Постанова № 36998730, 29.01.2014, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 123/14655/13-а

Номер провадження 2-а/123/33/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014 року Київський районний суд міста Сімферополя в складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Берденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про скасування постанови та визнання дій державного виконавця противоправними,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, о 12.11.2013 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС СМУЮ Філіпповою О.І. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу у сумі 510 гривень. З даною постановою позивач не згоден та вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 307 КУпАП, оскільки постанова про адміністративне правопорушення на підставі якої відкрите виконавче провадження була прийнята 27.10.2013 року, у відповідності до її змісту на нього, позивача, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Відповідно до платіжного доручення ПАО КБ «Приватбанк» штраф в сумі 255 гривень був сплачений ний 11.11.2013 року, тобто на п'ятнадцятий день. Копія платіжного доручення була надана ним особисто старшому державному виконавцю Філіпповій О.І. Не зважаючи на це, в оскаржуваній постанові сума у 255 гривень навіть не зарахована.

Тому позивач просить скасувати постанову Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2013 року, реєстраційний номер виконавчого провадження 40732887. Визнати дії старшого державного виконавця Філіппової Ольги Ігорівни протиправними. На підставі ст. 166 КАС України, постановити окрему ухвалу суду і направити її до Сімферопольського міського управління юстиції для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 КАС України, належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Спірні взаємовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV), Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 № 1255-IV (далі - Закон України № 1255-IV) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 1 Закону України № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України № 606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2013 року постановою інспектора ДПС загону ДПС ДАІ при СМУ Гончарука І.В. серії АА№ 254215, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. В цій постанові також було зазначене, що на підставі ч.2 ст. 308КУпАП у разі не сплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу - 510 грн. (а.с.4).

12.11.2013 року на адресу Київського ВДВС СМУЮ надійшла заява про примусове виконання зазначеної вище постанови, яка набрала чинності 07.11.2013 року, у зв'язку із чим 12.11.2013 року державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення подвійного розміру штрафу - 510 грн. ( ас.6).

Позивач в свою чергу стверджує, що він своєчасно оплати штраф в розмірі 255 грн., на підтвердження чого надав на адресу суду копію платіжного доручення № Р244892781728776677 від 11.11.2013 року, платіж по якому було проведено о 15-48 годині (ас. 3), тому вважає дії державного виконавця щодо прийняття постанови про примусове виконання постанови серії АА№ 254215 від 27 жовтня 2013 року протиправними, а постанова підлягає скасуванню.

Між тим, суд не може погодитися з такою думкою позивача, виходячи з наступного.

На час звернення Відділення ДАІ для обслуговування адміністративної території м. Сімферополь та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим до Київського ВДВС СМУЮ даних про добровільне виконання постанови серії АА№ 254215 від 27 жовтня 2013 року, а ні в ДАІ, а ні у Київського ВДВС не було, тому державний виконавець правомірно на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» прийняв постанову від 12.11.2013 року про відкриття виконавчого провадження.

Суду не було надано доказів і тому, що позивачем своєчасно було надано квитанцію на підтвердження сплати штрафу до відповідної інстанції.

Враховуючі, що суду не було надано доказів того, що позивачем, вже після відкриття виконавчого провадження було надано державному виконавцю квитанцію про сплату штрафу, з якої вбачається , що штраф було оплачено своєчасно, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Доказів тому, що державний виконавець відмовив позивачу у закритті виконавчого провадження також надано не було.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, на підставі Закону України «Про виконавче провадження» Закону України «Про державну виконавчу службу», керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 159, 160, 163, 181 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про скасування постанови та визнання дій державного виконавця противоправними відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м.Сімферополя протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Тонкоголосюк О. В.