Ухвала суду № 36987948, 16.01.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/165/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 53 Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Новіков О. М. суддів Храпко В. Д. , Дмитренко М. І. при секретаріАнкудінові О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Дочірнього лідприємства «Черкаситорф» Державного підприємсства «Київторф» про визнання незаконними та скасування наказів про дисциплінарне стягнення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та судових витрат, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з відповідним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 12.02.2009 року була прийнята на роботу на посаду майстра транспортної дільниці Дочірнього підприємства «Черкаситорф» Державного підприємсства «Київторф».

Наказом в.о. директора Дочірнього підприємства «Черкаситорф» № 106-к від 26.09.2013 року її було звільнено в зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку по п. 3 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_6 вважала своє звільнення незаконним. Підставою для наказу про звільнення стало притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом № 98-к від 06.09.2013 року та Акти про відсутність її на робочому місці від 12.09.2003 року та від 13.09.2013 року. Проте з зазначеними актами вона ознайомлена не була, а лише було запропоновано надати пояснення. З Правилами внутрішнього трудового розпорядку Дочірнього підприємства «Черкаситорф» та з Посадовою інстркцією майстра транспортної дільниці вона ознайомлена не була.

Позивачка також зазначила, що вказаних вище порушень трудової дисципліни не вчиняла тому оголошена їй догана є незаконною, як і саме її подальше звільнення з роботи.

З таких підстав ОСОБА_6 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 98-к від 06.09.2013 року про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнати незаконним та скасувати наказ № 106-к від 26.09.2013 року про звільнення її з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України; поновити на посаді майстра транспортної дільниці ДП «Черкаситорф»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.09.2013 року по день винесення рішення та стягнути моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Дочірнього лідприємства «Черкаситорф» Державного підприємсства «Київторф» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанціїї виходив з того, що звільнення позивачки проведено відповідно до вимог чинного законодавства України, а позивачка не довела в судовому засіданні обставини, на які посилалася як на підставу своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи 12.02.2009 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу на посаду майстра транспортної дільниці Дочірнього лідприємства «Черкаситорф».

10.07.2013 року наказом № 69-а було затверджені правила внутрішнього трудового розпорядку Дочірнього підприємства «Черкаситорф», а 22.07.2013 року ОСОБА_6 була ознайомлена з зазначеними Правилами внутрішнього розпорядку Дочірнього підприємства «Черкаситорф». 05.09.2013 року було затверджено Посадову інструкцію майстра транспортної дільниці і того ж дня ОСОБА_6 була з нею ознайомлена. Проте позивачка відмовилася ставити підпис про ознайомлення.

29.08.2013 року ОСОБА_6, прибувши на місце роботи, не приступила до виконання своїх трудових обов'язків, про що було складено відповідний акт та подана доповідна записка заступника директора підприємства з питань технології.

В зв'язку з цим 06.09.2013 року наказом в.о. директора Дочірнього лідприємства «Черкаситорф» № 98-к ОСОБА_6 оголошено догану за порушення без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором та посадовою інструкцією.

12.09.2013 року та 13.09.2013 року було складено акти про відсутність ОСОБА_6 на її робочому місці певний період у робочий час.

Наказом № 106-к від 26.09.2013 року позивачку було звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Вказані вище умови відповідачем виконані і факти порушення трудової дисципліни позивачкою, які стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності а потім звільнення, підтверджені належним чином.

Посилання апелянтки на те, що вона не порушувала трудову дисципліну а надані відповідачем акти про невиконання службових обов'язків 29 серпня 2013 року та про відсутність на робочому місці 12 та 13 вересня 2013 року, нічим не підтверджені.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на прийняте судом першої інстанції рішення.

Отже на підставі доказів які маються в матеріалах справи колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :