спільної сумісної власності. 09.04.2013 року державним виконавцем ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Чеботарьовою Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37421591, підставою якого була заява УПФУ в Лозівському районі Харківської області про примусове виконання вимоги сплати боргу № Ф-1059-у від 20.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості в розмірі 3919,36 грн. 03.08.2013 року під час ділової поїздки по Рівненській області співробітниками органів внутрішніх справ тимчасово затримано зазначений автомобіль та передано його на зберігання відповідальній особі на підставі винесеної державним виконавцем ВДВС Лозівського МРУЮ постанови про розшук майна боржника від 14.06.2013 року. 12.08.2013 року на адресу попереднього помешкання його дружини надіслано поштою лист від Харківської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в якому містився витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 41514007 від 07.08.2013 року, з якого позивачу стало відомо, що 09.04.2013 року державним виконавцем ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Чеботарьовою Ю.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і зазначено розмір основного зобов`язання у розмірі 4341,30 грн. Зазначив, що не має жодного відношення до зобов`язань своєї дружини перед УПФУ в Лозівському районі Харківської області. Вказав, що державним виконавцем ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області щодо проведення відповідних виконавчих дій до відділу ніколи він не викликався, майновий стан його не перевірявся та не з`ясовувався. Просив визнати за ним право спільної сумісної власності на автомобіль марки FORD TRANZIT 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_4 та звільнити з-під арешту зазначений автомобіль.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 листопада 2013 року позов - задоволено; визнано за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль марки FORD TRANZIT 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який було придбано подружжям під час шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_4; звільнено з-під арешту автомобіль марки FORD TRANZIT 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, обтяження на який накладено 09.04.2013 року державним виконавцем ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Чеботарьовою Ю.О. відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погоджуючись з рішенням суду УПФУ в Лозівському районі Харківської області та ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області подали апеляційні скарги, в яких УПФУ в Лозівському районі Харківської області просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове, розглянути питання про виділ частки із спільного майна ОСОБА_4, судові витрати покласти на ОСОБА_2 Посилався на порушення норм процесуального та матеріального права. Вважав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 перебуває на обліку управління як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до якого повинна сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал. У встановлений законом строк ОСОБА_4 суму єдиного внеску не сплатила, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість - недоїмка з нарахуванням пені та застосуванням штрафної санкції у розмірі 9998,07 грн. Вказав на те, що відповідно до Інструкції «Про порядок нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до боржника направлялася рекомендованою поштою вимога про сплату недоїмки № Ф - 1059 - У від 20.02.2013 року у сумі 3919,36 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності № 749 - м від 29.04.2013 року на суму 170,00 грн. та № 750 - м від 29.04.2013 року на суму 170,00 грн., вимога про сплату недоїмки № Ф - 1059 -У від 13.05.2013 року на суму 1194,03 грн., вимога про сплату недоїмки № Ф - 1059 - У від 07.08.2013 року на суму 4544,68 грн. Зазначив, що борг ОСОБА_4 не сплатила, він збільшився до 9998,07 грн., не розглянуто питання про виділ частки із спільного майна в натурі.

ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області в апеляційній скарзі просив рішення суду - скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилався на порушення та неправильне застосування норм матеріального права. Вважав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що даний автомобіль не належить позивачу на праві особистої приватної власності, а належить на праві спільної сумісної власності. Вказав, що звільняючи з-під арешту все майно, суд не врахував, що інша частина автомобілю належить саме боржнику - ОСОБА_4, не зазначив конкретну частку позивача, яка підлягає звільненню та суму грошової компенсації.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційні скарги УПФУ в Лозівському районі Харківської області, ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області - задовольнити частково, рішення суду - змінити з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що спірний автомобіль марки FORD TRANZIT 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_4 придбано сторонами під час шлюбу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.07.2008 року, (а. с. 6). Під час шлюбу 18.11.2008 року вони придбали автомобіль марки FORD TRANZIT 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_4, (а. с. 7).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Встановивши, що подружжя під час шлюбу за спільні кошти придбали спірний автомобіль, суд першої інстанції правильно визнав його спільною сумісною власністю подружжя.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо зняття з - під арешту спірного автомобіля, виходячи з наступного.

Статтею 63 ЦК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року із змінами та доповненнями особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання за вимогою № Ф-1059-у, який видано 20.02.2013 року УПФУ в Лозівському районі про стягнення боргу з ОСОБА_4 на його користь грошових коштів у розмірі 3919,36 грн. та надано строк ОСОБА_4 для добровільного виконання до 16.04.2013 року. Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.04 2013 року згідно заяви стягувача накладено арешт на майно ОСОБА_4 Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про розшук майна боржника від 14.06.2013 року оголошено розшук спірного автомобіля. Із акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 03.08.2013 року вбачається, що в АДРЕСА_1 вказаний автомобіль було затримано та передано на тимчасове зберігання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, (а. с. 8).

Посилання представника ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на те, що оскільки автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, тому необхідно зняти з нього арешт, судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи спірний автомобіль є дійсно спільною сумісною власністю подружжя, частки якого не визначалися, тому арешт правомірно накладено на все майно.

В суді в режимі відеоконференції представник ОСОБА_2 пояснив, що позов стосувався тільки визнання права спільної сумісної власності, а не спільної часткової власності. Інших позовних вимог заявлено не було. Представники Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області та Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області в свою чергу пояснили, що самостійних позовів, зокрема вимог щодо визначення частки майна та стягнення грошової компенсації у разі звільнення майна з - під арешту або виділу частки із спільного майна в натурі, про які вони заявили в прохальній частині в апеляційних скаргах до суду першої інстанції вони не пред'являли, і ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не можуть розглядатися і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується за поданням державного виконавця.

В суді в режимі відеоконференції представник відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області пояснив, що такого подання до суду не було подано, оскільки відділ державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області не мав відомостей про те, що спірний автомобіль придбано під час шлюбу.

ОСОБА_4 в суді в режимі відеоконференції підтвердила, що вона до теперішнього часу перебуває у шлюбі. Ніяких коштів до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області вона не сплатила.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене та вимоги закону та дійшов помилкового висновку щодо звільнення з-під арешту спірного автомобіля.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи рішення в частині звільнення спірного автомобіля з-під арешту підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині.

Питання щодо стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору в розмірі 57,34 грн. за подачу апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області вирішено відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями.

Керуючись ст. ст. 303,304, п. 3.ч.1.ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області та Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 листопада 2013 року - змінити, скасувавши його в частині звільнення з - під арешту автомобіля марки «FORD TRANZIT» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, обтяження на який накладено 09.04.2013 року державним виконавцем ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Чеботарьовою Ю.О. відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 57, 34 грн. за подачу апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: