Рішення № 36994672, 04.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 435/4570/12

22-ц/774/203/К/14

Провадження АДРЕСА_1-ц/774/203/К/14 Головуючий в суді першої

Справа № 435/4570/12 інстанції - Прасолов В.М.

Категорія 5 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю - позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 16 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визначення порядку користування майном та за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди, стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені від суми несплачених аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2000 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визначення порядку користування майном. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 03 березня 1989 року по 18 грудня 1998 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був посвідчений 13 лютого 1991 року у Сьомій Криворізькій державній нотаріальній конторі на ім'я відповідача. У зв'язку з розірванням шлюбу вона звернулася до відповідача з проханням переоформити 1/2 частину будинку на її ім'я та виділити їй частину будинку і господарських споруд у натурі, однак відповідач відмовив їй у цьому та створив нестерпні умови для мешкання, у зв'язку з чим вона була вимушена виїхати з будинку. Неодноразово уточнивши свої вимоги, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, виділити їй в натурі частину житлових приміщень та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток у праві власності на будинок.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що домоволодіння було придбане ним у 1991 році за кошти його матері, будинок придбавався для проживання у ньому його самого, його сина та матері, ОСОБА_2 ніяких коштів для його придбання не давала, ніколи не була зареєстрована у спірному домоволодінні та до даного часу зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, де має власність у вигляді житла та майно. Кошти, які надавала його мати в борг на придбання спірного домоволодіння, він повернув у присутності нотаріуса, тому вважає, що відповідачка не має права на домоволодіння та чинить йому перешкоди в користуванні та розпорядженні майном. Крім того, в 1996 році вона забрала частину спільного майна та відмовилась від своїх прав на домоволодіння, тому пропустила строк позовної давності для звернення до суду з позовом. Під час розгляду справи доповнив свої вимоги, посилаючись на те, що з 01 серпня 1999 року відповідачка зобов'язана до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з ним, проте аліменти не сплачує. Неодноразово уточнивши свої зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідачки заборгованість по аліментам, яка утворилась по виконавчому листу № 12-208 від 09.08.1999 року станом на 1 серпня 2012 року на загальну суму 16244,49грн., та неустойку від суми заборгованості по аліментам за 1888 днів (з 21 травня 2007 року по 1 серпня 2012 року) в сумі 306686,72грн.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2012 за заявою ОСОБА_2 її позовні вимоги в частині виділу в натурі 1/2 частини домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою залишені без розгляду.

ОСОБА_3 від зустрічного позову в частині стягнення моральної шкоди відмовився і його відмова прийнята судом (ухвала суду від 27 листопада 2012 року).

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 16 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, за нею визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по сплаті аліментів в сумі 15284 грн. 49 коп. та пеню у розмірі 288571 грн. 17 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита у сумі 235 грн. 00 коп.

Додатковим рішенням того ж суду від 30 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, скасувавши рішення в цій частині із закриттям провадження у справі, змінити рішення у частині розміру суми заборгованості по аліментам, збільшивши його з 15284 грн. 49 коп. до 16244 грн. 49 коп. та збільшивши розмір пені з 288857 грн. 17 коп. до 306686 грн. 72 коп.,а також змінити рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 235,00 грн.

Відповідач вважає, що ОСОБА_2 пропустила строк для звернення до суду за захистом своїх прав. На його думку, суд не оцінив та не дослідив висновки додаткової експертизи. Також вважає, що суд безпідставно не дослідив частину наданих ним доказів, які підтверджують неправомірність вимог ОСОБА_2 та дають підстави для задоволення його позовних вимог, а саме: оригінал плану-схеми спірного домоволодіння, оригінал розписки ОСОБА_2, в якій вона відмовляється від домоволодіння та частки речей, оригінал пояснення свідка ОСОБА_5, в присутності якої ОСОБА_2 відмовлялася від речей та домоволодіння, оригінал розписки ОСОБА_6, яка підтверджує факт отримання у борг коштів у 1991 році на купівлю домоволодіння, копію ощадної книжки на ім'я матері ОСОБА_6, яка підтверджує факт зняття нею в 1991 році зі свого рахунку коштів на придбання спірного будинку. Крім того, суд безпідставно взяв до уваги чеки про сплату нею аліментів на суму 960 грн. поштовими переказами, які він не отримував через неправильне зазначення його адреси.

Позивач ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалення нового про відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд дійшов помилкового висновку про об'єднання її позову та позову ОСОБА_3 в одне провадження, оскільки позовні вимоги відповідача щодо аліментів та пені повинні розглядатись окремо від даної справи. Крім того, судом повторно стягнуто з неї аліменти у розмірі 15284,49грн. та невірно розрахована пеня по заборгованості по аліментам. Крім того, вважає, що син ОСОБА_7 є повнолітнім та повинен бути залученим до справи як третя особа.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивачки ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 1989 року перебували в шлюбі, який розірвано 23 березня 2000 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 13 лютого 1991 року, посвідченому 13 лютого 1991 року у Сьомій Криворізькій державній нотаріальній конторі, відповідач ОСОБА_3 став власником спірного житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.№1, а.с 61-62).

Вирішуючи спір щодо наявності права власності позивачки на зазначений будинок, суд першої інстанції правильно керувався нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбаний ними під час шлюбу, та що їх частки у спільному майні є рівними.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 висновків суду в цій частині не спростовують.

Так, безпідставними є його посилання на те, що ОСОБА_2 пропустила строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Розписка яку відповідач вважає доказом відмови позивачки від домоволодіння (т.1, а.с.119), на думку колегії суддів, не є доказом того, що позивачка відмовилась від свого права власності на спірний будинок, оскільки в ній зазначено лише перелік спільно придбаного сторонами майна, яке залишилося в спірному будинку.

Не є таким доказом також пояснення ОСОБА_5, оскільки остання, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що позивачка під час залишення будинку висловлювала намір в подальшому поділити майно подружжя.

Оскільки судом встановлено, що шлюб сторін розірвано 23 березня 2000 року, а з даним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду 09 жовтня 2000 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка звернулась до суду в межах строку позовної давності.

Також безпідставними є посилання ОСОБА_3 на неврахування судом висновку додаткової експертизи, плану-схеми спірного домоволодіння, розписки про отримання ним від матері ОСОБА_6 у 1991 році у борг коштів на купівлю домоволодіння та заяви ОСОБА_6 про повернення ОСОБА_3 15 січня 2001 року боргу в сумі 10000 грн., які вона давала для придбання будинку, ощадної книжки на ім'я матері ОСОБА_6, яка підтверджує факт зняття нею в 1991 році зі свого рахунку коштів на придбання спірного будинку, оскільки зазначені документи не спростовують висновку суду про те, що спірний житловий будинок придбано сторонами під час шлюбу, тому є спільним майном подружжя.

У зв'язку з викладеним колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння.

Що стосується рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та пені від суми несплачених аліментів, то колегія суддів приходить до наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість по аліментах у сумі 16244грн.49коп. та пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за 1888 днів прострочення (за період з 21 травня 2007 року по 01серпня 2012 року) в сумі 306 686грн.72коп.

Вирішуючи спір, суд погодився із доводами позивача щодо розміру заборгованості по аліментам, на яку необхідно нараховувати пеню, та, взявши до уваги чеки (т.№3, а.с.20) про сплату нею поштовими переказами ОСОБА_3 аліментів на суму 960 грн., дійшов висновку про те, що заборгованість по аліментах, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, складає 15 284грн.49коп.

На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Із наявних у справі доказів, убачається, що згідно з рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 серпня 1999 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, починаючи з 1 серпня 1999 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки Довгинцівського Відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції №359 від 25 липня 2012 року, виконавчий лист №12-208 від 09.08.1999р., виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу знаходиться на виконанні у ВДВС з 20 червня 2001 року, борг ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на станом на 01.09.2002р. складає 2522,43грн., станом на 01.02.2005р. - 7522,25грн., загальна сума заборгованості станом на 21.07.2007р. на момент повноліття складає 16 244,49грн. (т. 2 а.с. 163).

Згідно довідки державного виконавця №1-3 від 24 січня 2014 року, наданої на запит апеляційного суду, на момент досягнення ОСОБА_7 повноліття державним виконавцем нарахована заборгованість по аліментах згідно середньої заробітної плати для м. Кривого Рогу у сумі 16244,49грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не сплачувала заборгованість, державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме майно боржника. 27 червня 2013 року за заявою боржниці було зроблено перерахунок у зв'язку з тим, що на час виникнення заборгованості боржниця працювала та отримувала пенсію по інвалідності. Також вона надала квитанції про сплату аліментів, але стягувач спростував факт отримання аліментів від ОСОБА_2 Для перевірки вищезазначеної інформації державним виконавцем було зроблено запит на поштове відділення, але перевірити, чи отримувалися стягувачем кошти неможливо, оскільки від сплати минуло більше 3-х років та архіви знищено. За результатами перерахунку загальна сума заборгованості на момент досягнення ОСОБА_7 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, складає 9703,40грн.

Враховуючи, що виконавчий лист до теперішнього часу знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі, районний суд безпідставно стягнув суму заборгованості по аліментам станом на 21 травня 2007 року (повноліття дитини), оскільки рішення про стягнення аліментів підлягає виконанню на підставі ст.. 74 Закону України «Про виконавче провадження» до повного погашення заборгованості по аліментам.

У зв'язку з цим рішення суду в частині стягнення заборгованості по аліментам у сумі 15284грн.49коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача права на отримання неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Проте, ухвалюючи рішення, суд виходив із загальної суми заборгованості по аліментах, яка виникла за період з 01 серпня 1999 року, при цьому залишив поза увагою, що право на отримання пені від суми несплачених аліментів виникло у ОСОБА_3 лише з набранням чинності нового Сімейного кодексу України, тобто з 01 січня 2004 року, і це право поширюється лише на суми заборгованості, які нараховувались відповідачці після зазначеної дати, та не сплачені нею протягом встановленого законом строку.

Крім того, судом не враховано, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд мав з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне з цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки пені підлягає зміні.

Враховуючи положення ст.. 11 ЦПК України щодо принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд обмежений позовними вимогами, заявленими ОСОБА_3 в частині періоду, за який він просить нарахувати пеню від суми несплачених аліментів.

Так, позивачем визначено період нарахування пені - з 21 травня 2007 року, тобто після досягнення сином повноліття та припинення нарахування аліментів, по 01 серпня 2012 року, який становить 1888 днів, хоча, як зазначено вище, право на отримання пені у позивача виникло з набуттям чинності нового Сімейного кодексу.

Згідно розрахунку аліментів, наданому в якості додатку до вищезазначеної довідки державного виконавця №1-3 від 24 січня 2014 року, за період з 01 серпня 1999 року по 21 травня 2007 року відповідачці нараховано аліменти, які відповідачкою не сплачені.

З урахуванням зазначеного розрахунку, пеня від суми несплачених у період з 01 січня 2004 року по 21 травня 2007 року аліментів за період, визначений позивачем (з 21.05.2007р. по 01.08.2012р.) становитиме 99 959грн.25коп., виходячи із наступного розрахунку:

МісяцьСума заборгованості по аліментах (у грн..)Кількість днів прострочення Розрахунок пеніСума пені, що підлягає Стягненню (у грн..)2004 рік Січень136,251888136,25х1%х18882572,4Лютий 174,631888174,63х1%х18883297,01Березень159,91888159,9х1%х18883018,91Квітень163,251888163,25х1%х18883082,16Травень177,951888177,95х1%х18883359,70Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень 2005 рік Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень 2006 рік Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень 2007 рік Січень Лютий Березень Квітень Травень Всього177,95 177,95 177,95 177,95 177,95 177,95 177,95 224,02 224,02 224,02 139,41 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 83,00 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 89,75 352,351888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888 1888177,95х1%х1888 177,95х1%х1888 177,95х1%х1888 177,95х1%х1888 177,95х1%х1888 177,95х1%х1888 177,95х1%х1888 224,02х1%х1888 224,02х1%х1888 224,02х1%х1888 139,41х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 83,00х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 89,75х1%х1888 352,35х1%х18883359,70 3359,70 3359,70 3359,70 3359,70 3359,70 3359,70 4229,50 4229,50 4229,50 2632,06 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1567,04 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 1694,48 6652,37 99 959,25

Оскільки висновки суду в частині визначення розміру пені від суми несплачених аліментів не відповідають обставинам справи та нормам діючого законодавства, рішення суду в цій частині необхідно змінити.

При цьому, при визначенні розміру пені колегією суддів не може бути взято до уваги надані ОСОБА_2 поштові квитанції про переказ нею коштів: 25.05.2004р. у сумі 100,0грн.; 27.09.2004р. - 50,0грн.; 23.11.2004р. - 100,0грн.; 15.04.2004р. - 20,0грн.; 15.05.2004р. - 20,0грн.; 23.12.2004р. - 100,0грн., 31.05.2004р. - 50,0грн., 21.06.2004р. - 30,0грн., 06.03.2004р. - 20,0грн.; 29.06.2005р. - 100,0грн.; 28.04.2005р. - 100,0грн.; 20.05.2005р. - 120,0грн.; 25.01.2005р. - 50,0грн.; 24.02.2005р. - 100грн., загалом на суму 960грн., оскільки позивач заперечує отримання ним таких коштів через неправильне зазначення позивачем поштової адреси отримувача, зазначені кошти не враховані державним виконавцем при визначенні заборгованості по аліментам станом на 21 травня 2007 року, а докази, які б підтверджували факт одержання ОСОБА_3 зазначених коштів, у справі відсутні.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 хворіє на хронічне захворювання судин, яке призвело до інвалідності позивачки, неодноразових хірургічних операцій та погіршення її матеріального стану, а також виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 10 000грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо необхідності зміни розміру судових витрат, стягнутих з нього на користь ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки витрати позивачки щодо сплати державного мита за її позовні вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, які судом задоволені, підтверджені документально та складають 235грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставного об'єднання судом її позовних вимог щодо визнання за нею права власності на житловий будинок із зустрічними позовними вимогами відповідача про стягнення заборгованості по аліментам та пені від суми несплачених аліментів, не є підставою для відмови ОСОБА_3 у стягненні пені, а є підставою для винесення колегією суддів окремої ухвали щодо допущеного судом першої інстанції порушення норм процесуального закону.

Не можуть бути взятими до уваги й посилання апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2 на незалучення сина ОСОБА_7, який досяг повноліття, до участі у справі в якості третьої особи, оскільки спір між сторонами виник з приводу аліментів, які за рішенням суду стягуються з неї на користь ОСОБА_3, і право на отримання пені від суми несплачених аліментів належить саме відповідачу ОСОБА_3, а не сину сторін.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково: рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості по аліментам у сумі 15284 грн. 49 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, рішення суду в частині розміру пені від суми несплачених аліментів, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, - змінити, зменшивши цей розмір з 288 857 грн. 17 коп. до 10 000грн., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 травня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості по аліментам у сумі 15284 грн. 49 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині розміру пені від суми несплачених аліментів, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, змінити, зменшивши цей розмір з 288 857 грн. 17 коп. до 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Повне рішення складено 05 лютого 2014 року.

Головуючий: І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів