Ухвала суду № 36993249, 27.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 231/32/2012 Провадження № 22-ц/772/34/2014Головуючий в суді першої інстанції:Головін В. А.Категорія: 37Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 27 січня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів : Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання спадкового договору недійсним, скасування заборони на відчуження квартири та встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про розірвання спадкового договору та скасування заборони на відчуження квартири.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який є її далеким родичем, і починаючи з 2005 року він майже постійно проживав у її квартирі в АДРЕСА_1. При житті ОСОБА_7 їй повідомив, що 21.03.2007 року між ним та ОСОБА_6 було укладено Спадковий договір посвідчений приватним нотаріусом Ямпільського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_8, реєстраційний №816. Однак, відповідач ОСОБА_6 умови зазначеного договору не виконував, тому ОСОБА_7 мав намір його розірвати, але 19.04.2011 року ОСОБА_7 важко захворів (інсульт), у звязку з чим на неї були покладені усі витрати як на лікування, так і на поховання. У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 іще при житті мав намір розірвати оспорюваний договір, тому вона вважає за необхідне вказаний договір розірвати та скасувати заборону від 21.03.2007 року на відчуження квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2013 року накладено арешт на майно квартиру - АДРЕСА_2 (а.с.54).

В ході розгляду справи, у травні 2012 року позивач ОСОБА_2 збільшила свої позовні вимоги, де просила крім первісних позовних вимог встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім'єю з 2005 року (а.с.66).

У вересні позивач ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги в частині позовних вимог щодо розірвання спадкового договору, згідно яких просила визнати недійсним Спадковий договір від 21.03.2007 року, який був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.237).

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання договору недійсним та скасування заборони від 21.03.2007 року на відчуження квартири АДРЕСА_2 (а.с.254).

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 05 листопада 2013 року додатковим рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с.268).

В апеляційній скарзі позивач у справі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 17 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с258).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість .

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 21.03.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено Спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_8, реєстр. №816. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08.10.2012 року факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 зі ОСОБА_7 з 2005 року, не підтверджено.

Також місцевим судом було встановлено, що з часу укладення договору, а саме з 21.03.2007 року, відповідач ОСОБА_6 до часу виїзду ОСОБА_7 з м. Ямполя, а саме до початку літа 2011 року перебував в дружніх стосунках зі ОСОБА_7, який був як член його сім`ї, що також було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 Позивач ОСОБА_2 не надала суду будь-яких переконливих доказів того, що умови Спадкового договору від 21.03.2007 року відповідачем ОСОБА_6 не виконувалися, і що за життя у ОСОБА_7 виникали будь-які претензії щодо виконання умов Спадкового договору ОСОБА_6

Разом з тим, позивач не надала доказів того, що діями ОСОБА_6 ОСОБА_7 було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору і цього не було доведено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог і не знайшов підстав для їх задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що загальні вимоги під час вчинення Спадкового договору від 21.03.2007 року, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані, а тому підстав визнавати спадковий договір від 21.03.2007 року, який був укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_8, реєстр.№816 недійсним та скасовувати його - немає.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а основні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1302 ЦК України встановлено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позов ОСОБА_2 є безпідставним і необґрунтованим.

Відповідно до п. 15 спадкового договору від 21 березня 2007 року (а.с. 4,5) сторони стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та правові наслідки, право чин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а також те, що договір не порушує права та законні інтереси малолітніх та неповнолітніх дітей, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину і не є право чином, що вчиняється відчужувачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до п. 17 спадкового договору від 21 березня 2007 року (а.с. 4,5) цей договір укладається без призначення особи, яка буде здійснювати контроль за його виконанням.

Таким чином вердження ОСОБА_2 щодо недійсності спадкового договору не ґрунтуються на законі.

Згідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦК України).

Умови спадкового договору не містять заборони щодо його розірвання за згодою сторін. Враховуючи принцип свободи договірних відносин (ст. 627 ЦК України), ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вправі були розірвати укладений ними договір за взаємною згодою (п.20 спадкового договору).

Відповідно до п. 21 спадкового договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний в судовому порядку.

Відповідно до п. 22 спадкового договору у разі неможливості виконання набувачем розпоряджень відчужувача на вимогу набувача цей договір може бути розірваний в судовому порядку.

Встановлено, що позивач у справі ОСОБА_2 не була стороною при укладенні правочину (спадкового договору) між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та даною угодою її права та інтереси не зачіпаються. Факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали однією сім'єю з 2005 року судом не встановлено, оскільки належних та допустимих доказів цьому позивач суду не надала.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не є обґрунтованими підставами для скасування ухваленого судом рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: