Ухвала суду № 36995571, 17.01.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/82/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Кіхтенко Н. І. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Нерушак Л. В. суддів Єльцова В.О., Карпенко О.В.при секретарі Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору ,-

в с т а н о в и л а :

07 лютого 2013 року представник ПАТ «Альфа-Банк» - Черняк Євгенія Юріївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору, посилаючись на те, що 06 липня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 490042854, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 19865,15 дол. США.

Відповідно до листа № 13-210/7871-22612 від 07 грудня 2009 року НБ України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Отже ЗАТ «Альфа-Банк» мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_7 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші, передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Представник позивача зазначає, що ЗАТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі 19865,15 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 06 грудня 2012 року має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 19865,15 дол. США, що за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року складає - 158782,14 грн., за відсотками - 11663,69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 93227,87 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості та розрахунком заборгованості.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому було нараховано неустойку. Станом на 06 грудня 2012 року розмір неустойки становить: пеня - 313258,08 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2503871,81 грн.

Однак, з огляду на принцип розумності та справедливості, ПАТ «Альфа-Банк» як клієнто - орієнтовний Банк, користуючись своїми процесуальними правами, в прохальній частині своєї позовної заяви зменшує позовні вимоги щодо нарахованої згідно з умовами кредитного договору пені та просить суд стягнути з відповідача 11 % від нарахованої пені.

На дату розрахунку заборгованості за кредитним договором 490042854 від 06 липня 2007 року сума пені в розмірі 11 % у доларовому еквіваленті становити 34458,39 дол. США, що за курсом НБУ на 06 грудня 2012 складає - 275425,90 грн.

06 липня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки 490042854-П. Відповідно до даного договору відповідач ОСОБА_6, як поручитель, поручився за виконання відповідачем ОСОБА_7 обов'язків, які виникли на підставі договору.

Відповідно до договору поруки відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання боржником будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

Представник позивача вказує, що на виконання умов договору, відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками, неустойки за невиконання умов договору.

В зв'язку з цим, представник позивача - Черняк Є.Ю. звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, п/р №37396000000004 заборгованість - 527435,91 грн., а саме: - за кредитом - 158782,14 грн.; по відсотках - 93227,87 грн.; пені - 275425,90 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі - 3441,00 грн.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий К.-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 26 квітня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, громадянина України, інші дані про особу суду невідомі та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 27 вересня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, громадянина України, інші дані про особу суду невідомі на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, п/р № 37396000000004) заборгованість по кредитному договору № 490042854 від 06 липня 2007 року, яка виникла станом на 06 грудня 2012 року, на загальну суму 452010,01 грн., в тому числі: за кредитом - 158782,14 грн.; по відсотках - 93227,87 грн.; пені - 200000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий К.-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 26 квітня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, громадянина України, інші дані про особу суду невідомі на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, п/р № 37396000000004), судові витрати по справі в сумі 3441,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи та закону, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, просить рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року змінити. Відмовити ПАТ «Альфа-Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Заборгованість по кредитному договору № 490042854 від 06 липня 2007 року, яка виникла станом на 06 грудня 2012 року, на загальну суму 452010,01 грн., в тому числі: за кредитом - 158782,14 грн.; по відсотках - 93227,87 грн.; пені - 200000 грн. стягнути з ОСОБА_7

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, не з'явилися до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов частково.

Розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані позивачем докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та стягуючи з боржників тіло кредиту, відсотки та пеню в розмірі 200000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами зобов'язання стосовно умов повернення кредиту після отримання письмової вимоги позивача про погашення заборгованості не виконані, то позивач на законних підставах звернувся до суду про стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054, ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, що 06 липня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», який перейменовано на ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 490042854.

Відповідно до п.2. даного договору позивач надав позичальнику кредит у сумі 19865,15 дол. США зі сплатою 13,5 % річних.

Згідно п. 2.8. кредитного договору, платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюється щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим договором. У разі погашення кредиту у національній валюті таке погашення має здійснюватись не пізніше 5 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом п. 2.3. договору визначено, що дата останнього повернення кредиту - 06 липня 2013 року.

Всупереч умов кредитного договору, а саме п.2.8., взяті на себе зобов'язання позичальник ОСОБА_7 не виконав.

Згідно графіку повернення кредиту та довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором № 490042854 від 06 липня 2007 року відповідачем ОСОБА_7 жодного разу не було повернуто частки кредиту, а також не погашено заборгованість по комісії, процентах, штрафу та пені.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 06 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки.

В зв'язку з цим, 09 січня 2011 року позивачем ПАТ «Альфа-Банк» на адресу відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, було направлено вимоги про дострокове врегулювання спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно п. 10.2. кредитного договору, договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печаткою банку і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за договором.

Відповідно до п. 5.1. договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань за договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивач застосував своє право на повернення кредиту достроково, пред'явивши 09 січня 2013 року вимоги до боржника та поручителя, які згідно реєстру поштових відправлень та квитанції поштового відділення про відправлення відповідних рекомендованих листів, їм направлені 11 січня 2013 року. Дані вимоги відповідачами виконані не були, тому позивач звернувся з позовом до відповідачів 07 лютого 2013 року.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивач надав суду, як доказ пред'явленої вимоги про необхідність погашення кредиту лише квитанцію про поштове направлення від 07 лютого 2013 року, про те будь-яких доказів про отримання цього повідомлення боржником та поручителем не надав. Будь-яких повідомлень з боку банку він не отримував. Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки п.9.1. кредитного договору визначено, що у разі набуття кредитором на підставах передбачених цим договором права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, кредитор направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованої неустойки та інших платежів та нарахувань за цим договором. Документ, що підтверджує відправлення кредитором листа про вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання та про дострокове повернення кредиту, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику за адресою його проживання (реєстрації). Лист з вимогою про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання і дострокове повернення кредиту в будь-якому випадку вважається отриманим позичальником після спливу семи днів з дня відправлення відповідного листа.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 09 січня 2013 року позивач пред'явив вимоги до боржника та поручителя, що підтверджується реєстром поштових відправлень та квитанцією поштового відділення про відправлення даних рекомендованих листів.

Доводи апелянта про те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки майже 6 років не звертався до суду за захистом своїх прав, хоча йому було відомо про порушення своїх прав не підлягають до задоволення, оскільки дата останнього повернення кредиту договором визначена - 06 липня 2013 року, з позовом до суду позивач звернувся 07 лютого 2013 року, та після направлення вимоги відповідачам про досудове врегулювання спору.

Інших доводів, які б спростовували законність рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :