Ухвала суду № 37006880, 30.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/1900/13-ц Головуючий у І інстанції Віговський С.І.Провадження № 22-ц/780/813/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 29 30.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Токар Т.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

у серпні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_3 в своїх заявах до контролюючих органів розповсюджує недостовірну інформацію щодо проведення позивачами підприємницької діяльності у сфері надання послуг громадянам із продажу продуктів харчування, та роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами.

Вказували, що 18 квітня 2013 року відповідач подав заяву до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 реалізує товари - рибні товари, ковбасні вироби, сири тверді з порушенням умов зберігання, молочні вироби з простроченим терміном зберігання. В магазині алкогольні, тютюнові вироби реалізуються без надання товарних чеків. ОСОБА_1 використовує підроблені свідоцтва та дозволи на реалізацію алкогольно-тютюнових виробів взамін ОСОБА_2

За місцем розташування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1 головним спеціалістом інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Закаблук Т.Ю. 05 червня 2013 року було проведено перевірку роботи магазину на підставі направлення за №1212 виданого 03 червня 2013 року.

Згідно акту санітарно-епідеміологічного обстеження від 03.07.3013р. проведеного на підставі заяви відповідача ОСОБА_3 (наказ №66-0 від 27.06.2013 р. «Про здійснення позапланової перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1»), факти, викладені в листі ОСОБА_3 щодо порушень умов зберігання ковбасних, рибних, молочних виробів, сирів твердих та реалізації їх з вичерпним терміном - не підтвердились. В магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1 реалізуються ковбасні, молочні вироби, рибні товари.

Вказані групи товарів зберігаються в окремих холодильних камерах, вітринах. Холодильне обладнання в робочому стані, санітарно-технічний стан задовільний, температурний режим підтримується. Продукції з вичерпаним терміном реалізації або без супровідної документації не виявлено.

Під час перевірки відділу, де реалізується приватним підприємцем ОСОБА_2 алкогольні напої та тютюнові вироби, 05 червня 2013 року був складений акт за №00774 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, в присутності продавця ОСОБА_5, згідно якого встановлено, що в куточку споживача розміщені копії ліцензій на право здійснення торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, що були звірені з оригіналами. При здійсненні контрольної покупки видано фіскальний чек датований 05.06.2013 року за № 4802. Факти, викладені у заяві ОСОБА_3, не підтвердились.

Позивачі вважають, що інформація відповідача подана до контролюючого органу є не що інше, як надання неправдивої інформації з єдиною метою - дискредитувати підприємницьку діяльність позивачів перед органами, які контролюють роботу підприємців в сфері надання послуг громадянам із реалізації товарів та серед покупців, які є громадянами м. Сквира та Сквирського району Київської області.

Причиною направлення ОСОБА_3 вказаної заяви, як вважають позивачі, було рішення Сквирського районного суду Київської області від 08.11.2012 року (цивільна справа №102226492012р.) про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, який належав ОСОБА_3 та рішення Сквирського районного суду Київської області від 31.05.2013 року (цивільна справа №102231562012р.) про відшкодування з ОСОБА_3 моральної шкоди за пошкодження водопровідної труби, яка розташована біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Тому, позивачі просили суд визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем в своїй заяві від 18 квітня 2013 року про реалізацію вищевказаних продовольчих товарів з порушенням умов зберігання, молочних виробів з простроченим терміном зберігання, реалізацію алкогольних, тютюнових виробів без надання товарних чеків та використанням ОСОБА_1 підроблених свідоцтв та дозволів на реалізацію алкогольно-тютюнових виробів взамін ОСОБА_2, а також зобов»язати відповідача ОСОБА_3 спростувати поширені неправдиві відомості шляхом надання відповідної заяви до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Київській області, до Білоцерківського міжрайонного управління головного Управління Дерджсанепідслужби у Київській області, стягнути із ОСОБА_3 на користь позивачів матеріальну та моральну шкоду в загальній сумі 16 459,37 грн., стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати в сумі 920 грн.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що рішення незаконне та винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, просили рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом справі встановлено, що 18 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (яка в подальшому була направлена до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області та в інші контролюючі органи, що вказані у матеріалах справи) про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 реалізує товари - ковбасні вироби, рибні товари, сири тверді з порушенням умов зберігання, молочні вироби з простроченим терміном зберігання. В магазині алкогольні, тютюнові вироби реалізуються без надання товарних чеків. ОСОБА_1 використовує підроблені свідоцтва та дозволи на реалізацію алкогольно-тютюнових виробів взамін ОСОБА_2

05 червня 2013 року за місцем розташування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1 головним спеціалістом інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Закаблук Т.Ю. було проведено перевірку дотримання вимог законодавства в магазині на підставі направлення за №1212 виданого 03 червня 2013 року.

Згідно акту санітарно-епідеміологічного обстеження від 03.07.3013 року, складеного на підставі перевірки заяви відповідача (наказ №66-0 від 27.06.2013 р. «Про здійснення позапланової перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1»), факти, викладені в листі ОСОБА_3 щодо порушень умов зберігання ковбасних, рибних, молочних виробів, сирів твердих та реалізації їх з вичерпним терміном - не підтвердились. В магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1 реалізуються ковбасні, молочні вироби, рибні товари. Вказані групи товарів зберігаються в окремих холодильних камерах, вітринах. Холодильне обладнання в робочому стані, санітарно-технічний стан задовільний, температурний режим підтримується. Продукції з вичерпаним терміном реалізації або без супровідної документації не виявлено.

