Ухвала суду № 36990433, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" січня 2014 р.справа № 804/5104/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року по справі №804/5104/13-а за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанфаро Україна» про накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках у банках,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Криворізька південна МДПІ Дніпропетровської області ДПС (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фанфаро Україна» (далі по тексту - відповідач), в якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку у банку: № 26002010038599, 26057010038599, 26002010038599, 26002010038599 ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач передчасно звернувся до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти боржника у рахунок погашення податкового боргу, оскільки податковим органом не надано належних доказів того, що у відповідача на момент виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу відсутнє або недостатнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Фанфаро Україна» зареєстроване та перебуває на обліку у позивача, як платник податків (а.с.8-10).

Відповідач має податковий борг, що складається з грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 40942,21 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012 року №0003671502, винесеного на підставі Акту перевірки від 18.07.2012 року №316/152/36418046 та грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3142,33 грн., згідно повідомлення-рішення від 09.01.2013 року №0000061501, винесеного на підставі Акту перевірки від 26.11.2012 року №233/1501/36418046.

02.10.2012 року на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" від 25.09.2012 року №421 на суму 40846,76 грн. (а.с.12), однак податковий борг на момент звернення до суду відповідачем сплачений не був.

Відповідно до п.п. 20.1.16, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом та про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Водночас умовою застосування норми п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, порядку визначеному ст.ст. 88, 89 ПК України. При цьому на податковий орган покладаються певні обов'язки задля забезпечення погашення податкового боргу (скласти акт опису майна, зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі тощо).

Згідно п.91.1 ст. 91 ПК України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що згідно Акту опису майна №29 від 24.10.2012 року, за відповідачем рахується автомобіль БАЗ Т713.11, 2011 року випуску, номерний знак - АЕ6306ЕО, двиг. - 697ТС55PZY864034, шасі - 381327В5L700607, кузов - Y7FT71311B0000360, вартість майна в акті опису не визначена та згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №38455017 від 25.10.2012 року вказане майно внесено у податкову заставу (а.с.16, 17).

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що податкові органи в силу п.п. 20.1.17 п.20.1 ст. 20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Виходячи, з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо передчасності позовних вимог позивача про накладення арешту на рахунки відповідача та відсутності належних доказів щодо відсутності або недостатності майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а тому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року по справі №804/5104/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук