Постанова № 37000787, 31.01.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року Справа № 803/2783/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Таргонія П.В.,

представника відповідача Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західукрпостач» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 року № 0002672200 та № 0002682200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західукрпостач» (далі - ТзОВ «Західукрпостач») звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 року № 0002672200 та № 0002682200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Нововолинською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Західукрпостач» щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», ТзОВ «ВКФ «Вега-Трейд», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного та податкового законодавства. За результатами перевірки інспекцією складено акт від 22.11.2013 року №762/187/2201/31674204 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0002672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 77818,00 грн. та №0002682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 81192,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів укладених із контрагентами помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому мають бути визнані протиправними та скасовані.

Враховуючи вищевикладене вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими і безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0002672200 та № 0002682200 такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що ТзОВ «Західукрпостач» під час проведення перевірки не було надано документів, які підтверджують реальне транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, актів прийому-передачі, документів складського обліку, матеріальних звітів. сертифікатів відповідності на товар та інших документів, які б підтверджували фактичне надходження на підприємство та використання їх в господарській діяльності.

В зв'язку з ненаданням таких документів та на підставі отриманих актів перевірок податковим органом було встановлено, що підприємства ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп» ніяких товарів ТзОВ «Західукрпостач» не реалізовували. Фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Західукрпостач» здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання останнім податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Тому, договори, укладені між ТзОВ «Західукрпостач» та його контрагентами не спричинили реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Враховуючи вищевикладене вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ на підставі направлення від 07.11.2013 року № 217 та наказу від 06.11.2013 року № 284 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Західукрпостач» щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», ТзОВ «ВКФ «Вега-Трейд», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 22.11.2013 року № 762/187/2201/31674204.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст.ст. 22, 23, 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 75518,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі 13250,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 3192,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 31388,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 18492,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 9196,00 грн.

Крім того, податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 196 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65508,00 грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 2279,00 грн., за червень 2011 року в сумі 497,00 грн., за липень 2011 року в сумі 5600,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 32294,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 16080,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 8758,00 грн.

В основу даного акту перевірки покладено дані, отримані працівниками Нововолинської ОДПІ відповідно до первинних документів, наданих позивачем на письмові запити Нововолинської ОДПІ та інших документів щодо проведення транзитних фінансових потоків із підприємствами з ознаками фіктивності, а саме: ТзОВ «ВКФ «Вега-Трейд», ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп».

Ознаки фіктивності даних підприємств встановлені відповідачем на підставі актів зустрічних звірок та актів перевірок вказаних підприємств.

Таким чином, відповідач вважає, що вищевказані контрагенти ніяких товарів ТзОВ «Західукрпостач» не реалізовували, а фінансово-господарська діяльність останніх здійснювалась поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про відсутність реальності здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Тобто, договори, укладені між ТзОВ «Західукрпостач» та його контрагентами, зазначеними в акті перевірки, не спричинили реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Як встановлено судом, ТзОВ «Західукрпостач» по взаємовідносинах ТзОВ «ВКФ «Вега Трейд» самостійно відкоригувало суму податкового кредиту на суму 11840,00 грн. за червень 2010 року шляхом зменшення податкового кредиту липня 2010 року на відповідну суму та суми витрат по придбанню товару не формували валові витрати декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року, тому не були включені до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак реальність здійснення господарських операцій з даним контрагентом не є предметом розгляду даної справи та не підлягала з'ясуванню судом.

На підставі акту перевірки, 16.12.2013 року Нововолинською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 77818,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 75518,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2300,00 грн. та № 0002682200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 81192,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 65508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15684,00 грн.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 16.12.2013 року № 0002672200 та № 0002682200 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Західукрпостач» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпунктів 14.1.27., 14.1.36.,14.1.56. пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів, а саме: товаро - транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару, актів прийому-передачі, документів складського обліку, що підтверджують оприбуткування товару, матеріальних звітів, сертифікатів відповідності на придбаний товар, та інших документів, які б підтверджували фактичне надходження на підприємство ТМЦ та використання їх в господарській діяльності, а також на підставі актів зустрічних звірок та актів перевірок таких підприємств, податковим органом зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем із підприємствами з ознаками фіктивності, що і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Нововолинської ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп».

Так, між ТзОВ «Західукрпостач» (покупець) та ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 08.11.2010 року № 62, відповідно до умов якого продавець зобов'язується відгрузити, а покупець прийняти і оплатити товар, перелік яких обумовлений в накладних.

На підтвердження факту реальності поставки товару (запчастин) позивачем було надано рахунки-фактури від 15.11.2010 року № 1511173, від 03.12.2010 року № 312173, від 16.02.2011 року № 24, податкові накладні від 15.11.2010 року № 1511173, від 03.12.2010 року № 312173, від 16.02.2011 року № 24 та видаткові накладні від 15.11.2010 року № 1511173, від 03.12.2010 року № 312173 та від 16.02.2011 року № 24 на загальну суму 458565,60 грн., в тому числі ПДВ - 97825,20 грн. (Т.I, а.с. 70-78).

В подальшому, придбаний товар (запчастини) був реалізований ДП «Волиньвугілля», ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля», ВП «Шахта «Степова» ДП «Львівугілля», що підтверджується відповідно договором про закупівлю по результатам відкритих торгів, які відбулися 23.06.2010 року № 35 від 26.07.2010 року, договорами поставки товару від 20.10.2010 року № 79, від 18.11.2010 року № 30-103, від 22.11.2010 року № 30-102, від 09.12.2010 року № 115, від 04.02.2011 року № 34, а також податковими, видатковими накладними та довіреностями (Т.I, а.с. 79-120).

Всі первинні документи на реалізацію даного товару у позивача наявні та оформлені відповідно до чинного законодавства.

20.05.2011 року між ТзОВ «Західукрпостач» (покупець) та ПП «Модем-Холдинг» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 14, відповідно до умов якого продавець зобов'язується відгрузити, а покупець прийняти і оплатити товар, перелік яких обумовлений в накладних.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано рахунок-фактуру від 20.05.2011 року № 508, податкову накладну від 20.05.2011 року № 127 та видаткову накладну від 20.05.2011 року № 438 на загальну суму 16653,90 грн., в тому числі ПДВ - 2775,60 грн. (Т.I, а.с. 122-124).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення (Т.II, а.с. 125).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631 за 01.05.2011 року - 31.06.2011 року (Т.II, а.с. 132).

В подальшому, придбаний товар (запчастини) був реалізований ВП «Шахтоуправління «Нововолинське», що підтверджується договорами на поставку товарів від 02.05.2011 року № 20, від 04.05.2011 року № 24, а також податковими, видатковими накладними та довіреностями (Т.I, а.с. 125-133).

Також, між ТзОВ «Західукрпостач» (покупець) та ПП «Дніпро-Інвестгруп» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2011 року № 16, відповідно до умов якого продавець зобов'язується відгрузити, а покупець прийняти і оплатити товар, перелік яких обумовлений в накладних.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано рахунок-фактуру від 16.08.2011 року № 63, податкову накладну від 16.08.2011 року № 63 та видаткову накладну від 16.08.2011 року № 63 на загальну суму 117210,00 грн., в тому числі ПДВ - 19535,00 грн. (Т.I, а.с. 135-137).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 26.08.2011 року № 100 та від 31.08.2011 року № 101(Т.II, а.с. 126,127).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631 за серпень 2011 року (Т.II, а.с. 131).

В подальшому, придбаний товар (запчастини) був реалізований ДП «Львіввугілля» та ВП «Управління «Західвуглеостач» ДП «Львівугілля», що підтверджується відповідно договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 24.02.2011 року від 22.03.2011 року № 70, договором поставки товару від 15.08.2011 року № 164, а також податковими, видатковими накладними та довіреностями (Т.I, а.с. 138-148).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.2011 року № 107, укладеного між ТзОВ «Західукрпостач» (покупець) та ТзОВ «Матадор» (продавець), продавець зобов'язується відгрузити, а покупець прийняти і оплатити товар, перелік яких обумовлений в накладних.

На підтвердження факту реальності поставки товару позивачем було надано податкові накладні від 14.12.2011 року № 411, від 28.08.2012 року № 378 та видаткові накладні від 14.12.2011 року № 1850, від 28.08.2012 року № 5616 на загальну суму 149028,00 грн., в тому числі ПДВ - 24838,00 грн.

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення від 23.01.2012 року № 177 (Т.II, а.с. 128).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631 за 01.12.2011 року - 31.12.2012 року (Т.II, а.с. 130).

В подальшому, придбаний товар (запчастини) був реалізований ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львівугілля», про свідчать договори поставки товару від 26.12.2011 року № 231, від 29.08.2011 року № 107, а також податкові, видаткові накладні та довіреності (Т.I, а.с. 154-163).

На підставі усної домовленості, укладеної між позивачем та ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест» у липні 2011 року, ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест» відгрузило ТзОВ «Західукрпостач» вугілля Антрацит марки АС, в кількості 69 т.

Факт виконання господарських зобов'язань за даною угодою підтверджується видатковою накладною від 08.07.2011 року № ББ-0807, та податковою накладною від 01.06.2011 року № 010611 (Т. I, а.с. 164, Т. II, а.с. 133) на загальну суму 46552,80 грн., в тому числі ПДВ - 7758,80 грн.

Крім цього, в податкову та видаткову накладні була включена вартість ж/д тарифу за перевезення товару залізничним транспортом.

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 24.05.2012 року № 53, від 01.06.2011 року № 58 та № 59 (Т. II, а.с. 122-124).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631 за 2011 рік (Т.II, а.с. 129).

В подальшому, придбаний товар (запчастини) був реалізований Відділу освіти Дунаєвецької райдержадміністрації Хмельницької області, про свідчать договір про закупівлю товарів за державні кошти від 07.04.2011 року № 84, а також податкова накладна від 01.10.2011 року № 20.(Т.I, а.с. 165-167).

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Крім цього, претензій щодо оформлення первинних бухгалтерських документів у відповідача під час проведення перевірки не було.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На підставі документів, складених контрагентами ТзОВ «Західукрпостач» позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ТМЦ у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно. При цьому ТзОВ «Західукрпостач» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Як зазначено в акті перевірки від 22.11.2013 року № 762/187/2201/31674204 ТзОВ «Західукрпостач» в період за 2011 рік та 3 квартал 2012 року занижено податок на прибуток на загальну суму 83893,00 грн. та в період травень - серпень 2011 року, грудень 2011 року та серпень 2012 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 65508,00 грн.

Підставою для викладення висновків в акті перевірки стали відомості, отримані Нововолинською ОДПІ від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача: ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп».

Так, перевірками: ПП «Модем-Холдінг» (акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропептровська від 17.01.2013 року № 122/226/21942775 за травень 2011 року про визнання угод нікчемними; ПП «Дніпро-Інвестгруп» (акт перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 20.11.2012 року № 285/22-1109/35281726 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпро-Інвестгруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року»); ТзОВ «Матадор» (акт перевірки ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299); ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр» (акти перевірок ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 12.12.2012 року № 326/222-37211582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Гранд 2009» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року», та від 22.07.2011 року № 1596/23-4/37211582 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ВКП «Омега-спектр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по ланцюгу постачання з ТОВ «ФК Соларіс» за листопад-грудень 2010 року») встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за вказані періоди, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «Західукрпостач» та зазначеними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, в силу частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 ЦК України є нікчемними.

Крім того, згідно відібраних пояснень у в.о. директора ПП «Модем-Холдінг» Міжрицької М.Г. слідує, що останній не володіє інформаціє по даному підприємству, оскільки йому не відомо, які товари поставлялись та на яких умовах.

Також згідно пояснень директора ПП «Дніпро-Інвестгруп» Дмитрієва Є.М. слідує, що він протягом останніх 5 років офіційно ніде не працював, зазначене підприємство йому не відоме, ніколи там не працював, посадових осіб, засновників не знає, хто та яким чином призначив його директором пояснити не може.

Разом з цим, відповідно до листів Ленінської ОДПІ у м. Луганську щодо відпрацювання ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест» від 23.03.2012 року № 10342-7/16-106 та від 29.07.2013 року № 2565/22-820 за результатами співставлення встановлено розбіжності за червень 2011 року в сум 7758,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Західукрпостач».

Таким чином, з позиції відповідача, в акті зустрічної звірки, актах перевірок таких контрагентів позивача, а саме: ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ПП «Модем-Холдінг» та ПП «Дніпро-Інвестгруп» констатовано, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності не могли фактично здійснювати поставку тотвару на ТзОВ «Західукрпостач», оскільки відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та підприємством - покупцем, що відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пунктів 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

З врахуванням викладених норм суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «Західукрпостач» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цих операцій ТзОВ «Західукрпостач» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Придбаний товар в подальшому був позивачем реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВКП «Омега-Спектр», то суд зазначає, що зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Щодо посилання відповідача на те, що за результатами автоматизованого співставлення встановлено розбіжності по взаємовідносинах ТзОВ «Компанія «Барс-Будінвест» з ТзОВ «Західукрпостач», то суд зазначає, що такий висновок відповідачем зроблено на підставі даних поданої контрагентом звітності та автоматизованої інформаційної системи про наявність розбіжностей в даних без фактичного дослідження правочину та реальності його виконання. При цьому, наявність розбіжностей у контрагентів по податковому кредиту та податковому зобов'язанню не може свідчити про нікчемність укладеної угоди.

Одночасно, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано доказів про транспортування товару, актів прийому-передачі, документів складського обліку, сертифікатів відповідності на придбаний товар, та інших документів, які б підтверджували фактичне надходження на підприємство ТМЦ та використання їх в господарській діяльності, оскільки в матеріалах справи наявні документи складського обліку, та на підтвердження подальшої реалізації ТМЦ. А щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що відповідно до договорів купівлі-продажу поставка товару здійснювалась продавцем та за його рахунок. Крім того, чинним законодавством України не передбачено, що товаро-транспортні накладні в такому випадку зберігаються у покупця.

Щодо відсутності сертифікатів відповідності на товар, то суд зазначає, що їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувалась реальність виконання даних угод, укладених між ТзОВ «Західукрпостач» та контрагентами, а висновки зроблені на підставі актів перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача. Також під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги наявні первинні документи у позивача, які свідчать про реальне виконання угод.

Також суд зазначає, що податковим органом фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у контрагентів, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Нововолинською ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та контрагентами.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Нововолинської ОДПІ від 16.12.2013 року № 0002672200 та № 0002682200, винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 318,02 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень від 24.12.2013 року № 723 та від 03.01.2014 року № 1.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 16.12.2013 року № 0002672200 та № 0002682200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західукрпостач» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Островського, 68, код ЄДРПОУ 31674204) судові витрати в сумі 318 (триста вісімнадцять) гривень 02 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 05 лютого 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк