Ухвала суду № 36996519, 04.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"04" лютого 2014 р. Справа № 927/111/14

Суддя Наріжний С.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (14005, м. Чернігів, пр. Миру, 49 –А)

до Товариства з обмеженої відповідальністю «Омега – Сі» (07100, м. Славутич, Ризький квартал, 6/5)

про стягнення 49 627, 13 грн.

встановив:

На підставі ухвали господарського суду Чернігівської області від 28.01.2014 р. у справі № 927/111/14 за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області надійшли матеріали за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області до Товариства з обмеженої відповідальністю «Омега – Сі» про стягнення 49 627, 13 грн.

Вказана позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 08.07.2011 р. (далі - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 3 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Проте, позивач вимоги законодавства щодо сплати судового збору не виконав, надавши суду клопотання про відстрочення сплати судового збору з підстав відсутності асигнування з державного бюджету по відповідному коду економічної класифікації видатків.

Частиною 1 ст. 8 Закону визначено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади. Відтак, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою, що унеможливлює таку сплату.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання, у зв’язку з чим, сплата судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру здійснюється на загальних підставах, визначених пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. Закону, та становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ухвалив:

1. Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Суддя Наріжний С.Ю.