Рішення № 37000531, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24429/13 29.01.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ, ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 16285602

про стягнення 13 200, 30 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м.Київ про стягнення 13 200, 30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Клименко Наталії Володимирівні страхового відшкодування за договором №28-1102-0175 від 13.09.2007р., внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право вимоги до відповідача.

Позивач в судові засідання 14.01.2014р. та 29.01.2014р. не з'явився, представника не направив. Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» було належним чином повідомлене про місце та час розгляду справи з огляду на наступне:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача на теперішній час є: 03038, м.Київ, Солом'янський район, вул.Федорова Івана, буд.32 літ.А.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи поштових повідомлень №0103028024650, №0103028026807, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 14.01.2014р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що позивачем пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності. Крім того, у вказаному відзиві відповідач просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що сторони в процесі розгляду справи не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, а також приймаючи до уваги заяву, яка міститься у відзиві без номеру від 14.01.2014р. Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про розгляд справи без його участі, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16, ч.3 ст.18 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 13.09.2007р. між позивачем (страховик) та Клименко Наталією Володимирівною (страхувальник) було підписано договір добровільного страхування транспортного засобу №28-1102/0175, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: Mazda 3,

реєстраційний номер: АІ 4020 ЕС,

рік випуску - 2007.

01.02.2008р. між сторонами підписано зміни №1 до договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р. добровільного страхування, згідно з якими застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки Mazda 3 з державним реєстраційним номером АА 4020 ЕС.

Відповідно до п.3.1.6.1 вказаного договору вигодонабувачем визначено Бориспільську філію Відкритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Укргазбанк».

Термін дії договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р. встановлено з 14.09.2007р. по 13.09.2008р.

Відповідно до п.1 зазначеного правочину, страхувальник передає, а страховик приймає на страхування ризики, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом; заподіянням шкоди життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб; настанням нещасного випадку із застрахованими особами. Водночас, до страхових ризиків, зокрема, віднесено дорожньо-транспортну пригоду.

Виходячи зі змісту довідки №836 від 07.03.2008р., 11.02.2008р. о 10 год. 00 хвил. в місті Києві по вул.Промислова, 4-а відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Mazda 3, державний реєстраційний номер АА 4020 ЕС, що належить Клименко Наталії Володимирівні, яким керував Клименко Сергій Стефанович, 2. ЗІЛ-433362, державний номер АА 1910 СЕ, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКО» та за кермом якого під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди був Непотрібний Володимир Іванович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст.29 Закону України «Про страхування» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п.12 договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р. виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов вказаного правочину, Правил страхування та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів.

Окрім того, розділом 8 вищезазначеного договору визначено, що з метою встановлення обставин страхового випадку, визначення розміру збитків та виплати страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний надати страховику письмову заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування; копію договору страхування; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; документи, що посвідчують право керування та розпорядження транспортним засобом; довіреність, договір оренди, лізингу, прокату чи подорожнього листа, виписаного на водія.

Пунктом 8.1.5. договору встановлено, що в разі настання дорожньо-транспортної пригоди, крім перелічених документів додатково подаються копія посвідчення водія, що керував транспортним засобом під час настання страхового випадку; довідка про реєстрацію дорожньо-транспортної пригоди та довідка про обставини дорожньо-транспортної пригоди, видана уповноваженим на те органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди, прізвища, ім'я, по-батькові та адреси учасників дорожньо-транспортної пригоди, їх стану та технічного стану транспортних засобів, а також копія постанови про порушення або відмову в порушення кримінальної справи за фактом ДТП.

Відповідно до протоколу №565/02 від 19.12.2008р. огляду транспортного засобу автомобілю Mazda 3, державний реєстраційний номер АА 4020 ЕС, було заподіяно наступні пошкодження: бампер задній, крило заднє ліве, панель задня, панель ліхтаря лівого, арка колеса переднього, шина задня.

Згідно звіту №56б/02 від 04.03.2008р. автотоварознавчого дослідження автомобіля Mazda 3, державний реєстраційний номер АА 4020 ЕС, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин вказаного транспортного засобу становить 13 889 ,80 грн. Проте, відповідно до рахунку-фактури №91549-РФ-00415556 від 12.02.2008р., складеного станцією технічного обслуговування, а саме Дочірнім підприємством «Авто Інтернешнл», вартість відновлюваного ремонту складає 13 946, 65 грн.

Відповідно до п.п.12.5, 12.6 договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р. виплата страхового відшкодування може бути здійснена страхувальнику, застрахованій особі, третім особам, вигодонабувачу або спадкоємцю на підставі страхового акту, складеного страховиком. Страхове відшкодування може бути сплачене одним із наступних способів: вигодонабувачу шляхом перерахування суми страхового відшкодування (відповідної частини) на його рахунок або готівкою з каси страховика; страхувальнику або його спадкоємцю за умови надання письмової згоди на це вигодонабувачем, готівкою з каси страховика або на розрахунковий рахунок страхувальника, зазначений у заяві на виплату страхового відшкодування або шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО).

Договором №28-1102-0175 від 13.09.2007р. добровільного страхування встановлено франшизу у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 0,5%.

13.09.2007р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» Клименко Наталією Володимирівною подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Одночасно, суд зазначає, що листом №02/0239 від 21.02.2008р. вигодонабувачем за договором №28-1102-0175 від 13.09.2007р. добровільного страхування надано дозвіл на перерахування страхового відшкодування Клименко Наталії Володимирівні шляхом перерахування коштів на рахунок СТО.

25.03.2008р. представниками позивача було складено страховий акт №11326Т, за змістом якого страхувальнику підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 13 200, 30 грн. двома частинами: шляхом сплати частини у розмірі 10 96, 65грн. на користь Дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл» та частини в сумі 2 253, 65 грн. шляхом виплати готівки з каси.

Згідно з платіжним дорученням №7526 від 26.03.2008р. на підставі договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р. добровільного страхування та страхового акту №11326Т здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 10 946,65 грн. на рахунок Дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл». Крім того, як свідчить наявний в матеріалах справи видатковий касовий ордер серії 01ААА3 №030271, 28.03.2008р. Клименко Наталії Володимирівні сплачено частину страхового відшкодування за вищевказаним правочином в сумі 2 253, 65 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За змістом п.14.1 договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р. добровільного страхування транспортного засобу якщо збитки, заподіяні страхувальнику внаслідок настання страхового випадку, були пов'язані з виною третіх осіб, зокрема власників інших транспортних засобів, то, відповідно до законодавства України, страховик має право вимоги до винних осіб у розмірі виплачених сум.

Наявність вини Непотрібного Володимира Івановича як водія транспортного засобу ЗІЛ-433362, державний номер АА 1910 СЕ у зіткненні автомобілів підтверджена постановою від 12.02.2008р. Голосіївського районного суду міста Києва.

За змістом письмових пояснень, що містяться в наданому до матеріалів відзиві б/н від 14.01.2014р. вбачається, що цивільно-правову відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО», яке є власником автомобіля ЗІЛ-433362, державний номер АА 1910 СЕ, застраховано Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна». При цьому, вказаним полісом встановлено франшизу у розмірі 510 грн.

Крім того, довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/36736 від 25.12.2013р. підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль марки ЗІЛ-433362, державний номер АА 1910 СЕ, прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (поліс №ВВ4978944).

30.07.2008р. представниками позивача було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» заяву №2127-03-7/14 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» просить відшкодувати 13 200, 30 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 04.08.2008р., про що свідчить копія поштового повідомлення №490.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві б/н від 14.01.2014р. проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що позивачем пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України строку для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Суд приймає до уваги твердження відповідача щодо пропущення позивачем встановленого строку позовної давності з огляду на наступне:

Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч.6 ст.261 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду. Аналогічна позиція викладена у постанові від 07.08.2012р. Верховного суду України по справі №12/207.

Як було зазначено вище, платіжним дорученням №7526 від 26.03.2008р. та видатковим касовим ордером серії 01ААА3 №030271 від 28.03.2008р. позивач сплатив страхове відшкодування у відповідності до вимог договору №28-1102-0175 від 13.09.2007р.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене та дату, коли Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» виконало основне зобов'язання в повному обсязі (28.03.2008р.) та набуло право на звернення з регресною вимогою, суд дійшов висновку, що право позивача на звернення до суду з розглядуваним позовом виникло 29.03.2008р.

Виходячи з того, що позовна заява №164-05-1/18 від 30.05.2013р. подана до суду 16.12.2013р. (про що свідчить відмітка господарського суду міста Києва про прийняття вхідної кореспонденції №24429/13 від 16.12.2013р.), судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.

При цьому, судом враховано, що вимоги позивача не відносяться до переліку тих, на які позовна давність не поширюється з огляду на приписи ст.268 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 14.01.2014р. господарського суду міста Києва позивача було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно пропущення строку позовної давності.

Проте, вимог вказаної ухвали виконано не було, будь-яких клопотань щодо поновлення пропущеного строку позовної давності в порядку норми ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України від позивача на адресу господарського суду міста Києва не надходило. Крім того, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» не представлено до матеріалів справи доказів зупинення чи переривання перебігу позовної давності.

Одночасно, наявності інших обставин, які зробили своєчасне пред'явлення позову до суду неможливим або ускладненим, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не наведено, а судом не встановлено.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що, вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 13 200, 30 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м.Київ про стягнення 13 200, 30 грн.

У судовому засіданні 29.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.02.2014р.

Суддя М.О.Любченко