Під час перевірки відділу, де реалізується приватним підприємцем ОСОБА_2 алкогольні напої та тютюнові вироби, 05 червня 2013 року був складений акт за №00774 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, в присутності продавця ОСОБА_5, згідно якого встановлено, що в куточку споживача розміщені копії ліцензій на право здійснення торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, що були звірені з оригіналами. При здійсненні контрольної закупки видано фіскальний чек датований 05.06.2013 року за №4802. Факти, викладені у заяві ОСОБА_3, не підтвердились.

Поряд з тим, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій за результатами перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 05 червня 2013 року, про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 595 грн.; рішенням Сквирського відділення Тетіївської ОДПІ застосована штрафна санкція до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за результатами перевірки скарги ОСОБА_3 від 07.09.2012 року про порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на підставі якого Сквирським районним судом Київської області ухвалено постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП; інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області проведено позапланову перевірку за заявою ОСОБА_3 від 04.07.2012 року про дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на ринку с. Новофастів Погребищенського району фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а Державним закладом «Сквирська районна санітарно-епідеміологічна станція» на підставі акту перевірки за заявою ОСОБА_3 від 02.04.2012 року щодо дотримання санітарного законодавства в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, складено протокол про адміністративне правопорушення за результатами перевірки, та винесено три копії постанов Головним державним санітарним лікарем Сквирського району 09.04.2012 року по справі про адміністративне правопорушення; інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області на підставі матеріалів перевірки від 29.05.2012 року магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, винесено рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, складених за заявою ОСОБА_3

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов»язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов»язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації, та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред»явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім»ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права (далі - Постанова від 27.02.2009 року № 1).

Крім того, враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз»яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Зі змісту п.15 даної Постанови Пленуму Верховного Суду України витікає, що підставою для задоволення позову при розгляді справ зазначеної категорії є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв»язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (п.15 Постанови від 27.02.2009 року №1).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із заяви від 18 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_3 подавав заяву до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, яка в подальшому була направлена до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, Білоцерківського міжрайонного Управління Держсанепідстанції у Київській області, з приводу порушення Правил торгівлі в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Факти, викладені у заяві ОСОБА_3, не підтвердились.

Проте, інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій за результатами перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 05 червня 2013 року у виді штрафу передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, а 12.06.2013 року постановами за №№590 та 644 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 595 грн., за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, та при розгляді матеріалів справи встановлені ознаки правопорушення, передбачені ч.1 ст.155 КУпАП, за яке накладено штраф у розмірі 170 грн.

Крім того, рішенням Сквирського відділення Тетіївської ОДПІ застосована штрафна санкція до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за результатами перевірки скарги ОСОБА_3 від 07.09.2012 року про порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якого Сквирським районним судом Київської області ухвалено постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Поширена відповідачем ОСОБА_3 інформація у зверненні від 18 квітня 2013 року стосувалась певних фізичних осіб, а саме позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила (п.15 Постанови від 27.02.2009 року № 1).

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України і ст.10 ЦПК України, обов»язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Обставини порушення позивачами вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 11.07.2003 року №85, положень «Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затвердженого Постановою Кабміну №833 від 15.06.2006 року, ТУ У 15.1-25878614.006-2002, ГОСТ 15-26-98, ТУ У 15.5-35110683-001:2004 - були доведені відповідачем суду і визнані як достовірні, що знайшло своє підтвердження у досліджених судом доказах, що містяться у матеріалах справи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачами не надано безспірних доказів, що поширення відповідачем інформації шляхом направлення звернення до контролюючих органів порушило особисті немайнові права позивачів, завдало якимось чином шкоди відповідним особистим немайновим благам останніх, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, оскільки в даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Зокрема, для звернення відповідача ОСОБА_3 до вищевказаних органів були усі підстави, що було викликано наміром останнього виконати свій громадський обов»язок та захистити свої права.

Крім того, суд прийшов до правильного висновку, що позивачами не надано суду належних доказів стосовного того, що відповідач ОСОБА_3 поширював щодо них хоч якусь недостовірну інформацію або вчинив якісь протиправні дії, позивачами не вказано на те, яка ж саме недостовірна інформація щодо них наведена в зверненні відповідача до контролюючих органів.

Таким чином, на підставі наведеного, суд правильно вважав, що позовні вимоги позивачів не підтверджуються належними та допустимими доказами, та дослідженими матеріалами справи.

Надані копії медичних документів підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 дійсно за період часу з 05.06.2013 року по 14.06.2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Сквирській ЦРЛ з приводу гіпертонічної хвороби 2-го ступеня з кризовим перебігом хвороби, на що за лікування витратила по фіскальних чеках від 06.06.2013 року та 10.06.2013 року кошти в сумі 799,80 грн. Інша позивачка ОСОБА_2 в той же період часу перебувала на амбулаторному лікуванні у поліклінічному відділенні Білоцерківської міської лікарні з приводу захворювання на вегето-судинну дистонію, на що за лікування витратила по фіскальних чеках від 06.06.2013 року та 07.06.2013 року кошти в сумі 553,57 грн.

Проте, посилання позивачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди також не знайшли свого підтвердження, оскільки жодних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв»язок між діями відповідача і захворюванням позивачів, суду останніми не було надано, тобто, не доведено наявності вини позивача в тому, що позивачі захворіли на вказані хвороби.

Крім того, відповідно до ст.ст.1166,1167 ЦК України, як матеріальна, так і моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (п.27 Постанови від 27.02.2009 року № 1).

Таким чином, підстави для покладення відповідальності на відповідача за спричинену позивачам матеріальну та моральну шкоду відсутні, оскільки позивачами не надано суду безспірних доказів того, що ОСОБА_3 поширював щодо них хоч якусь недостовірну інформацію або вчинив якісь протиправні дії.

Доводів апелянта в апеляційній скарзі про незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді