Ухвала суду № 36991844, 16.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 січня 2014 року Справа № 5023/6088/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Малетича М.М.,суддів:Бакуліної С.В., Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю.розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 28.08.2013у справі№5023/6088/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез"доХарківської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській областіпровизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2013 у справі №5023/6088/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2013 рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2013 у справі №5023/6088/12, у якій просить зазначену постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 21.08.2012 у справі №11/17-2635-2011, від 26.02.2013 у справі №12/029-12, від 24.04.2013 у справі №16/5025/1391/11, від 31.07.2013 у справі №4/66/2011/5003, від 11.11.2013 у справі №905/3187/13 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 28.08.2013 у справі №5023/6088/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання права власності на самовільно побудовані нежитлові будівлі, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне майно знаходиться на орендованій, у визначеному законом порядку земельній ділянці, що була надана позивачу для експлуатації та обслуговування будівель і споруд підприємства; відповідно до технічного висновку конструктивні елементи та планування об'єктів не суперечать будівельно-технічним, протипожежним та санітарно-гігієнічним вимогам; прокурором не доведено порушення інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не є суб'єктом права власності у даній справі, а прийняті у справі рішення не стосуються її матеріальних прав або прав на судовий захист.

Водночас у постанові від 21.08.2012 у справі №11/17-2635-2011, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову щодо визнання права власності на нерухоме майно, оскільки відсутні докази прийняття в експлуатацію спірних новозбудованих об'єктів, їх державної реєстрації та доказів виділення сільською радою земельної ділянки саме для будівництва спірних об'єктів. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що частина спірних будівель та споруд, побудованих позивачем самовільно, розміщена на земельній ділянці, що належить іншій особі.

У постанові від 26.02.2013 у справі №12/029-12, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та зобов'язання відповідача-1 зареєструвати за ним право власності на це майно, оскільки позивачем не надано належних доказів, підтверджуючих відповідність самочинно збудованого майна вимогам будівельних норм, а також ненадання затвердженої та погодженої в установленому порядку проектної документації на будівництво вказаних об'єктів, дозвільної документації та документів введення цих об'єктів в експлуатацію.

У постанові від 31.07.2013 у справі №4/66/2011/5003, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, оскільки відповідач не заперечував проти визнання права власності на прибудову до Універмагу за позивачем; позивач отримавши земельну ділянку у землекористування під самочинно збудованим об'єктом, не вжив заходів щодо завершення прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості; до відповідача та інших компетентних органів з питання узаконення нерухомого майна позивач не звертався, передбачені чинним законодавством документи для реєстрації права власності на новостворене майно не подавав; будівництво спірного майна здійснено з порушенням будівельних норм і правил та порушує права власника будівлі Універмагу - ТОВ "Оберіг".

У постанові від 11.11.2013 у справі №905/3187/13, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що позивач або попередні власники об'єкта незавершеного будівництва були користувачами або власниками земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт; у технічному паспорті, який виготовлено БТІ на спірні об'єкти, зроблена відмітка щодо самовільного будівництва (реконструкції); міською радою не приймалось рішення щодо надання земельної ділянки позивачу під вже збудоване майно; відсутні докази звернення позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для надання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та/або прийняття об'єкта в експлуатацію, як це передбачено статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 24.04.2013 у справі №16/5025/1391/11, на яку посилається заявник, оскільки у зазначеній справі та справі №5023/6088/12, про перегляд постанови в якій просить заявник, предмети у позовних вимог є різними. Так, у справі №5023/6088/12 заявлено позов про визнання права власності на самовільно побудовані нежитлові будівлі. Водночас, у справі №16/5025/1391/11 заявлено позов про зобов'язання за власний рахунок знести самочинне будівництво.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5023/6088/12 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України у допуску справи №5023/6088/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ.Малетич Судді: С.Бакуліна Т.Козир О.Кот І.Панова