Постанова № 36986024, 30.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8298/13-а

30.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Кисельова В. В.

за участю сторін:

позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2- не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3, довіреність № 158 від 16.09.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 17.10.13 у справі № 801/8298/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, після оскарження в адміністративному порядку, звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС, в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 98940 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Також судом вирішене питання щодо судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апелянт явку свого представника не забезпечив, будучи належним чином сповіщеним про час та місце розгляду скарги.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 25.03.2013 р. по 29.03.2013 р. працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена фактична перевірка позивача, результати якої були оформлена відповідним актом.

Перевіркою був встановлений факт реалізації кави "Американо" 100 мл. 2 шт. на загальну суму 44,00 грн. без застосування РРО; невідповідність сум готівкових коштів га місці проведення розрахунків на 460,00 грн. В акті перевірки вчинено запис про невиконання щоденного друкування 291 фіскальних звітних чеків та їх не зберігання в КУРО №0109012849/р1 і №0109012849/р2.

За результатом проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 98941 грн., у тому числі 1 грн. за не проведення розрахункової операції через РРО та незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, зазначеній в денному звіті, та 98940 грн. за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків та їх не зберігання у книзі обліку розрахункових операцій (340 грн. х 291 день).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання щоденного друкування 291 фіскальних звітних чеків та їх не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій №0109012849/р1 і №0109012849/р2 пов'язано з відсутністю проведення розрахункових операцій у відповідні дні. Також, суд першої інстанції послався на положення ст.61 Конституції України, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення.

Колегія суддів погоджується з постановою суду першої інстанції про задоволення позову, та переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 цього Закону передбачена відповідальність за вищезазначене порушення, зокрема, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, даною нормою передбачено застосування штрафної санкції за вчинення самого порушення у вигляді не роздрукування або не зберігання фіскального звітного чеку, однак при цьому не встановлено можливості застосування штрафної санкції за кожний день не роздрукування або не зберігання фіскального звітного чеку.

Застосоване в тексті вказаної норми Закону визначення «не роздрукування або не зберігання фіскального звітного чеку» в однині жодним чином не свідчить про необхідність застосування штрафної санкції за кожний не збережений або не роздрукований фіскальний звітний чек, а лише визначає суму штрафу за факт вчинення суб'єктом господарювання порушення вимог даного Закону.

Колегія суддів також звертає увагу на те , що не виконуючи протягом певного періоду обов'язку щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно сума штрафу за зафіксоване в акті порушення повинна складати 340 грн., а не 98940,00 грн., як застосовано Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р., в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 98 940,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання позивачем щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх незберігання в КУРО пов'язано з відсутністю проведення розрахункових операцій у відповідні дні та є правомірним.

Так, приписи п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вимагають щоденного роздрукування фіскальних чеків.

Відповідно до частини 1 статі 13 Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199 були затверджені Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі - Вимоги), пунктом 1 яких передбачено, що дія цих вимог поширюється на реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 2 Вимог передбачено, що Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Відповідно до п.7 Вимог, усі режими РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

Зміна- період роботи РРО від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО (п.2 Вимог)

В примітці 1 до Вимог зазначено, що підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Згідно з нормами законодавства, підставою відповідальності є невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку без зазначення причин такого невиконання.

Таким чином, у робочі дні на об'єкті торгівлі РРО має бути ввімкненим, а роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим, незалежно від того, чи здійснювалися в цей день розрахункові операції, які підлягають проведенню через РРО та повинно здійснюватися їх зберігання у книгах ОРО.

Доводи апеляційної скарги стосовно обов'язку щоденного роздрукування фіскального звітного чека знайшли своє підтвердження, проте, з урахуванням вищевикладених обставин та норм матеріального права не можуть бути покладені в основу для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, оскільки колегією суддів безперечно встановлено недоведеність застосування податковим органом до позивача фінансових санкцій у сумі 98940 грн., яке є його виключно компетенцією.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити п.4 резолютивної частини постанови стосовно стягнення судових витрат.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати, стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунків Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим. Проте, приписами ч.1 ст.94 КАС України визначено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8298/13-а змінити.

Викласти п. 4. резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 989,40 грн. (дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень сорок копійок)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/8298/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна