Ухвала суду № 36994472, 05.02.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

05.02.2014 Справа № 18/99

Суддя господарського суду В.Кривка

розглянувши матеріали за скаргою Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області щодо виконання наказу господарського суду №18/99 від 29.12.2010 року по справі №18/99 за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ до Товариство з обмеженою відповідальністю „Артос", с. Гать, Берегівський район про стягнення 116 352, 48 грн.,

з участю представників сторін:

від скаржника - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

від органу ДВС - Кіндрат В.М., довіреність № 423 від 28.01.2014 року;

встановив:

Рішенням господарського суду області від 09.12.2010 року по справі №18/99 позовні вимоги Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ було задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артос", Берегівський район, с. Гать, вул. Головна, 63 Б (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31076813) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ, вул. Ямська, 32 (ідентифікаційний номер 30518866) суму 92 501 (Дев'яносто дві тисячі п'ятсот одна) грн. 91 коп., а також 1 163 (Одна тисяча сто шістдесят три) грн. 53 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому виконання даного рішення судом було відстрочено до 01.09.2011 року. На виконання зазначеного рішення судом було видано відповідний наказ.

16.12.2013 року на адресу господарського суду надійшла скарга стягувача Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області щодо виконання наказу господарського суду №18/99 від 29.12.2010 року та заявлено вимогу визнати дії державного виконавця щодо порушення норми ч. 6 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження" - незаконними.

Скаргу було вмотивовано тим, що всупереч положень ЗУ „Про виконавче провадження" державний виконавець умисно не повідомив стягувача про те, що повторно уцінене майно боржника не було реалізовано на комісійних умовах, що позбавило стягувача можливості скористатися правом на залишення за собою нереалізоване майно.

18.12.2013 року господарським судом було порушено провадження по розгляду даної скарги з викликом сторін, органу ДВС та призначено судове засідання на 16.01.2014 року. За клопотанням заявника ухвалою від 16.01.2014 року розгляд скарги було відкладено на 29.01.2014 року (а.с. 150).

У судовому засіданні 29.01.2014 року за клопотанням та погодженням сторін для представлення додаткових доказів в обґрунтування своїх заперечень та можливого врегулювання спору в позасудовому порядку, судом оголошено перерву до 05.02.2014 року (а.с. 182-184).

У ході судового розгляду, уповноважений представник скаржника заявлені у скарзі вимоги підтримала та подала додаткові письмові пояснення по суті заявлених вимог та заперечень органу ДВС (а.с.153-156).

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю „Артос" (боржника) проти задоволення скарги заперечили та інформували суд, що в рахунок погашення заборгованості ТОВ „Артос" та на виконання даного рішення систематично проводиться часткова оплата третіми особами і станом на даний час залишок боргу становить тільки 31 901,44 грн., про що подали відповідні докази (розгорнутий розрахунок, копії платіжних доручень, а.с. 161-171).

Уповноважений представник органу ДВС проти скарги заперечив у повному обсязі з підстав зазначених у письмовому відзиві на позов та доповненням до нього з доданням підтверджуючих документів (а.с. 119-138, 143-145, 172-174, 185-187). Зокрема вказав, що доводи скаржника щодо недотримання державним виконавцем положень ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження" не відповідають дійсним обставинам справи. Так, листом №06-45/7246 від 16.08.2013 року відділом ДВС Берегівського районного управління юстиції у встановленому порядку було інформовано, що 17.07.2013 року повторні прилюдні торги з реалізації майна боржника не відбулись і запропоновано всім стягувачам, в тому числі і ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" вирішити питання щодо залишення за собою нереалізоване на аукціоні майно боржника, в порядку ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження" (долучено до матеріалів справи а.с. 145). Зазначений лист було надіслано простою кореспонденцією, як це і передбачено Законом України „Про виконавче провадження", при цьому, як вбачається з тексту листа, такий надсилався не тільки сторонам виконавчого провадження, а також ПП „Спеціалізоване підприємство Юстиція" Закарпатській філії в порядку інформування, як організатору аукціонів. У підтвердження вказаних обставин надав засвідчений витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області, яким згідно п/н 7246 підтверджено відправлення листа №06-45/7246 від 16.08.2013 року простою кореспонденцією усім зазначеним у листі адресатам (а.с. 143-144). Водночас вказав, що з метою додаткового доведення факту відправки вказаного листа адресатам, ДВС також зверталося до органу зв'язку, проте останній інформував, що обліку надходження для відправки простої кореспонденції органом зв'язку не ведеться. Зважаючи на це, орган ДВС звернувся до адресатів листа з запитом щодо отримання цього листа, у відповідь на який ПП „Спеціалізоване підприємство Юстиція" Закарпатська філія, письмово підтвердила надходження та отримання спірного листа 21.08.2013 року (відповідь на запит за №1 від 30.01.2014 року, а.с. 187).

Крім цього, представник органу ДВС наголосив, що відповідно до вимог ч.1 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження", реалізація описаного та арештованого рухомого майна ТОВ „Артос", а саме яблук сорту „Бребурн" в кількості 100 тон. здійснювалась на аукціоні і дати уцінок та дати проведення аукціонів ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" було достовірно відомо з листів ПП „Спеціалізоване підприємство Юстиція" (надіслано рекомендованою кореспонденцією), яким здійснювалась реалізація майна та проводились аукціони, а саме з листів №1604/06 від 15.05.2013 року, №1854 від 05.06.2013 року, №2192/06 від 01.07.2013 року, а також з актів уцінок нереалізованого майна та супровідних листів до них №06-45/5018 від 03.06.2013 року, №5756/06-45 від 27.06.2013 року (а.с. 172-174). Тому в силу закону, а саме імперативних положень ч. 6 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження", достовірно знаючи дати уцінок, проведення останнього аукціону (17.07.2013 року), скаржник міг і мав передбачати можливість не реалізації майна на аукціоні та за спливом місячного строку з дати останньої уцінки та аукціону, виникнення у нього права на залишення за собою нереалізованого майна, при цьому обов'язковість в місячний термін (визначений законодавцем строк коли дія мала бути вчинена) виконання органом ДВС положень коментованої норми про інформування сторін реалізації такого права. Однак, не отримавши пропозиції (як стверджує скаржник) та незважаючи на передбачені ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження" права, як сторони виконавчого провадження, стягувач ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" з заявою про надання інформації про хід виконання рішення суду до відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції звернувся лише 08.11.2013 року (а.с. 98), Тобто більше як через 3 місяці, що в свою чергу також вказує на неналежну реалізацію заявником своїх прав, як сторони виконавчого провадження щодо можливості ознайомлення з чітко визначеною законом виконавчою дією та на пропуск, в даному випадку, встановленого ГПК України процесуального строку на оскарження дій (бездіяльності) органу ДВС.

Заслухавши сторін дослідивши наявні та подані сторонами докази, оглянувши в судовому засіданні матеріали зведеного виконавчого провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 6 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження", у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Положеннями ст. 31 коментованого закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. При цьому тільки за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Відповідно до ст. 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності, зазначене нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги, оскільки наявні в матеріалах докази спростовують доводи скаржника, щодо недотримання органом ДВС положень ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження".

Крім цього, суд звертає увагу і на обґрунтованість, в даному випадку, заперечень органу ДВС про несвоєчасність реалізації скаржником передбачених Законом повноважень стягувача у виконавчому провадженні, в т.ч. не використання усіх вищезазначених прав сторони виконавчого провадження, зокрема ознайомлення з матеріалами в/п, прийняття участі у провадженні виконавчих дій, авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій тощо, що призвело до виникнення даного спору.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Суддя В.Кривка