Вирок № 36997407, 06.02.2014, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/182/14-к

Номер провадження 1-кп/580/25/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі:головуючого Стеценка В. А.

з участю секретаря Кальченко О. В.,

з участю прокурора - Гладкова В.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Мартинівка

Тростянецького району Сумської області,

громадянки України, українки, освіта середня, неодруженої, маючої на утриманні дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої АДРЕСА_1, мешканки АДРЕСА_2

області, учениці ДНЗ «Охтирський центр Професійно-технічної освіти» по спеціальності тракторист машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорії «А1». Водій автотранспортних засобів категорії «С», раніше не судимої:

за ч. 1 ст. 286 КК України;

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_2 о 00 год. 20 хв. 25 червня 2013 року, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, керувала автомобілем «ВАЗ - 2106», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 та перебуває у володінні ОСОБА_6 і рухалась цим автомобілем зі швидкістю 100 - 110 км/год по ділянці 102 км. + 700 м. дороги „КПП Рижівка - Лебедин - Лантратівка", де зневажила безпекою дорожнього руху, не врахувала дорожньої обстановки, не прийняла заходів для виконання безпечного об'їзду автомобіля ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_2, який стояв на смузі зустрічного руху проїзної частини цієї автодороги, або зниження швидкості аж до повної зупинки, не переконалася в безпеці виконуваного маневру щодо зміни напрямку руху автомобіля праворуч відносно напрямку свого руху до с. Будилка та виїхала за межі проїзної частини на праве узбіччя, де вчинила наїзд на ОСОБА_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла правої підвздошної кістки з переходом на дно вертлюжної впадини та заочеревинної гематоми, які відповідно до висновку судово- медичної експертизи № 152 від 12.07.2013 року є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями.

В даній дорожній обстановці, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 185 від 29.11.2013 року обвинувачена ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.3 та 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, якими передбачено:

п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Проте, дії обвинуваченої не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.3, 12.6«г» Правил дорожнього руху, вона мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху і невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.3 цих Правил знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю і пояснила, що 24.06.2013 року святкувала день народження і після 24 години цього дня, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, керувала автомобілем «ВАЗ - 2106», державний номер НОМЕР_1, який перебував у володінні її знайомого ОСОБА_6 і рухалась цим автомобілем зі швидкістю 100 - 110 км/год по дорозі м. Лебедин - с. Будилка, де зневажила безпекою дорожнього руху, не врахувала дорожньої обстановки, не прийняла заходів для виконання безпечного об'їзду автомобіля ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_2, який стояв на смузі зустрічного руху проїзної частини цієї автодороги, або зниження швидкості аж до повної зупинки, не переконалася в безпеці виконуваного маневру щодо зміни напрямку руху автомобіля праворуч відносно напрямку свого руху до с. Будилка та виїхала за межі проїзної частини на праве узбіччя, де допустила наїзд на водія цього транспортного засобі ОСОБА_3, що в цей час перебував на узбіччі і спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток та гематоми.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив покази обвинуваченої, повідомив суду, що за нагальної потреби залишив в ніч на 25.06.2013 року з увімкнутим світлом на 15-20 хв. свій автомобіль ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_2, на смузі зустрічного руху на проїздній частині ділянки м. Лебедин - с. Будилка і перебував в чагарнику на узбіччі дороги, коли на нього вчинив наїзд автомобіль під керуванням обвинуваченої і спринив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

З висновку судово-медичної експертизи (а.с. 57), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла правої підвздошної кістки з переходом на дно вертлюжної впадини та заочеревинної гематоми, які є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями.

З висновку судово-медичної експертизи (а.с. 58), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що при дослідженні ОСОБА_2 25.06.2013 року в її крові виявлено етанол, в концентрації 0,8 г/л, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.

З висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу (а.с. 59-60), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що автомобіль «ВАЗ - 2106», державний номер НОМЕР_1 на момент огляду мав технічну несправність у вигляді встановлення на задній вісі автомобіля шин різних моделей з різним малюнком протектора, проте це не являється причиною ДТП, в гальмівній системі та рульовому керуванні несправностей не виявлено, а технічний стан інших систем та механізмів автомобіля під час виникнення дорожно-транспортної пригоди відповідав умовам безпеки руху.

З висновку судової автотехнічної експертизи (а.с. 61-66), дослідженого в судовому засіданні вбачається,що водій автомобіля ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.3 та 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року; водій автомобіля ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 мав можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України; з технічної точки зору в діях водія автомобіля ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.3 та 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України, з яких невідповідності вимогам пунктів 10.1, 12.3 знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою; в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ 21011 д.н. НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 15.1,15.11, 15.9, 15.10, 19.4, 9.9,9.10, 9.11 Правил дорожнього руху України; технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди діями водія автомобіля ВАЗ 21011 д.н. НОМЕР_2 не визначалась; в діях водія автомобіля ВАЗ 21011 д.н. НОМЕР_2 невідповідностей, які б з технічної точки зору знаходились би в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою не вбачається.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченою та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, поскільки вона вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілого, те що злочин вчинений особою, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, матеріальний стан обвинуваченої, стан її здоров'я та позитивні характеристики.

Приймаючи до уваги наявність кількох обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - те що обвинувачена повністю визнала свою вину і щиро розкаявся у вчиненому злочині, з урахуванням особи винної і її сімейного стану - наявності в неї на утриманні малолітньої дитини, суд вважає необхідним застосувати ч.1 ст. 69 КК України і призначити їй основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини Кримінального Кодексу, яка передбачає покарання за цей злочин.

Крім того, суд бере до уваги спеціальність, яку набуває в обвинувачена в навчальному закладі для забезпечення свого проживання і утримання дитини та вважає необхідним не застосовувати до неї додаткового покарння у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Лебединської районної державної адміністрації р/р 31417544700214, код 23636456, МФО 837013, код бюджетної класифікації за доходами 24060300 про відшкодування 3 471 грн. 58 коп., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 на думку суду підлягає до задоволення, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що шкода була спричинена неправомірними діями обвинуваченої і саме на таку суму кошти на лікування не були відшкодовані, вони стверджуються як матеріалами справи, так і доказами, наданими прокурором, визнаються обвинуваченою і в силу вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК

України підлягає до відшкодування особою, яка заподіяла шкоду.

Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченої на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області кошти на відшкодування витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 185 від 29.11.2013 року в сумі 1 529 грн. 50 коп. та судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 106 від 14.10.2013 року в сумі 1 223 грн. 60 коп., відповідно довідок, наданих експертами.

Речові докази:

- автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 на думку суду необхідно вважати повернутим власнику.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України;

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. ч.1 ст. 286 КК України і призначити їй покарання по цьому закону застосувавши ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 850 (вісімсот п»ятдесят) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області кошти на відшкодування витрат за проведення судової автотехнічної експертизи № 185 від 29.11.2013 року в сумі 1 529 грн. 50 коп. та судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 106 від 14.10.2013 року в сумі 1 223 грн. 60 коп.

Речові докази:

- автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 вважати повернутим власнику.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської області протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя: В. А. Стеценко