Ухвала суду № 37006923, 04.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3817/13-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М.Провадження № 11-кп/780/37/14 Доповідач у 2 інстанції ГабрієльКатегорія 34 04.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Сливи Ю.М., Дриги А.М.

при секретарі Шуліпа О.В.

за участю прокурора Скітневської О.М.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Холодницького Н.І., захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер 3201213818, з вищою освітою, не одруженого, працюючого начальником відділу обробки інформації ТОВ «Профіт Консул», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік та покладено обов'язки, передбачені п. 3 ч. 1 ст.76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 510 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 49366,40 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12013100200003340 у розмірі 5293,68 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за скоєння кримінального правопорушення вчиненого за наступних обставин.

Так, 02.05.2012 року о 14 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «DAEWOO» Lanos, р/н НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Боярська в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, зі сторони м. Боярка в напрямку вул. К.Маркса, наближаючись до нерегульованого перехрестя вулиць К.Маркса-Боярська в с. Віта Поштова, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, перед зміною напрямку руху - виїзд на вказане перехрестя, не впевнився, що це буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не переконався у пріоритетності проїзду перехрестя, під час виконання маневру лівого повороту з другорядної дороги вул. Боярська на головну дорогу вул. К. Маркса в напрямку м. Києва, не надав переваги в русі транспортному засобу, який наближався до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з їдучим по вул. К.Маркса в напрямку м. Одеса, автомобілем марки «ВАЗ 21083», р/н НОМЕР_2, під керування ОСОБА_1.

В результаті ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижнього полюса наколінника, який, згідно висновку експерта № 401/Д від 09-25.10.2012 року, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, як такий, що викликав тривалий розлад здоров'я.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдати матеріальних збитків); підпункту «б» пункту 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); пункту 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасниками руху); пункту 16.11 (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху); пункту 16.15 (якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі, а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Вказані порушення п. 1.5, пп. «б» пункту 2.3, п. 10.1, п. 16.11, п. 16.15 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася, та наслідками - отриманням потерпілим ОСОБА_1 ушкодження середньої тяжкості.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м'якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що суд першої інстанції при призначенні покарання не додержав вимог ст.. 65 КК України, згідно з якою засудженому має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Всупереч вказаних вимог закону, судом першої інстанції не враховано особу винного, його суб'єктивне ставлення до злочину, фактичну відмову добровільно відшкодувати шкоду та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим. Досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, а самі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та не підтверджуються доказами, які було досліджено в судовому засіданні. На його думку, обвинувачення ОСОБА_2 побудоване на хибному твердженні (до якого прийшов і суд у своїх висновках) про те, що перехрестя вул.. Карла Маркса та вул. Боярської в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області є перехрестям нерівнозначних доріг, а водії автомобілів учасників ДТП мали керуватися вимогами п. 16.11 Правил дорожнього руху. («На перехресті нерівнозначних доріг нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч»), яким і мали керуватися водії під його переїзду. А тому, вважає, що відповідно до сприйняття дорожньої обстановки в момент ДТП дії ОСОБА_2 є цілком правомірними, а ставлення йому в вину порушення п. 16.11 ПДР та кваліфікація його дії за ч. 1 ст. 286 КК України є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі цивільний відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Україна» просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 49366,40 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди та ухвалити новий вирок про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення суми, розмір значно більший ніж дійсний розмір завданої матеріальної шкоди, оскільки розмір стягнення шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу визначено безпідставно. Вимоги позивача про відшкодування витрат на лікування не підтверджуються належними доказами, а ОСОБА_1 не є належним позивачем щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження транспортного засобу. Вирок в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є безпідставним.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що всупереч твердженням захисника ОСОБА_4, наведених в апеляційній скарзі, він вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим. Досудове та судове слідство в кримінальному провадженні було проведено в повній мірі, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які було досліджено безпосередньо в судовому засіданні, що свідчить про додержання та виконання норм кримінального та кримінального процесуального законодавства. Вина обвинуваченого доведена повністю. Твердження захисника ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що свідки давали суперечливі та неправдиві покази, є абсолютно неправдивими, оскільки не спираються на факти, які б це підтверджували, а ґрунтуються лише на власному переконанні. ОСОБА_2 порушив ПДР,вказані в обвинувальному акті прокурора, що було підтверджено судом першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Україна» потерпілий ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що вирок суду першої інстанції, в частині, яку оскаржує страхова компанія є законним та обґрунтованим. Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які було досліджено безпосередньо в судовому засіданні, що свідчить про дотримання норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляційної скарги, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та вважав необґрунтованою подану апеляційну скаргу захисника, думку потерпілого ОСОБА_1 щодо необґрунтованості апеляційних скарг захисника та цивільного відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Україна» підлягає частковому задоволенню зі зміною вироку з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин, відповідають матеріалам провадження і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

З показів потерпілого ОСОБА_1, які він надав в судовому засіданні вбачається, що він має тривалий водійський стаж, за який до адміністративної відповідальності не притягувався. 02.05.2012 року за кермом автомобіля «ВАЗ 21083», д/н НОМЕР_1, з ОСОБА_5, який сидів на передньому пасажирському сидінні, він рухався по вул. Карла Маркса в с. Віта Поштова, яка є головною дорогою. При наближенні до Т-образного перехрестя з вул. Боярською, яка є другорядною по відношенню до вул. Карла Маркса, він стежив за дорожньою обстановкою. Він бачив автомобіль «Део Ланос», який їхав по вул. Боярській та наближався до виїзду на вул. Карла Маркса, проте розраховував на те, що водій «Део Ланос» виконає вимоги правил дорожнього руху, зупиниться та надасть йому перевагу в русі, оскільки при виїзді з вул. Боярської на вул. Карла Маркса стоїть дорожній знак «СТОП». Проте водій автомобіля «Део Ланос», виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ» під його керуванням. На місці ДТП і ОСОБА_2 і його батько, який згодом приїхав, запевняли, що відшкодують збитки, пов'язані з ДТП, ОСОБА_2 свою вину у ДТП не заперечував. З місця ДТП його, ОСОБА_1, було доставлено каретою швидкої допомоги до Боярської ЦРЛ, де він перебував на стаціонарному лікуванні до 07.05.2012 року, в подальшому з 08 по 29 травня 2012 року лікувався в стаціонарі ДУ «Інституту травматології та ортопедії» при Академії медичних наук України, з 30.05.2012 року по 16.07.2012 року лікувався амбулаторно в Києво-Святошинській ЦРЛ, на що було витрачено значні кошти, крім того в ДТП постраждав автомобіль марки «ВАЗ 21083», д/н НОМЕР_2 чим йому завдано матеріальний збиток.

З показів свідка ОСОБА_5, вбачається, що він є сусідом потерпілого ОСОБА_1, з яким вони разом 02.05.2012 року рухалися в автомобілі під керуванням останнього по вул. Карла Маркса в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, при цьому він, ОСОБА_5, сидів на передньому пасажирському сидінні. Він знає, що вул. Карла Маркса в с. Віта Поштова є головною, оскільки вона проходить через все село. Несподівано для нього відбулось зіткнення з автомобілем, який виїжджав з вул. Боярської на вул. Карла Маркса. Після зіткнення ОСОБА_1 став кричати, що болить нога. За 7 метрів до виїзду з вул. Боярської на вул. Карла Маркса в с. Віта Поштова є знак «СТОП», який і був на момент ДТП. Після ДТП водій автомобіля «Део Ланос» ОСОБА_2 підійшов до автомобіля ОСОБА_1 та сказав, що зі збитками розберуться, головне, що всі живі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що дати ДТП він не пригадує, але в той день він був очевидцем того, як автомобіль «Део Ланос» зіткнувся з автомобілем «ВАЗ», він підійшов до місця ДТП та залишив свій номер телефону.

З показів свідка ОСОБА_7, вбачається, що приблизно о 14 годині 02.05.2012 року по вул. Карла Маркса в с. Віта Поштова він їхав на автостанцію, по дорозі побачив знайому машину «ВАЗ», яка потрапила в ДТП. Коли він повертався з автостанції, то зупинився біля місця ДТП, знак «СТОП» при виїзді з вул. Боярської на вул. Карла Маркса був, чи був знак «СТОП», коли він їхав на автостанцію, сказати не може, оскільки не звернув на це увагу.

Свідок ОСОБА_8, показала, що 02.05.2012 року вона разом з ОСОБА_2 рухалась на автомобілі «Део Ланос», перебувала на передньому пасажирському сидінні. В с. Віта Поштова на перехресті відбулось зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ».Після зіткнення вона вийшла з автомобіля та побачила, що знак «СТОП» лежав на узбіччі тієї дороги, по якій вони рухались з ОСОБА_2 до виїзду на перехрестя.

Свідок ОСОБА_9, який є інспектором ВДАІ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, який брав участь у оформленні ДТП, яка мала місце 02.05.2012 року в с. Віта Поштова за участю автомобілів «Део Ланос», р/н НОМЕР_1, та «ВАЗ 21083», р/н НОМЕР_2, показав, що при відсутності знаків пріоритету перехрестя вул. Карла Маркса та вул. Боярської в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області являється перехрестям рівнозначних доріг. При оформленні ДТП 02.05.2012 року за участю «Део Ланос» та «ВАЗ» було зафіксовано, що дорожній знак «СТОП» лежав на узбіччі дороги по вул. Боярській. На місце ДТП була викликана дорожня служба, яка відновила знак на тому місці, де він повинен стояти.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаних у вироку обставин, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 1201210020000088, 23.11.2012 року до ЄРДР було внесено відомості та розпочато досудове розслідування по факту того, що 02.05.2012 року приблизно о 14 год. 00 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos реєстрацій номер НОМЕР_1, рухався по вул. Боярська с. Віта Поштова в напрямку вул. Карла Маркса. Рухаючись у вказаному напрямку по другорядній дорозі водій ОСОБА_2, виїхав на нерегульоване перехрестя з вул. К. Маркса де допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-21083 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі вул. К.Маркса зі сторони а/д Київ-Одеса та перетинав перехрестя зліва на право відносно напрямку руху автомобіля Daewoo Lanos реєстрацій номер НОМЕР_1. В результаті зіткнення водій ОСОБА_1 отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження (а.п. 43 т. 1).

Згідно рапорту слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області Грубюка Ю.О. від 02.05.2012 року, внаслідок ДТП, яке сталося 02.05.2012 року близько 14 год. 00 хв. водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження (а.п. 53 т. 1).

Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 02.05.2012 року, за результатами якого було складено протокол та схему місця та ілюстративну таблицю, було встановлено, що зіткнення автомобілів ВАЗ « 21083», д/н НОМЕР_2 та «Део Ланос», НОМЕР_1 сталось на нерегульованому перехресті вул. Карла Маркса та вул. Боярської в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, дорожній знак «СТОП», позначений на схемі ДТП під номером 7, зламаний (а.п. 54-62 т. 1).

З висновку експерта № 401/Д від 09-25.10.2012 року, вбачається, що згідно наданій медичній документації у ОСОБА_1 мались: садна передньої поверхні колінних суглобів, закритий перелом нижнього полюса правого наколінника; описані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути деталі салону автомобіля при ДТП, за давністю можуть відповідати 02.05.2012 року, перелом наколінника відносить до ушкоджень середньої тяжкості, як такий, що викликав тривалий розлад здоров'я, в історії хвороби мається запис, що під час госпіталізації у ОСОБА_1 алконт 01 СУ 0,0%о - тверезий (а.п. 92 т. 1).

Відповідно до висновку експерта від 12.11.2012 року № 941А, рульове керування автомобіля ВАЗ 21083, д/н НОМЕР_2, на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено, система робочого гальма автомобіля ВАЗ 21083, д/н НОМЕР_2, на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено, стоянкова гальмівна система не досліджувалась, так як дана система призначена для утримання транспортного засобу в нерухомому стані та впливає на роботу системи робочого гальма, на момент огляду в рульовому керуванні, гальмівній системі автомобіля ВАЗ 21083, д/н НОМЕР_2, несправностей, які виникли до ДТП не виявлено (а.п. 100-102 т. 1).

Згідно висновку експерта від 12.11.2012 року № 940А, рульове керування автомобіля марки «Daewoo» Lanos, д/н НОМЕР_1, на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено, система робочого гальма автомобіля марки «Daewoo» Lanos, д/н НОМЕР_1, на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено, стоянкова гальмівна система не досліджувалась, так як дана система призначена для утримання транспортного засобу в нерухомому стані та впливає на роботу системи робочого гальма, на момент огляду в рульовому керуванні, гальмівній системі автомобіля марки «Daewoo» Lanos, д/н НОМЕР_1, несправностей, які виникли до ДТП не виявлено (а.п. 107-110 т. 1).

Відповідно до висновку експерта від 13.11.2012 № 939А, в момент зіткнення автомобіль марки ВАЗ 21083, д/н НОМЕР_2, контактував своєю передньої частиною (передній бампер, декоративна пластикова облицівка передньої панелі кузова, передня частина капоту) з лівою боковою частиною автомобіля марки «Daewoo» Lanos, д/н НОМЕР_1 (ліві передні та задні двері, лівий поріг, передня частина лівого заднього крила, ліве заднє колесо), в момент первинного контакту направляючі подовжніх вісей автомобіля марки «Daewoo» Lanos, д/н НОМЕР_1, з автомобілем марки ВАЗ 21083, д/н НОМЕР_2, були розташовані під кутом близько 90-100° при перехресних напрямках руху, зіткнення автомобіля марки «Daewoo» Lanos, д/н НОМЕР_1, з автомобілем марки ВАЗ 21083, д/н НОМЕР_2, відбулося в смузі для руху в бік с. Юрівка перед початком сліду пошкодження дорожнього покриття, при цьому задня частина автомобіля Daewoo Lanos виступала на смугу руху вул. Карла Маркса, яка прилягає безпосередньо до вул. Боярська (а.п. 115-124 т.1).

Згідно висновку експерта від 06.12.2012 № 1113А, виходячи із заданої дорожньо-транспортної ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ 21083 д/н НОМЕР_2 - ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, водій автомобіля Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 та 16.11 ПДР, в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21083 л/н - ОСОБА_1, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 21083 д/н НОМЕР_2, шляхом виконання вимог п. 10.1 та 16.11. ПДР України, на що у нього не було перешкод технічного характеру (а.п. 163-166 т. 1).

Пояснення потерпілого та свідків послідовні, відповідають поясненням одне одного та матеріалам кримінального провадження, а також підтверджуються письмовими доказами дослідженими в ході судового слідства, а тому підстав для сумнівів в правдивості наданих пояснень не має.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до переконання, щодо наявності вини ОСОБА_2 та належним чином надав оцінку висновку експерта від 12.11.2012 року № 941А та висновку експерта від 12.11.2012 року № 940А, відповідно до яких автомобілі під керуванням водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ДТП не мали несправностей, які б стали причиною ДТП, а також висновку експерта від 06.12.2012 року № 1113А, яким визначена поведінка водіїв під час ДТП та пункти правил дорожнього руху, які не дотримані кожним з них, та правильно прийшов до переконання, враховуючи п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення», що недодержання водієм ОСОБА_1 п. 12.3 ПДР України, а саме не застосуванням екстреного гальмування не є першопричиною зіткнення транспортних засобів, оскільки ОСОБА_1 напрямок руху не змінював. Натомість, не виконання водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1 та 16.11 ПДР, а саме, що він, будучи на нерегульованому перехресті, перед зміною руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, стало причиною ДТП та призвело до наслідків, що настали - отримання водієм ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Районним судом дана належна оцінка доказам, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності та вірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Доводи обвинуваченого та захисту щодо невинуватості ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано вважав такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене.

Суд першої інстанції, згідно положень п. 2, 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п.п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 ( із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №11), при призначенні ОСОБА_2 покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого а також те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньої, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Суд врахував, що скоєне ОСОБА_2 кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, у відповідності до ст.12 КК України, віднесене до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Районний суд мотивовано обрав покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, і на підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Визначене покарання засудженому відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів та домірним скоєному.

Однак, у відповідності п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Так, при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 керує автомобілем марки ВАЗ-21083 реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі довіреності (а.п. 63, 221 т. 2).

Згідно приписів ст. ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. А отже твердження цивільного відповідача ПрАТ «СК «Україна» про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем є безпідставними.

Відповідно до Поліса № АВ/ 1203383 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.01.2012, цивільно-правова відповідальність Кравченка В.В., власника автомобіля Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1, яким на законній підставі керував ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Україна». Відповідно до вищевказаного Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну 50 000 грн. та встановлена фрашиза в розмірі 510 грн.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», відповідно до якої (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 30.3 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Однак, судом першої інстанції вищевказаних вимог закону враховано не було.

Так, відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 14 листопада 2012 року № 788, який здійснено оцінювачем ФОП ОСОБА_10, вартість відновлювального ремонту КТЗ ВАЗ 21083 держ. № НОМЕР_2 визначена за вартісним підходом становить - 30779,47, а ринкова вартість вищевказаного КТЗ визначена за порівняльним підходом становить - 18515,54 грн.(а.п. 21-49 т. 2). А отже, витрати на відновлювальний ремонт автомобіля перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що дає підстави вважати, що даний транспортний засіб є фізично знищеним.

Потерпілий ОСОБА_1, визнав, що його транспортний засіб є фізично знищеним, а тому сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 становить 18015,54 грн.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Однак суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 суми витрат, пов'язаної з лікуванням потерпілого, не надав належної оцінки матеріалам кримінального провадження, а саме доказам які б підтверджували суму витрат та безпідставно стягнув не підтверджені документально витрати, а саме, 12380 грн. 48 коп. витрат на лікування, зокрема вартість оперативного втручання, яке відбулося 10.05.2012 та 28.11.2012 року, вартість послуг лікаря анестезіолога, вартість сеансів масажу та занять на тренажерах, вартість рентгену, вартість оренди милиць, а також 1300 грн. витрат, пов'язаних з відшкодуванням вартості бензину знайомим та оплата послуг таксі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сума матеріальної шкоди, яка була понесена потерпілим для закупівлі ліків під час його лікування, що підтверджується копіями квитанцій (а.п. 14-20, 82, 85 т. 2) становить 4916 грн. 45 коп. і саме ця сума підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1.

На підставі п. 34.4. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), також слід стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 500 грн. за проведення дослідження для визначення вартості матеріального збитку (а.п. 50 т. 2).

Отже колегія суддів вважає, що розмір суми відшкодування матеріальної шкоди, який необхідно стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 становить 23431,99 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3. статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди та обґрунтовано визначивши її розмір, вірно вважав, що моральну шкоду у розмірі 5000 грн. повинна відшкодувати страхова компанія у межах 5 відсоткового ліміту, визначеного полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а отже враховуючи зазначену норму права суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що сума коштів на яку було зменшено відшкодування шкоди завданої пошкодженням майна потерпілого, у розмірі 510 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції, при задоволенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, врахував характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат. Зокрема те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, потребує тривалого лікування та оперативного втручання.

Відповідно до п. 3 ст. 118 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів є процесуальними витратами.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Проте суд помилково стягнув процесуальні витрати на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, а тому, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати пов'язані з залученням експерта, які відповідно до матеріалів провадження складають 5293 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Холодницького Н.І. та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» - задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року відносно ОСОБА_2 - змінити в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, код ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2) - 23431 (двадцять три тисячі чотириста тридцять одна) грн. 99 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12013100200003340 у розмірі 5293 (п'ять тисяч двісті дев'яносто три) 68 грн.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Копія вірна: суддя Апеляційного суду

Київської області В.О. Габрієль