Постанова № 36994333, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року № 826/309/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна"

до

Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправним та скасування Наказ №588 від 11.10.2013, визнання неправомірними дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування наказу від 11.10.2013 №588, визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АДМ Україна» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для витребування інформації та призначення позапланової документальної виїзної перевірки Відповідач не мав достатніх правових підстав.

Відповідач - Міжрегіональне головне управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.10.2013 №588 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ Україна» з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.08.2013.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним цього наказу суд встановив наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючи органі мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в тому числі після проведення процедур митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності до п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Крім того, перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1238.

Відповідно до п. З Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1238, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом неодноразово протягом 2010-2013 років проводились позапланові виїзні перевірки ТОВ “АДМ УКРАЇНА” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, за результатами яких були складені, надані позивачем до позовної заяви, довідки.

З змісту наданих позивачем довідок про результати позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за відповідні періоди, вбачається, що податковим органом в порядку і строки, визначені ст. 200 Податкового кодексу України були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ “АДМ УКРАЇНА” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок. У вказаних довідках позивачеві було роз’яснено, що висновки щодо достовірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок будуть здійснені після проведення заходів передбачених чинним законодавством. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що податковим органом було встановлено розбіжності між сумою задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів-постачальників, що здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) та яким, згідно даних перевірок регіональних ДПІ, зменшено податкові зобов'язання.

Враховуючи, що в перевіряємий період позивачем заявлялись суми бюджетного відшкодування ПДВ, на думку суду контролюючий орган мав правові підстави щодо проведення перевірки на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги, що податковим органом отримано матеріали, які не підтверджують дані обліку позивача, призначення позапланової невиїзної перевірки щодо правомірності нарахування ТОВ “АДМ УКРАЇНА” суми бюджетного відшкодування ПДВ не є повторною перевіркою.

Відповідно до п. 102.1, ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судом встановлено, що податкові звітні періоди, які були охоплені перевіркою проведеною відповідно до оскаржуваного наказу не суперечать нормам п. 102.1, ст.102 ПК України та не перевищують встановлених чинними законодавством 1095 днів.

Згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, отже оскарження позивачем наказу, як самостійний спосіб захисту ймовірно порушеного права, обраний позивачем не може звужувати повноваження податкового органу на проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі оскаржуваного наказу проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ Україна» з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.08.2013, за результатом якої складено від 30.10.2013 №1305/40-50/37-20/33546533.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії на час вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Також, судом не встановлено порушень контролюючим органом норм податкового законодавства під час проведення ним документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “АДМ Україна” з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.08.2013.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З налізу викладеного вбачаться, що оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою, за наявності підстав визначених Податковим кодексом України, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда