Ухвала суду № 36992567, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/36130/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Чернікова О. С. Кальковець В. Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 рокуу справі№ 2а-16953/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2013 року у справі № 2а-16953/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0013462203 та № 0012472203.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кіровограднафтопереработка» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року складено акт від 23.11.2012 року № 1076/223/36520261, яким зафіксовано порушення позивачем ст. ст. 22, 185, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 919 989,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 875 350,00 грн., за лютий 2012 року на суму 44 639,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 947 306,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 902 667,00 грн., за січень 2012 року на суму 44 639,00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 04.12.2012 року № 0013462203, яким зменшено ТОВ «Кіровограднафтопереработка» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 947 306,00 грн., а саме: за лютий 2011 року на суму 902 667,00 грн., за січень 2012 року на суму 44 639,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.12.2012 року № 0013472203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 919 989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 161,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що виконання сторонами господарських зобов'язань в повному обсязі підтверджується матеріалами справи, а твердження податкового органу про укладання угод без мети настання реальних наслідків не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору постачання нафтопродуктів № 1 від 25.01.2011 року, укладеного з ПП «Агротемп» та договору поставки нафтопродуктів № 3 від 16.05.2011 року з ПП «Ромтрансоіл» підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами приймання-передачі вказаного товару, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, виданими ПП «Агротемп», а також виписками Київської міській філії ПАТ «Укрсоцбанк».

При проведенні перевірки ТОВ «Кіровограднафтопереработка» Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби також було встановлено, що первинні документи позивача складені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «Ромтрансоіл» та ПП «Агротемп», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, колегія суддів погоджується з висновком про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги щодо нереальності спірних операцій викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року у справі № 2а-16953/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак