Ухвала суду № 37008009, 21.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/1605/13-к

Провадження №11-кп/772/8/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Заярний А. М.

Доповідач : Сілаков С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сілакова С.М.

суддів: Федчука В.В., Мішеніної С.В.

за участю секретаря Міхневич І.А.

прокурора Миколайчука Д.Г.

адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12012010130000090 за апеляційними скаргами: обвинуваченої ОСОБА_3 та прокурора Мельниченко Я.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 8 жовтня 2013 року яким,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_2, з середньо-спеціальної освітою,

вдова, пенсіонерка, раніше не судима, -

засуджена за ст. 358ч.4 КК України до штрафу на користь держави у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ст.190ч.1 КК України до штрафу на користь держави у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі 15711.76грн. Вирішено долю речових доказів.

В с т а н о в и в:

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, з метою незаконного отримання пенсії по втраті годувальника, 5 квітня 2012 року надала до управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі завідомо неправдиву довідку від 30.03.2012 року щодо спільного проживання з ОСОБА_4, що фактично не відповідало дійсності. В результаті в період з 5 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року вона незаконно шляхом обману отримала бюджетні кошти в вигляді пенсії по втраті годувальника в розмірі 15 711.76грн.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції дав не вірну оцінку фактичним обставинам справи, вибірково підійшов до показів свідків. На її думку в судовому засіданні не було доведено, що видана їй довідка голови квартального комітету містить недостовірні відомості, що фактично підтверджується листами головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ про правильність призначення вказаної їй пенсії, які містяться в матеріалах справи. Просить вирок скасувати, кримінальне провадження відносно неї закрити за відсутністю складу злочину.

В апеляційній скарзі прокурор Мельниченко Я.І. просить змінити вирок відносно ОСОБА_3 в частині призначення покарання, вказати конкретний розмір покарання, засуджуючи ОСОБА_3 до штрафу по інкримінованим їй злочинам.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали свою апеляцію, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 в шахрайському заволодінні бюджетними коштами з використанням завідомо неправдивої довідки за обставин, викладених у вироку, відповідає матеріалам судового провадження і підтверджується доказами, перевіреними у судовому засіданні, а саме: показами представника Пенсійного Фонду України в м. Жмеринка Жмеринського району ОСОБА_5, яка пояснила, що ОСОБА_3 на надала фонду всі необхідні документи, в тому числі довідку про спільне проживання з годувальником, які слугували підставою для нарахування та виплати пенсії по втраті годувальника. Підтримала позов прокурора щодо стягнення з ОСОБА_3 безпідставно нарахованих сум; показами свідка ОСОБА_6, який будучи директором житлово-комунального підприємства «Експрес», відмовив ОСОБА_3 у видачі довідки про факт спільного проживання з ОСОБА_4, оскільки знав, що вона в квартирі покійного не проживала, так як її постійним місцем проживання було с. Сербинівці; показами свідка ОСОБА_8, яка працюючи головою квартального комітету «Першотравневий», до якого територіально належить будинок АДРЕСА_1, видала ОСОБА_3 довідку про факт спільного проживання з покійним чоловіком ОСОБА_4, так як остання надала їй паспорт, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, довідки про поховання. Підстав не вірити ОСОБА_3 в неї не було; показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які знали, що у покійного ОСОБА_4 є дружина, однак вона з ним не проживає, вони ніколи не бачили; показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які майже місяць доглядали за хворим ОСОБА_4 до його смерті. Дружину покійного ОСОБА_3 в квартирі бачили один раз. Про те, що ОСОБА_3 спільно не проживала з ОСОБА_4 підтвердила свідок ОСОБА_14 Факт постійного проживання ОСОБА_3 в с. Сербинівці Жмеринського району підтвердив голова сільської ради ОСОБА_15 Свідок ОСОБА_16, яка будучи медсестрою та сусідкою покійного ОСОБА_4 засвідчила суду, як за місяць до смерті ОСОБА_4 допомагала ОСОБА_3 потрапити до його квартири, оскільки власних ключів від вхідних дверей в тої не було.

Винуватість ОСОБА_3 підтверджується також дослідженими та оголошеними в судовому засіданні документами, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, а саме: довідкою квартального комітету «Першотравневий» від 30.03.2012 року про те, що ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 з чоловіком ОСОБА_4 на день його смерті, яку ОСОБА_3 подала до управління Пенсійного фонду м. Жмеринки, як одну з підстав для призначення пенсії по втраті годувальника; довідкою Пенсійного фонду міста про те, що ОСОБА_3 отримувала вказану пенсію з 5.04.2012 року; копією паспорту ОСОБА_3, де її місцем реєстрації з 1980 року є с. Сербинівці Жмеринського району Вінницької області; довідкою підприємства «Експрес» на балансі якого знаходився будинок АДРЕСА_1, про відсутність будь-яких даних щодо проживання ОСОБА_3 в квартирі покійного ОСОБА_4; ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27.10.2011 року якою було скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду від 21.07.2011 року про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та залишено її заяву без розгляду; ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12.09.2013 року про припинення ОСОБА_3 права власності на частку у спільному майні, де серед іншого було встановлено, що ОСОБА_3 ніколи не мешкала у спірній квартирі, навіть за життя подружжя ОСОБА_4; довідкою провідного держфінінспектора Жмеринської об'єднаної дирекції про те, різниця нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_3 по втраті годувальника та пенсії по віку за період з 5.04.2012 року по 31.03.2013 року складає 15 711.76грн.; оглянутими в судовому засіданні пенсійними справами на прізвище ОСОБА_4 та ОСОБА_3, їх особовими картками, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Погоджуючись з висновком суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у інкримінованих їй злочинах, слід також зазначити наступне.

Відповідно до пункту 18 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», за документ, що посвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідна довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 з березня 2010 року перебувала з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі. В квітні 2011 року ОСОБА_4 помер. В червні 2011 року ОСОБА_3 звертається з заявою до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4, в період з 2002 року по день смерті в квартирі АДРЕСА_1. Заява подана з метою переоформлення пенсії по втраті годувальника. Рішенням суду від 21.07.2011 року заява ОСОБА_3 задоволена. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27.10.2011 року рішення місцевого суду скасовано, заява ОСОБА_3 залишена без розгляду, роз'яснено право на звернення до суду з позовом на загальних підставах. Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2011 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження по цій справі.

15 лютого 2012 року ОСОБА_3 звертається з заявою до директора підприємства «Експрес» ОСОБА_6, на балансі якого знаходиться будинок АДРЕСА_1, з проханням надати їй довідку про спільне проживання з ОСОБА_4 та отримує відмову.

30 березня 2012 року ОСОБА_3 звертається з аналогічною заявою до голови квартального комітету «Першотравневий» ОСОБА_8 та отримує від неї довідку про те, що вона проживала в АДРЕСА_1 з чоловіком ОСОБА_4 в шлюбі на день його смерті та вели спільне господарство. Поховання чоловіка здійснила за свої кошти.

Не дивлячись на це, 2 квітня 2012 року ОСОБА_3 повторно звертається з аналогічною заявою до нового директора підприємства «Експрес» ОСОБА_18, та знову отримує відмову у задоволенні своєї заяви через «відсутність будь-яких відомостей про її реєстрацію та проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 та доказів одержання допомоги, яка була постійним і основним джерелом її існування». Роз'яснено звернутися до суду.

5 квітня 2012 року ОСОБА_3 подає до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі заяву щодо переведення на пенсію по втраті годувальника. Серед інших необхідних документів, надає довідку з квартального комітету від 30.03.2012 року.

На думку суддів апеляційного суду такі маніпуляції ОСОБА_3 свідчать про те, що вона чудово розуміла в якій ситуації вона опинилась після смерті свого чоловіка, була обізнана щодо вимог п.18 вище означеної постанови Правління Пенсійного фонду, всіляко намагалась законно отримати позитивний для себе результат, та об'єктивно не отримавши його, пішла на порушення закону, ввівши в оману ОСОБА_8 Взагалі на думку суддів апеляційного суду, видана ОСОБА_8 довідка не повинна була б прийматися до уваги Пенсійним фондом, виходячи знову ж таки, з вимог п.18 постанови, що опосередковано підтверджується висновком провідного держфінінспктора Жмеринської об'єднаної держфінінспекції ОСОБА_19 Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду представник потерпілого зазначала, що формально такі довідки приймаються Пенсійним фондом, їх зміст не викликає сумніву, а їх перевірка на достовірність не є предметом Пенсійного Фонду. Тому виходити з цієї точки зору, листи головного Управління пенсійного Фонду України у Вінницькій області від 29.05.2013 року за № 262/п01та Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 13.08.2013 року за № 11996/Б-11, на які посилається в своїй апеляції ОСОБА_3 є формально логічними, але вони не можуть слугувати доказом невинуватості ОСОБА_3 в кримінальному аспекті, так як сама довідка не піддавалась і не могла піддаватись дослідженню на її достовірність органами Пенсійного фонду.

ОСОБА_3 своїй апеляції зазначає, що з покійним ОСОБА_4 вони прожила 9 років, 8 з яких в цивільному шлюбі. Вони вели спільне господарство, робили ремонт в квартирі. Але при цьому вона не посилається на жодний доказ, який би засвідчив ці обставини. Взагалі її позиція з цього приводу є досить суперечливою. З однієї сторони, вона намагається довести факт постійного проживання з ОСОБА_4, доводячи тим самим достовірність виданої їй довідки, з іншого боку, під тиском наведених у вироку доказів, намагається пояснити, що вона не могла спільно проживати з чоловіком, посилається при цьому на Сімейний кодекс України, зазначаючи, що «подружжя вважається сім'єю і тоді коли дружина і чоловік у зв'язку з…необхідністю догляду за батьками не проживають спільно».

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 наголошувала, що таки проживала зі своїм чоловіком в його квартирі, доглядала за ним до самої смерті, а до своїх батьків тільки навідувалась, оскільки доглядали за ними проживаючі в одному будинку, невістка з сином та дорослі онуки. В той же час визнала, що дочка покійного найняла двох жінок в якості доглядальниць(ОСОБА_12, ОСОБА_13), які почергово перебували в квартирі ОСОБА_4 до дня його смерті. Не змогла пояснити, чому за 9 років спільного проживання з ОСОБА_4 не була зареєстрована в його квартирі. В своїй апеляції вказує, що суд не вірно трактував покази свідка ОСОБА_16, яка свідчила, що за місяць до смерті ОСОБА_4 постійно бачила її в квартирі покійного. Але в той же час визнала покази цього свідка щодо відсутності в неї ключів від вхідних дверей квартири ОСОБА_4 і що за місяць до його смерті, ОСОБА_16 допомагала їй потрапити в його квартиру. В своїх поясненнях ОСОБА_3 вказує, що показувала ОСОБА_8 вище означені судові рішення, але остання це заперечує. ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_8 перед тим, як видати довідку від 30.03.2012 року, опитувала людей, які добре знали ОСОБА_4 ОСОБА_8 ж пояснює, що видала довідку на підставі тільки документів, які надала ОСОБА_3, а людей опитала після того, як почались слідчі дії.

На думку суддів апеляційного суду, проаналізувавши у сукупності зібрані докази по справі, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_3 у скоєних нею злочинах та відсутності підстав для закриття кримінального провадження відносно неї.

За таких обставин, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

Не підлягає задоволенню і апеляційна скарга прокурора Мельниченко Я.І. щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Відповідно до ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частини цього кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Частина друга вказує, що розмір штрафу визначається судом в межах від тридцяти до п'ятидесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Таким чином вимога прокурора щодо конкретного визначення розміру покарання у вигляді штрафу не базується на законі.

Щодо призначення міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3, вона відповідає вимогам ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Судом врахована тяжкість вчинених злочинів, дані про особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, КПК України, колегія суддів,

У х в а л и в :

Апеляційні скарги: обвинуваченої ОСОБА_3, прокурора Мельниченко Я.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення. Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 8 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом згідно