Постанова № 36986489, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16056/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Акрілат - Хімконтракт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акрілат - Хімконтракт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просив скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позов задовольнити.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Акрілат - Хімконтракт» (Україна, покупець) та Фірмою «ОРДЕН С.А.» (Польща, постачальник) 04.06.2013р. було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № PL/610188201/13 на поставку продукції, а саме «моноетиленгліколь (MEG) у вигляді прозорої безбарвної рідини, виробник - Polish Oil Concern ORLEN S.A., країна виробництва Польща, торговельна марка - Polish Oil Concern ORLEN S.A..».

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання відповідачу 6.05.2013р. митної декларації (далі - МД) № 100250000/2013/056696 та товаросупровідних документів на товар, який був заявлений в режимі імпорт - 40 товар.

Разом з митною декларацією декларантом було подано митному органу наступні документи:

- декларацію-сертифікат про проходження товару № ССРТІТ 112281396 від 14.06.2013 року;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 021617;

- коносамент (товарно-транспортна накладна) № NGLDT 1P00;

- зовнішньоекономічний контракт № 02 від 06.07.2004 року з доповненнями та специфікацією;

- висновок ПАТ ДАК «Укрпромзовнішекспертиза»;

- інвойс № 15307246 від 15.07.2013 року та № 51031359 ВІД 06.06.2013 року;

- картку обліку особи, що здійснює операції з товаром;

- страховий поліс.

Під час декларування вказаних товарів, ПП «Акрілат - Хімконтракт» було заявлено до митного оформлення продукцію за першим методом.

При дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, відповідачем встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять неповні відомості (містять розбіжності), а саме: відповідно до частини 3 додатку №1 до контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13, товар постачається на умовах попередньої оплати, але декларантом до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Під час проведення консультацій декларанта шляхом надіслання електронного повідомлення повідомлено про необхідність надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, а саме:

- страхові документи, а також відомості щодо вартості страхування;

- банківські платіжні документи;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Декларантом надано митному органу наступні додаткові документи:

- копію платіжного доручення № 1208 від 17.06.2013 р.,

- копію прайс-листа виробника № 034BZK/13

Щодо не надання страхових документів декларантом надано пояснення, згідно з якими поставка товару за умовами зовнішньоекономічного контракту було здійснена на умовах FCA відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010», згідно з якими страхування товару згідно поставки товару на умовах FCA не передбачено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що експертний висновок ПАТ ДАК «Укрпромзовнішекспертиза» було надано відповідачу при поданні митної декларації.

Після здійснення коригування митної вартості за заявою позивача товар був випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій по митній декларації від 21.06.2013 року № 250000/2013/061155.

21.06.2013 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160.

22.07.2013 року позивачем було направлено відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

- копію платіжного доручення №1208 від 17.06.2013 року;

- копію міжнародної автомобільної накладної (СМR) № 190102 від 18.06.2013 р.;

- копію експертного висновку Київської ТПП № Ц-421/2 від 11.07.2013;

- бухгалтерські документи;

- копію договору транспортного перевезення 270912 від 27.09.2012.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача винесене останнім в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачених законодавством.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, митну вартість було визначено за шостим (резервним) методом.

Як вбачається з пояснювальної записки спірного рішення митного органу, підставою не застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) стало те, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару, що ввозився. Заявником не подано документи про страхування, транспортування, висновки експерта.

Наведене послання відповідача спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, уже було зазначено вище, що декларантом подано митному органу висновок експерта, документи, що підтверджують транспортування товару та зазначено, що оскільки поставка товару за умовами зовнішньоекономічного контракту було здійснена на умовах FCA відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010», згідно з якими страхування товару згідно поставки товару на умовах FCA не передбачено.

Крім того, відповідач зазначив, що в листі виробника товару від 04.06.2013 №034 BZK/13, наданому як прайс-лист, не зазначено умов поставки та оплати, відповідно до яких можуть застосовуватись вказані ціни на продукцію, характер тари та упаковки. Також даний ціновий документ адресований безпосередньо для ПП «Акрілат-Хімконтракт», тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України (далі по тексту - МК) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що на вимогу відповідача позивачем було надано всі витребовувані документи.

Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом.

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Спростовуючи висновки відповідача, які були підтримані судом першої інстанції, стосовно наявності у поданих декларантом документах, що підтверджують вартість товару, розбіжностей, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання відповідача на ту обставину, що прайс-лист адресований безпосередньо позивачу для експорту товарів в Україну, а також, що в ньому не зазначено умов поставки та оплати не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки прайс-лист не є товаросупровідним документом чи документом, що підтверджує вартість товару.

Митний орган зазначив, що у копії платіжного доручення від 17.06.2013 №1208 не зазначено реквізитів проформи-інвойсу або іншого документу, відповідно до якого здійснювалась оплата за оцінюваний товар, а вказано лише реквізити контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13.

Спростовуючи наведене твердження відповідача, колегія суддів зазначає, що у вказаному платіжному дорученні зазначено реквізити зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13, за яким була здійснена лише одна поставка товару.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не вбачається.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Щодо визначення відповідачем вартості оцінюваного товару відповідно до ВМД від 28.05.2013 №100260000/2013/138834, що є вищою порівняно з контрактною ціною оцінюваних товарів, то сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160, а тому вимога про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Акрілат - Хімконтракт» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акрілат - Хімконтракт» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акрілат - Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, код ЄДРПОУ 24744461) витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. ГубськаГоловуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.