Постанова № 37003576, 29.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4199/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Земляної Г.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по справі за позовом їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Борзнянському районі Чернігівської області, третя особа - відділ державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності УДКС України у Борзнянському районі та ГУДКС України у Чернігівській області щодо невиконання платіжних доручень № 717 від 09.07.2013 року, № 718 від 09.07.2013 року та № 835 від 07.08.2013 року відділу ДВС Борзнянського РУЮ та зобов'язання ГУ ДКС України у Чернігівській області, УДКС України у Борзнянському районі Чернігівської області виконати дані платіжні доручення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року позов задоволено частково: зобов'язано УДКС України у Борзнянському районі Чернігівської області та ГУ ДКС України у Чернігівській області виконати платіжні доручення ВДВС Борзнянського РУЮ № 717 від 09.07.2013 року, № 718 від 09.07.2013 року та № 835 від 07.08.2013 року, при отриманні грошового підкріплення Державною Казначейською Службою України. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція не може повністю погодитися з такою правовою позицією з огляду на слідуюче.

Відповідно до Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно із пунктом 7 Положення про державну казначейську службу України Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Платіжні доручення ВДВС Борзнянського РУЮ №717 від 09.07.2013 р., № 718 від 09.07.2013 р. та № 835 від 07.08.2013 р. на загальну суму 51489,59грн. перебували на виконанні в УДКС України у Борзнянському районі Зазначені кошти були сплачені переможцем аукціону, фізичною особою на рахунок ВДВС з призначенням платежу «погашення заборгованості з ОСОБА_3 згідно наказу Господарського суду Чернігівської області № 12/71 від 23.10.10» та «повернення авансового внеску».

ВДВС Борзнянського районного управління юстиції відповідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 виконали усі дії щодо перерахування коштів стягувачам. Проте, станом на 04.12.2013 року кошти стягувачу не перераховані.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Кошти, яки надійшли на депозитний рахунок ВДВС від примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області № 12/71 не є надходженнями до бюджету або бюджетними витратами, а тому вони не є бюджетними коштами відповідно п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

Отже, судова колегія повністю погоджується з доводами апелянта, що Бюджетний кодекс України не регулює відносини щодо розподілу не бюджетних коштів, порядку та строків виконання платіжних доручень, тому відповідач не в праві був розпоряджатися даними коштами на свій розсуд.

Також необґрунтованими є доводи суду першої інстанції стосовно правомірності дій відповідачів з посиланням на Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджений наказом Державної казначейської служби України від 26.06.02 року № 22, оскільки за ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отримавши платіжні доручення УДКС України у Борзнянському районі зобов'язані були, перш за все ознайомитись з його змістом, де чітко було вказано призначення даного платежу, з якого вбачається, що перераховані кошти жодним чином не відносяться до державних коштів, а тому змінювати призначення даного платежу у відповідача не було підстав.

За п. 7 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 року № 1280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2011 року за № 1236/19974, Головне управління Казначейства здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, а також контроль за їх діяльністю.

Таким чином, бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у Борзнянськрому районі у зв'язку з невиконанням платіжних доручень є противоправною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягали задоволенню судом першої інстанції.

На адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення відповідачів на апеляційну скаргу з зазначенням, що вищезгадані платіжні доручення були виконані (додано платіжні доручення, з яких вбачається, що проплати здійснені 11.01.2014 року та 16.01.2014 року), а тому постанова суду першої інстанції взагалі підлягає визнанню нечинною, а провадження по справі закриттю.

З приводу вказаного вище судова колегія зазначає, що визнано нечинним може бути лише законне та обґрунтоване рішення (ч. 2 ст. 203 КАС України), в свою чергу, наведені вище обставини (виконання судового рішення) фактично свідчать лише про визнання позову відповідачем, що жодним чином не є підставою для визнання судового рішення нечинним.

Щодо задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання відповідачів виконати платіжні доручення ВДВС Борзнянського РУЮ при отриманні грошового підкріплення Державною Казначейською Службою України, судова колегія не може не погодитися з позицією апелянта, що таке зазначення в судовому рішенні суду фактично унеможливлює його виконання, оскільки дане грошове підкріплення було відсутнє відсутнє станом на день прийняття оскаржуваної постанови. Крім того, такі зобов'язання розцінюються колегією суддів як зобов'язання вчинити дії в майбутньому. При цьому, апеляційна інстанція враховує ту обставину, що суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання органів державної влади виконувати будь-які зобов'язання в майбутньому. Крім того, порушення прав позивача вже відбулося, а тому їх захист в майбутньому не відповідає меті захисту порушеного права особи, тобто його відновлення.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своєї бездіяльності щодо невиконання платіжних доручень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідачів протиправною з постановленням в цій частині нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Борзнянському районі Чернігівської області протиправною - скасувати, постановивши в цій частині нову про задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Борзнянському районі Чернігівської області щодо невиконання платіжних доручень № 717 від 09.07.2013 року, № 718 від 09.07.2013 року та № 835 від 07.08.2013 року відділу ДВС Борзнянського РУЮ.

Виключити з абзацу 2 резолютивної частини постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року словосполучення «при отриманні грошового підкріплення Державною казначейською службою України».

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Земляна Г.В.