Постанова № 36986520, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17799/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників позивача: Олексіюк М.В.,Стець М.Б., Дрозденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року у справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними рішень, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 11.10.2013 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та заборону експлуатації АЗС 11-24 ПІІ «Лукойл-Україна»;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24.10.2013 р. № 483/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24.10.2013 р. № 484/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проведено перевірку дотримання підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних будівельних норм, стандартів і правил експлуатації АЗС 11-24, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Московський, 15.

Результати перевірки відображено в акті від 11.10.2013 p., в якому контролюючим органом встановлено, що на автозаправній станції «Лукойл» № 11-24 (об'єкт відноситься до V категорії складності відповідно до Додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 «Про затвердження порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва) виконано будівельні роботи із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними (а саме - паливо роздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправної станції в експлуатацію у 2001 році марки EX-MPD-SK виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh мали максимальну продуктивність 40x40 літрів за хвилину, замінені на нові паливо-роздавальні колонки QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва «Фірма TOKHEIM UK Ltd Великобританія», зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414-09 з продуктивністю 80x80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120x120 літрів за хвилину, що підтверджено фотофіксацією виконаної на фотоапарат - Sony модель DSC-W510, серійний номер 3044425 (роздруковані та завірені фотографи додаються)), без документів що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На момент перевірки відповідачем встановлено, що автозаправна станція «Лукойл» №11-24 на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва експлуатується, без прийняття її в експлуатацію, у встановленому законодавством порядку після виконання будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, більш продуктивними, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі акта перевірки Інспекцією винесено 11.10.2013 р. два протоколи про вчинені правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис з вимогами заборонити експлуатацію зазначеного об'єкта з 11.10.2013 та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 11.11.2013.

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2013р. №483/13, якою до позивача накладено штраф у сумі 1 032 300 гривень згідно з абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» за порушення вимог містобудівного законодавства, а саме: на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва експлуатується автозаправна станція «Лукойл» № 11-24 без прийняття в експлуатацію після виконання будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, більш продуктивними (а саме: паливо роздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправної станції в експлуатацію у 2001 році марки EX-MPD-SK виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh мали максимальну продуктивність 40x40 літрів за хвилину, замінені на нові паливо роздавальні колонки QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва «Фірма ТОКНЕІМ UK Ltd, Великобританія», зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414-09 з продуктивністю 80x80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120x120 літрів за хвилину), чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, відповідачем прийнято постанову від 24.10.2013р. №484/13 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою накладено штраф у сумі 1 032 300 гривень згідно з абз. 3 ч. п. 5 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» за порушення вимог містобудівного законодавства, а саме: на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва, виконано будівельні роботи із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, більш продуктивними (а саме: паливо роздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправної станції в експлуатацію у 2001 році марки EX-MPD-SK виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh мали максимальну продуктивність 40x40 літрів за хвилину, замінені на нові паливо роздавальні колонки QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва «Фірма ТОКНЕІМ UK Ltd, Великобританія», зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414- 09 з продуктивністю 80x80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120x120 літрів за хвилину, без документів що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вважаючи припис про усунення порушень законодавства та вказані постанови відповідача про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що паливно-роздавальні колонки не є об'єктами будівництва в розумінні ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому для здійснення виконання технічного переоснащення автозаправної станції отримання дозволу та введення в експлуатацію не вимагається, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання протиправними рішень відповідача про притягнення позивача до відповідальності у зв'язку з проведенням технічного переоснащення автозаправної станції шляхом заміни застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними без отримання дозволу на проведення будівельних робіт та експлуатації реконструйованої автозаправної станції без введення її в експлуатацію в установленому законодавством порядку, що, виходячи з позиції контролюючого органу, є порушенням вимог ч. 8 ст. 39 та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно.

Обґрунтовуючи протиправний характер оскаржуваних рішень Інспекції, позивач посилається на ту обставину, що заміна застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними не потребує отримання дозволу на проведення будівельних робіт та введення в експлуатацію у зв'язку з тим, що паливно-роздавальна колонка - це самостійний технічний пристрій, який є заводським виробом та виготовлений відповідно до технічних умов, може бути від'єднаний від місця встановлення без заподіяння йому шкоди, тобто не є новим об'єктом будівництва.

Перевіряючи наведені доводи сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Абзацом 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортні інфраструктури.

Відповідно до діючих на момент здійснення перевірки ДБН А.2.2- 2012, реконструкцією є перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Порядок виконання будівельних робіт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466 (далі по тексту - Порядок № 466).

Згідно з п. 1 Порядку будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Як вбачається з акта перевірки, паливо-роздавальні колонки, встановлені на час прийняття автозаправної станції в експлуатацію у 2001 році марки EX-MPD-SK, виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh мали максимальну продуктивність 40x40 літрів за хвилину, були замінені на нові - QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва «Фірма ТОКНЕІМ UK Ltd, Великобританія», зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414-09 з продуктивністю 80x80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120x120 літрів за хвилину.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі положень ДБН А.2.2- 2012, п. 1 Порядку № 466, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були проведені роботи з реконструкції автозаправної станції шляхом здійснення технічного переоснащення, що мало наслідком зміну основних техніко-економічних показників (потужність, геометричні розміри) об'єкта (паливо-роздавальних колонок).

Посилання позивача ту обставину, що паливно-роздавальна колонка - це самостійний технічний пристрій, який є заводським виробом та виготовлений відповідно до технічних умов, може бути від'єднаний від місця встановлення без заподіяння йому шкоди, тобто не є новим об'єктом будівництва колегія суддів вважає помилковими та звертає увагу, що паливно-роздавальна колонка є складовою частиною об'єкта будівницва - автозаправної станції, що був реконструйований шляхом заміни застарілих паливо- роздавальних колонок - новими, більш продуктивними (технічного переоснащення), внаслідок чого було створено новий об'єкт з іншими технічно-економічними показниками.

Як встановлено актом перевірки, автозаправна станція «Лукойл» № 11-24 відповідно до Додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 «Про затвердження порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» відноситься до V категорії складності.

Пунктом 2 Порядку № 466 передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорії складності; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що автозаправна станція «Лукойл» № 11-24 відноситься до об'єктів будівництва відноситься, які мають V категорії складності, отримання замовником будівництва (реконструкції) дозволу Інспекцією на виконання будівельних робіт є обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні позивачем робіт з реконструкції автозаправної станції «Лукойл» на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва, дозвіл на здійснення будівельних робіт позивач не отримував.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Таким чином, в діях позивача вбачається порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частина 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Приписами ч. 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

У відповідності до ч. 4 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Згідно з ч. 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як встановлено судом, об'єкт - автозаправна станція «Лукойл» на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва після здійснення реконструкції в експлуатацію прийнята не була, у зв'язку з чим дії відповідача щодо здійснення її експлуатації не відповідають вимогам ч. 8 ст. 34 Закону України статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 11 Порядку № 553 - посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У відповідності до пп. 16-18 Порядку № 553 - за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Згідно з пунктом 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, в тому числі:

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

- забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, тощо.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача та дотримання вимог процедури при прийнятті оскаржуваного припису, яким вимагалось заборонити експлуатацію зазначеного об'єкта з 11.10.2013 та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 11.11.2013.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Статтею 1 цього Закону передбачено, що вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Згідно з абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Оскільки при проведенні перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем при здійсненні робіт з реконструкції автозаправної станції «Лукойл» на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва без дозволу на здійснення будівельних робіт та експлуатації цього об'єкта без введення в експлуатацію, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 34 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про основи містобудівної діяльності», що є правопорушенням у розумінні Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»

Виходячи з цього, притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу 6 пункту 6 та абзацу 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» шляхом винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу є законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 03.02.2013

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.