Ухвала суду № 36991214, 03.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/1294/14 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 641/7506/13-ц Онупко М.Ю.

Категорія : про стягнення коштів Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Даниленка В.М. Тичкової О.Ю.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Самопоміч» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат , -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач - кредитна спілка «Самопоміч» звернлася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 09 березня 1999 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 20-99, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 8010 грн., а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалась повернути кредитні кошти до 10 квітня 1999 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10 % на місяць. Проте, ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим КС «Самопоміч» була змушена звернутися до суду з відповідним позовом. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2012 року позовні вимоги кредитної спілки «Самопоміч» задоволено та стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 7491 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 32960 грн. 40 коп., та судові витрати у розмірі 152 грн. 18 коп.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань та рішення суду позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму інфляційних витрат в загальному розмірі 17455 грн. 12 коп. за період з 11 квітня 1999 року по 31 травня 2013 року.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року позовні вимоги кредитної спілки «Самопоміч» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Самопоміч» інфляційні витрати у розмірі 17 455 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гри. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення, та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

На підставі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, з'ясував обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог позову, правильно визначився щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги кредитної спілки «Самопоміч», суд першої інстанції виходив із того, що 09 березня 1999 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 20-99, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 8010 грн., а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалась повернути кредитні кошти до 10 квітня 1999 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10 % на місяць.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.11.2011 року позовні вимоги кредитної спілки «Самопоміч» задоволено частково, cтягнуто з ОСОБА_2 суму кредиту у розмірі 8010 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 358008 грн. та судові витрати у розмірі 1371 грн., в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 до кредитної спілки «Самопоміч» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору застави недійсним, примусове відчуження житла на її користь, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовлено.

Рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2012 року вказане рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.11.2013 року було змінено та позовні вимоги кредитної спілки «Самопоміч» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 7491 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 32960 грн. 40 коп. за період з березня 1999 року по жовтень 2002 року, та судові витрати у розмірі 152 грн. 18 коп. (а.с.7-8).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.04.2013 року вищезазначене рішення апеляційного суду було залишено без змін (а.с. 9-10).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2013 року було залишено без змін рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2013 року, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Самопоміч» проценти за користування кредитними коштами у розмірі 95884,80 грн. за період з листопада 2002 року по червень 2013 року.

Постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Семеновичем О.Ю. від 09 липня 2013 року, закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №2-960/2011, що виданий 11 червня 2013 року, у зв'язку з сплатою боргу у повному обсязі.(а.с.37).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що розглядаючи вказаний спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює прийшов дійшов висновку, що позовні вимоги кредитної спілки «Самопоміч» в частині стягнення суми інфляційних витрат підлягає задоволенню у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на той факт, що застосування ч. 2 ст. 625 УК України є подвійним стягненням, судова колегія вважає безпідставним, оскільки, укладеним між кредитною спілкою «Самопоміч» та ОСОБА_2 кредитним договором не передбачено застосування правових наслідків за порушення зобов'язань, а тому стягнення індексу інфляції проводиться на підставі Закону, а не договору.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції були належним чином досліджені всі матеріали цивільної справи оскільки інфляційні витрати були стягнуті за період з 1999 року по червень 2013 року (до виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2012 року) про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 09.07.2013 року.

Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору не спростовують і не дають| підстав для висновку| про неправильне| застосування| судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

| Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: