Ухвала суду № 36993869, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11082/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.13р. у справі №826/11082/13-а за позовом Приватного підприємства «РУМБ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.03.13р. №0002012220 та №0002022220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 не мали товарного характеру, у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що встановлено актами податкового органу про документальні позапланові невиїзні перевірки.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.06.12р. по 31.07.12р., за результатами якої складено акт від 839/22-221-35728001.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.03.13р.:

№0002012220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 263 953 грн., в т.ч. основний платіж - 175 969 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 87 984 грн.;

№0002022220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 277 154 грн., в т.ч. основний платіж - 184 769 грн.; штрафні (фінансові) санкції -92 385 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

п.п. 138.2, ст. 138, 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 184 769 грн. в т.ч. за півріччя 2012р. - 91 324 грн., за III квартал 2012 р. - 184 769 грн.;

п.198.3, 198,6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок заниження ПДВ на загальну суму 175 969 грн., в тому числі: за червень 2012р. - 86 975 грн., за липень 2012 р. - 88 994 грн.

Такий висновок ґрунтується на актах Рокитнянської МДПІ Київської області від 08.11.12р. №27/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ФОП ОСОБА_2 ПДВ та податку на прибуток за період діяльності з 01.01.11р. по 30.12.10р.» та від 02.08.12р. №14/17001/НОМЕР_1 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ за період з 01.09.11р. по 31.03.12р.», якими встановлено відсутність первинних документів за взаємовідносинами з контрагентами у вказаний період, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг по перевезення товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі накладних, актів прийому-передачі наданих послуг, товарно - транспортних накладних та інших документів бухгалтерського обліку, які в їх сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.11.11р. №6, згідно умов якого перевізник бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується сплачувати за такі перевезення встановлену сторонами плату.

Відповідно до п.2.1 договору, кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано ФОП ОСОБА_2 договір-заявки на перевезення автомобільним транспортом окремі групи товарів, зокрема, папір, кондитерські вироби, крохмаль тощо.

В підтвердження придбаних послуг матеріали справи містять двосторонні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); маршрутні листи, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій, як того вимагає Закон N 996-XIV.

Як встановлено колегією суддів, укладення позивачем з ФОП ОСОБА_2 вказаного договору було зумовлене виконанням підприємством договірних зобов'язань за договорами від 01.12.10р. 3874/2 (а/с 95 - 99, том ІІ) про надання транспортно-експедиційних послуг укладеного з ТОВ «Трипільський пакувальний завод» та від 01.12.11р. №46/ТЕ укладеного з ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода».

Виконання позивачем договірних зобов'язань перед ТОВ «Трипільський пакувальний завод» та ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних робіт, договором-заявкою, податковими накладними тощо.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мав умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо. Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

На момент здійснення позивачем господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, останній був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платник ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по вказаних операціях.

Дії Рокитнянської МДПІ Київської області щодо визнання нікчемними в актах перевірки від 08.11.12р. №27/1701/НОМЕР_1 та від 02.08.12р. №14/17001/НОМЕР_1 правочинів, які лягли в основу висновку податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та його контарентом правочину - визнано постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.12р. у справі 2а-6258/12/1070, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміінстартивного суду від 11.04.13р. (а/с 119 - 123, том І) - протиправними.

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.13р. у справі №826/11082/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.13р. у справі №826/11082/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.