Вирок № 37003232, 30.01.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

30.01.2014

Справа №639/6574/13-к

Провадж. №1-кп/639/76/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П.,

при секретарях: Нетеровській Л.В., Котлярові Д.О., Олійник Я.С., Мельніковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/6574/13-к (в ЄРДР № 12013220500000461 від 28.01.2013 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів: Ніхаєнка С.А.,

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

06.05.2012 року ОСОБА_1, приблизно о 2.00 годині ночі знаходячись за адресою м. Харків, вул. Московська, 1, поблизу розташованого за вказаною адресою кіоску, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисних спонукань, та суб'єктивно усвідомлюючи протиправнісгь своїх злочинних дій, скористався конфліктом, який протікав між ОСОБА_2 та знайомим ОСОБА_1, і не втручаючись в сварку, заволодів мобільним телефоном «Nokia» 2710, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2546 від 25.06.2012 року - 471 грн., належним ОСОБА_2, який випав з кишені останнього, та упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігав, вимкнув його та сховав у себе в одязі. Після чого, ОСОБА_1 з місця злочину зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 шкоду на вищевказану суму.

Будучи допитаним в судовому засіданні, ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні вказаного злочину, пояснивши, що опівночі з 05.05.2012 року на 06.05.2012 року він гуляв з друзями ОСОБА_5, ОСОБА_6 в районі Філіповки на вулиці Московській. Підійшли до кіоску, він придбав напій Рево. За кіоском сиділи дві знайомі дівчини ОСОБА_6 та ОСОБА_10. Вони посиділи з ними приблизно 5-7 хвилин, потім він з ОСОБА_5 пішли за інший бік кіоску, а ОСОБА_6 залишився сидіти з дівчатами. Там - з іншого боку кіоску на пеньках сиділа не знайома на той час компанія, що складалась з дівчини та двох чоловіків, одним серед яких був потерпілий ОСОБА_2, які вживали алкогольні напої. Вони підійшли до них, запитали чи не заважатимуть, присіли за їх столик, та продовжили спілкуватися між собою. Потім потерпілий зробив їм зауваження щодо їх гучної розмови. Після цього ОСОБА_2 підвівся, підійшов до нього та взяв його за шию. Він намагався убрати його руку, але той не заспокоювався. ОСОБА_5 зробив зауваження ОСОБА_2, щоб він припинив свої дії. Тоді потерпілий почав йти в бік ОСОБА_5, на що той підвівся та наніс йому удар кулаком в область обличчя, і між ними почалась бійка. Під час бійки, вони впали на землю та між ними тривала боротьба, під час якої вони переміщувались. Він у бійку не встрявав, удари ОСОБА_2 не наносив. В цей час на крики із-за кіоску вийшли ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 Вони почали заспокоювати ОСОБА_5, який на той час наніс ушкодження ОСОБА_2, адже в того було обличчя у крові. Дівчата також намагались надати допомогу потерпілому - відвели його до кіоску, придбали воду та вмивали ОСОБА_2 Потім ОСОБА_6 підняв мобільний телефон з землі та запитав у ОСОБА_1 чий він. Тоді ОСОБА_1 відповів, що це його телефон, взяв його у ОСОБА_6 та поклав у кишеню одягнених на ньому шортів. При цьому він розумів, що зазначений телефон йому не належить. Повідомляючи ОСОБА_6 неправдиву інформацію щодо належності йому вказаного телефону, він також розумів, що таким чином незаконно заволодіває чужим майном. Після цього потерпілого привели до тями. Через деякий час потерпілий питав чи не бачив хтось його телефон. ОСОБА_1 розумів, що він шукає саме телефон, який той поклав собі у кишеню, але не повідомив про його наявність в нього. Потім ОСОБА_2 кудись пішов. Вони теж через деякий час розійшлись. Він відніс телефон додому та залишив його в ящику столу в своїй кімнаті. Через деякий час його викликали до міліції, він написав заяву про те, що не заперечує проти огляду своєї кімнати, де працівниками міліції і було вилучено зазначений телефон. Разом з тим, ОСОБА_1 не визнав позов ОСОБА_2, з огляду на те, що телефон він повернув.

Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні відповідного злочину, остання також підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що у неділю 05.05.2012 року, приблизно о 24:00 годині, він вийшов з дому і направився до кіоску, придбав насіння, 50 грамів горілки, та зустрів біля кіоску своїх знайомих ОСОБА_7 і його дівчину, які сиділи на пеньках. Присів до них, та вони почали спілкуватися. В цей час повз них пройшли невідомі їм раніше молоді хлопці, серед яких був, як з'ясувалось пізніше, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Вказані хлопці зайшли за кіоск. Через деякий час вони повернулись, підішли до них та попрохали присісти поруч. Вони не заперечували проти цього, але він попросив їх відрекомендовуватися. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали спілкуватися між собою, а він вів бесіду з ОСОБА_7 та вищезазначеною дівчиною. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вели себе неадекватно, голосно виражалися нецензурною лайкою, щось обговорюючи при цьому. Коли вони з ОСОБА_7 хотіли обмінятися номерами телефонів, він через крики вказаних хлопців вже не міг чути ОСОБА_7 Тоді він зробив їм зауваження, посилаючись на те, що з ними знаходиться дівчина, та крім того він не чує свого співрозмовника. Хлопці стали розмовляти тихіше. Вони з ОСОБА_7 обмінялись номерами телефонів. Він поклав свій телефон до кишені одягнутої на ньому куртки. Через деякий час ОСОБА_5 підвівся та пішов йому за спину. Боковим зором він побачив, начебто ОСОБА_5 повертається. Він не надав цьому значення та продовжив спілкуватися з ОСОБА_7 Потім він побачив ОСОБА_5, коли той знаходився у кроці від нього. В цей момент той розмахнувся та наніс йому удар кулаком в область голови. Від вказаного удару він втратив свідомість. Прийшовши до тями, він нічого не бачив, але відчував, що йому продовжують наноситись удари. Потім він почув голоси дівчат. Потім двоє дівчат взяли його під руки, довели до кіоску, купили воду та почали вмивати. Тоді він хотів викликати швидку, адже йому було зле, але не знайшов у кишені свій мобільний телефон. Він попросив дівчат зателефонувати на його номер телефону, припустивши, що той міг випасти з кишені. Коли вони зателефонували, то телефон був вже поза зоною досяжності. Потім він пішов. При цьому, ОСОБА_5 намагався ще наносити йому удари, але дівчата йому завадили. Також, ОСОБА_2 додав, що, коли він прийшов до тями, ОСОБА_1 він не бачив, та не бачив, щоб той наносив йому удари, а 50 грамів горілки, які він придбав, він випити так і не встиг, та в момент побиття був тверезим. Конфлікт між ним та ОСОБА_5 відбувся через їх з ОСОБА_1 поведінку, які, як він зазначав вище, дуже голосно спілкувались, виражаючись при цьому нецензурною лайкою. При цьому, потерпілий припустив, що агресивна поведінка ОСОБА_5, скоріш за все, була викликана тим, що він зробив їм зауваження.

Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_5 пояснив, що в ніч з 05.05.2012 року на 06.05.2012 року він гуляв разом зі своїми друзями ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Вони прийшли до кіоску, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Московська, 1, придбали слабоалкогольні спиртні напої «Рево», та підійшли до знайомих дівчат. Посидівши деякий час з ними, він з ОСОБА_1 пішли до іншого боку кіоску, а ОСОБА_6 залишився сидіти з дівчатами. Підійшовши до пеньків, на яких сидів потерпілий ОСОБА_2, свідок ОСОБА_7 та ще якась дівчини, вони запитали чи можна присісти до них. Вони відповіли згодою. Тоді вони сіли та почали розмовляти з ОСОБА_1 При цьому вони також вживали раніше придбані слабоалкогольні спиртні напої. Потім потерпілий зробив їм зауваження щодо їх гучної розмови. Вони продовжили розмовляти з ОСОБА_1 Потім потерпілий підвівся, підійшов до ОСОБА_1 та простягнув свою руку в область його голови. ОСОБА_1 зробив йому зауваження, щоб той убрав свою руку, але потерпілий не реагував. Він також зробив йому зауваження, на що ОСОБА_2 почав рухатися в його бік. Тоді він встав та наніс йому удару кулаком правої руки в область обличчя. Між ними зав'язалася бійка, в ході якої вона обидва впали на землю. В цей час ОСОБА_1 продовжував сидіти на пеньках, удари потерпілому ОСОБА_1 не наносив. Потім на крики із-за кіоску вибігли дівчата та ОСОБА_6, які відвели ОСОБА_2 до кіоску та допомогли йому умитися. При цьому потерпілий кричав йому, що його посадять до в'язниці. Він знов намагався його вдарити, але ОСОБА_8 завадила йому це зробити. Потім потерпілий шукав свій телефон, але ОСОБА_5 на той час не було відомо про його долю, він його не бачив. ОСОБА_1 лише через декілька днів розповів йому, що телефон потерпілого знаходиться в нього. Мети на заволодіння майном потерпілого у нього не було. Також ОСОБА_5 повідомив, що він наніс удар потерпілому та продовжив його бити, оскільки припустив, що, якщо він цього не зробить, то зазнає нападу з боку потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що в травні 2012 року, точну дату він не пам'ятає, він гуляв разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Підійшовши до кіоску, що розташований на вул. Московській в м. Харкові, вони побачили компанію молодих людей, яка складалась з дівчини та двох чоловіків, що сиділи пеньках біля зазначеного кіоску. Вони пройшли повз них за кіоск, де знаходились дівчата ОСОБА_6 та ОСОБА_10. Вони присіли за столик до вказаних дівчат. Через деякий незначний проміжок часу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пішли за інший бік кіоску, де знаходилась зазначена компанія, а він залишився з дівчатами. З того місця, де він знаходився хлопців не було видно. Через деякий час вони почули крики з того боку кіоску, куди пішли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Коли він разом з дівчатами вийшов із-зі кіоску, то побачив, що ОСОБА_5 (ОСОБА_5) б'є молодого чоловіка. В судовому засіданні ОСОБА_6 упізнав в потерпілому ОСОБА_2 зазначеного молодого чоловіка. При цьому, потерпілий знаходився на землі. Вони з дівчатами підняли його та намагалися надати йому допомогу. В цей час ОСОБА_1 знаходився на пеньках. Поруч з ним знаходились вищевказані дівчина та молодий чоловік. Потім ОСОБА_5 знов намагався завдати удар потерпілому, у зв'язку з тим, що той порвав йому футболку. Тоді він побачив на землі телефон, який світився. В цей момент до нього підійшов ОСОБА_1 ОСОБА_6 підняв телефон та запитав у ОСОБА_1 чий він, на що останній сказав, що це його телефон та забрав його собі. Потім потерпілий прийшов до тями, та намагався знайти свій телефон. Дівчата зателефонували на номер, який назвав потерпілий, але зв'язку з ним не було. Він на той момент не зрозумів, що потерпілий шукає саме той телефон, який він раніше віддав ОСОБА_1, вважаючи, що то був телефон обвинуваченого. Про справжнього власника телефону він дізнався пізніше від працівників міліції. Через деякий час потерпілий пішов, а потім розійшлися і вони. Також свідок додав, що коли вони з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підходили до кіоску та пішли до дівчат, з боку компанії потерпілого в їх адресу пролунала образлива фраза, та саме цим, на його думку була викликана агресивна поведінка ОСОБА_5

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, у травні 2012 року, точний час вона не пам'ятає, але було пізно, вона сиділа з подругою ОСОБА_8 за кіоском, що розташований на початку вулиці Московська в м. Харкові. З іншого боку кіоску сиділа компанія молодих осіб, серед яких була дівчина. Вони були поза полем їх зору. До них з подругою підійшли знайомі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (ОСОБА_6). Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пішли за інший бік кіоску, а ОСОБА_6 залишився сидіти разом з ними. Через деякий час, приблизно через 10-15 хвилин, вона почула крики дівчини. Вони з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вийшли на зазначені крики, та побачили сидячого на землі потерпілого ОСОБА_2 Там же знаходився ОСОБА_5, ОСОБА_1 та чоловік з дівчиною, які до цього були з потерпілим. Вони з подругою допомогли ОСОБА_2 підвестись з землі, провели його до кіоску, купили воду, серветки та допомогли витерти обличчя, яке було в крові. Вказані чоловік та дівчина в цей час знаходились на пеньках. Вони з подругою запитали у потерпілого як він себе почуває, та чи треба викликати швидку, на що він відповів, що можна зателефонувати його дружині. При цьому він почав шукати у кишенях свій мобільний телефон, але його там не виявилось. Тоді він попросив зателефонувати на його номер телефону. Вони зателефонували з телефону ОСОБА_8 на номер, що назвав потерпілий, але з номером телефону не було зв'язку. Що конкретно робили ОСОБА_6 та ОСОБА_1 коли вони надавали допомогу ОСОБА_2 вона не бачила, але вони знаходились неподалік від неї. Хто наносив ОСОБА_2 тілесні ушкодження вона не бачила. Телефону потерпілого вона також не бачила. З розмов учасників тих подій вона зрозуміла, що тілесні ушкодження потерпілому завдавав ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_8, будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що в травні 2012 року, точну дату вона не пам'ятає, пізно у вечорі, вони гуляли з подругою, знаходились за кіоском по вул. Московській в м. Харкові. До них підійшли знайомі хлопці ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ще один хлопець на ім'я ОСОБА_11. Вони деякий час поспілкувались. Потім хвилин через п'ять ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пішли. Через деякий час вони почули крики жінки з іншого боку кіоску, куди пішли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Коли вони вийшли за кіоску, то побачили молодого чоловіка, який сидів на землі. В судовому засіданні в потерпілому ОСОБА_2 ОСОБА_8 упізнала зазначеного молодого хлопця. Неподалік від нього стояли ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а на пеньках сиділи молодий чоловік та дівчина, яка перед цим кричала. Вони з подругою підійшли ближче. Побачили, що у молодого чоловіка, що сидів на землі, куртка натягнута на голову. Вони підвели його до кіоску, та побачили, що в нього розбито обличчя. Придбавши води, вони допомогли йому умитися. Вона не бачила, щоб хтось наносив удари потерпілому, але ОСОБА_5 кидався у бійку на потерпілого, намагаючись нанести йому удар. Аналогічних дій з боку ОСОБА_1 вона не бачила. Також свідок додала, що, коли вони підвели ОСОБА_2 до кіоску та умили, то потерпілий почав шукати свій мобільний телефон, його в кишенях не було. Він попросив зателефонувати йому. Коли йому зателефонували телефон був поза межами досяжності. До неї ніхто не звертався щодо знайденого телефону. Після цих подій всі розійшлись.

Як показав свідок ОСОБА_7 05.05.2012 року пізно у вечорі, точний час він не пам'ятає, він сидів та спілкувався разом з знайомою дівчиною на ім'я ОСОБА_12 на пеньках біля кіоску, що розташований на вулиці Московській в м. Харкові. Через деякий час до них підійшов його знайомий ОСОБА_2 зі стаканом з горілкою, та приєднався до них. Вони сиділи та розмовляли. Ще через деякий час до них підійшли два раніше незнайомих хлопців та попросили присісти поруч. В судовому засіданні як на зазначених хлопців ОСОБА_7 показав на обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 Вони не заперечували проти цього та хлопці присіли. Він розмовляв з ОСОБА_2, а хлопці спілкувались між собою. Потім ОСОБА_2 (ОСОБА_2) зробив їм зауваження через те, що вони гучно розмовляли та вони не чули навіть один одного. Потім ОСОБА_1 залишився сидіти на пеньку, а ОСОБА_5 встав, обійшов ОСОБА_2 (ОСОБА_2) позаду та почав його бити. При цьому, перший удар він наніс в область голови з права. Від першого же удару ОСОБА_2 впав на землю. Тоді ОСОБА_5 продовжив наносити йому удари руками та ногами по різним частинам тіла. Він намагався відтягнути його від ОСОБА_2. При цьому дівчина, що була з ним, почала голосно кричати, коли ОСОБА_5 наносив удари ОСОБА_2 Тоді із-за кіоску вийшли люди, серед яких було декілька дівчат, які підійшли та допомогли ОСОБА_2 (ОСОБА_2) підвестись, відвели його до кіоску та вмили його там, а він залишився з ОСОБА_12 біля пеньків. Після цього потерпілий почав шукати свій телефон, підходив до них та питав чи не бачили вони його. Також свідок додав, що коли він намагався присікти дії ОСОБА_5 та розмовляв з ним він, не бачив, щоб ОСОБА_1 витягував у потерпілого його мобільний телефон, як і не бачив зазначений телефон після побиття ОСОБА_2 взагалі. Також він не бачив, щоб ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 перевіряли кишені потерпілого, коли той був без свідомості. На його думку агресивна поведінка ОСОБА_5 була викликана тим, що ОСОБА_2 зробив їм з ОСОБА_1 зауваження.

Аналіз показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, викладених вище, відсутність будь-яких суттєвих протиріч між ними щодо обставин пропажі телефону потерпілого та його заволодіння ОСОБА_1, їх послідовність в частині знаходження всіх з вказаних осіб на місці події, дають підстави дійти висновку щодо їх правдивості в зазначеній частині. При цьому розходження в показаннях потерпілого та свідка ОСОБА_7 з одного боку та обвинуваченого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_5 - з іншого, щодо обставин того, як саме розпочалась бійка (чи потерпілий ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та ОСОБА_5, чим спровокував дії останнього, чи ОСОБА_5 після зробленого потерпілим зауваження обійшов позаду нього та почав наносити удари) не мають значення для даного кримінального провадження, адже в обох випадках дії ОСОБА_5 мотивуються раптово виниклим конфліктом між ним та потерпілим, а не метою заволодіти майном потерпілого.

Окрім показань, допитаних в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 також підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- змістом протоколу огляду від 14.05.2012 року, відповідно до якого за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучено мобільний телефон марки «Nokia - 2710» в корпусі чорного кольору. (а. 12, 13 матеріалів досудового розслідування)

- протоколом огляду предмету від 19.06.2012 року, предметом якого був мобільний телефон марки «Nokia - 2710», imei НОМЕР_1. Постановою слідчого від 19.06.2012 року зазначений мобільний телефон визнаний та долучений до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу (а. 36, 37 матеріалів досудового розслідування)

- висновком судово-товарознавчої експертизи від 25.06.2012 року №2546, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону «Nokia - 2710», придбаного у травні 2011 року на момент скоєння злочину з урахуванням зносу складає 471,00 грн. (а. 46-48 матеріалів досудового розслідування)

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 09.04.2013 року, під час якого потерпілий ОСОБА_2 в конкретній обстановці біля кіоску по вул. Московській, 1, в м. Харкові показав, де йому було спричинено тілесні ушкодження та він виявив пропажу належного йому мобільного телефону (а. 79-81 матеріалів досудового розслідування)

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. При цьому суд, окрім іншого, враховує положення п. 8 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України, відповідно до якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності. Матеріали досудового розслідування ОСОБА_1 були відкриті відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні розписки та не заперечувалось ним.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_1, з урахуванням висунутого обвинувачення, положень ст. 337 КПК України, кваліфікуються за ч. 1 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.

При цьому, судом відхиляються посилання представника потерпілого ОСОБА_3 на те, що фактично на ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було здійснено розбійний напад, у зв'язку з чим ОСОБА_1 належить виправдати за обвинуваченням за ч. 1 ст. 185 КК України. Так, під час судового розгляду не встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 були узгодженні між ними та об'єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, поєднаним з насильством небезпечним для життя чи здоров'я. Як сам потерпілий, так і обвинувачений та свідки вказували, що ОСОБА_5 почав наносити удари ОСОБА_2 через раптово виниклий між ними конфлікт. Крім того, відсутні будь-які дані, що ОСОБА_5 взагалі стало відомо під час вказаного конфлікту про те, що ОСОБА_1 незаконно заволодів належним потерпілому телефоном, та, що ОСОБА_5 самостійно чи за змовою з ОСОБА_1 переслідував мету заволодіння майном потерпілого.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; неодружений; офіційно не працює, раніше не судимий; має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує обставини, що пом'якшують покарання, характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, наслідки злочину. Також судом при призначенні покарання враховується, що обвинувачений добровільно написав заяву, що не заперечує проти огляду своєї кімнати та повідомив працівникам міліції про місцезнаходження телефону, даючи з самого початку досудового розслідування правдиві показання щодо крадіжки ним вказаного мобільного телефону.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що цілі покарання щодо ОСОБА_1 можуть бути досягнуті призначенням йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

З огляду на те, що відповідний телефон було повернуто потерпілому ОСОБА_2, підставами позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2 визначено заподіяння йому тілесних ушкоджень, спричинення яких не є предметом обвинувачення по даному кримінальному провадженню, а також, що під час судового розгляду не встановлено їх спричинення потерпілому з боку ОСОБА_1, в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 необхідно відмовити, а в частині вимог до ОСОБА_5 позов підлягає залишенню без розгляду.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 - залишити без розгляду.

Речовий доказ - мобільний телефон «Nokia» 2710 - повернути законному володільцю ОСОБА_2

Процесуальні витрати в сумі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 30 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з позначкою виду платежу - «за проведення експертизи».

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - у вигляді підписки про невиїзд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь