Ухвала суду № 36983324, 22.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р. Справа № 30254/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Губач Х.І.

представника відповідача Лось О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 р. у справі №2а-650/10/1970 за позовом Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0008782305/2/23992 від 10.04.2009 року,

встановив:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 р. у справі №2а-650/10/1970 за позовом ЗАТ «Агрокомбінат» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.04.2009 р. №0008782305/223992 у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції того, що зміст виявлених порушень в акті перевірки викладений не чітко, зі змісту акту не можна зрозуміти суть виявленого порушення, додатків до акту перевірки позивач не отримував. Суд першої інстанції не витребував копії опитувань 261 громадянина про отримання ними від позивача виплат орендної плати за паї, а таке опитування не може бути доказом порушення податкового законодавства. Вважає правомірним спрямування позивачем сум ПДВ на розвиток власного виробництва.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу не належить задовольнити, виходячи з наступного.

Як правильно встановив суд першої інстанції, працівниками державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період роботи з 01.04.2007 року по 30.06. 2008 року та складено акт перевірки від 15.10.2008 р. №11950/23-220/31138298. Акт перевірки посадовими особами ЗАТ «Агрокомбінат» не підписаний, про що складено акт відмови від підпису, один примірник акту отримано посадовими особами підприємства 15.10.2008 р. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пунктів 4.1, 4.2 статті 4, абзацу 2 пункту 11.21, пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» з наступними змінами та доповненнями, абзацу 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374).

Посилання скаржника на нечіткість формулювань висновків акту, незрозумілість суті порушень не заслуговують на увагу як такі, що носять суб'єктивний характер сприйняття скаржником змісту відповідного документа.

На підставі вказаного акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення від 27.10.2009 р. № 0008782305/0(67166) про сплату 29873,50 грн. податку на додану вартість, в тому числі, 8633,00 грн. основного платежу та 21240,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з наступними змінами та доповненнями, абзац 3 пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» з наступними змінами та доповненнями, абзацу 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271.

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно керувався п. 1.19. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із яким бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Згідно з пунктом 4.2 вказаного закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 цього закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню (згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7), визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зазначені обставини були повно і належно встановлені судом першої інстанції і до спірних відносин були застосовані відповідні правові норми.

Згідно із п. 11.21. вказаного закону до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Згідно з пунктом 12 Порядку виплати дотацій №805 на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, що надходить від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок. Кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання зазначені кошти стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97 встановлено: до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок використання коштів с/г виробниками № 271). Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку використання коштів с/г виробниками № 271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Відповідно до пункту 5 Порядку використання коштів с/г виробниками № 271 кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ЗАТ «Агрокомбінат» надавав в оренду основні фонди, зокрема, згідно з договором оренди б/н від 11.09.2006 р. надано в оренду ПП «Продторг-Тернопіль» нежитлове приміщення магазину «Берегиня», м. Тернопіль, вул. Карпенка, 1, розмір орендної плати - 220 грн. в місяць; договором оренди б/н від 23.12.2006 р. надано в оренду ПП «Продторг-Тернопіль» нежитлове приміщення магазину «Продтовари 11», м. Тернопіль, вул. Хмельницького, 11, розмір орендної плати - 220 грн. в місяць; договором оренди б/н від 01.01.2007 р. надано в оренду ПП №Продторг-Тернопіль» нежитлове приміщення магазину «Молоко», м. Тернопіль, вул. Й. Сліпого, 1, розмір орендної плати - 220 грн. в місяць. За даними бухгалтерського обліку (субрахунок 13.1) розмір амортизаційних відрахувань по зазначених вище основних фондах перевищує розмір орендної плати, внаслідок чого ЗАТ «Агрокомбінат» в порушення пункту 4.1 статті 1 Закону № 168/97 занижено базу оподаткування та відповідно податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2104 грн., в тому числі за квітень 2007р. на 143 грн., за травень 2007р. на 143 грн., за червень 2007р. на 143 грн., за липень 2007р. на 141 грн., за серпень 2007р. на 141 грн., за вересень 2007р. на 141 грн., за жовтень 2007р. на 143 грн., за листопад 2007р. 143 грн., за грудень 2007р. на 143 грн., за січень 2008р. на 140 грн., за лютий 2008р. на 140грн., за березень 2008р. на 138 грн., за квітень 2008р. на 135 грн., за травень 2008р. на 135 грн., за червень 2008р. на 135 грн..

Згідно з договором суборенди б/н від 11.09.2006 року ЗАТ «Агрокомбінат» надав в суборенду ПП «Продторг-Тернопіль» нежитлове приміщення магазину «Продтовари 14», м. Тернопіль, вул. Чорновола, 14, розмір орендної плати склав 220 грн. в місяць. Нежитлове приміщення магазину «Продтовари 14», м. Тернопіль, вул. Чорновола, 14 Фондом комунального майна Тернопільської міської ради надано в оренду ЗАТ «Агрокомбінат» згідно з договором оренди № 3173 від 17.02.2001 р., при цьому розмір орендної плати склав 1000 грн. в місяць. Таким чином, розмір орендної плати по нежитловому приміщенню магазину «Продтовари14», м. Тернопіль, вул. Чорновола, 14, нарахований ЗАТ «Агрокомбінат» згідно договором суборенди б/н від 11.09.2006 року нижчий, ніж розмір орендної плати, нарахований Фондом комунального майна Тернопільської міської ради згідно договором оренди № 3173 від 17.02.2001 року, чим в порушення пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97, ЗАТ «Агрокомбінат» занижено базу оподаткування та відповідно податкові зобов'язання з ПДВ на суму 486 грн., в тому числі за квітень 2007р. на 156 грн., за травень 2007р. на 156 грн., за червень 2007р. на 156 грн.

Крім того, в обревізованому періоді ЗАТ «Агрокомбінат» займалося вирощуванням зернових та технічних культур, тваринництвом, та переробкою сільськогосподарської продукції - млин, і харчовою промисловістю - пекарня. Перевіркою встановлено, що ЗАТ «Агрокомбінат» під час перевіреного періоду, а саме, протягом квітня 2007 року - березня 2008 року подавало до Тернопільської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість (скорочені) із зазначенням спеціального режиму оподаткування за кодом 0132 «сільськогосподарське підприємство (пункт 11.21 Закону)» від діяльності, пов'язаної з реалізацією м'яса та м'ясопродуктів, суму податку від якої спрямовував на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, не маючи власних переробних цехів. Загальна сума податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих за вказаний період, становить - 30006 грн., а загальна сума податкового кредиту 23945 грн. ЗАТ «Агрокомбінат», подаючи декларації з податку на додану вартість (скорочені) з зазначенням спеціального режиму оподаткування за кодом 0132 «сільськогосподарське підприємство (пункт 11.21 Закону)", не врахував вимоги абзацу 2 пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97, відповідно до якого повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва лише сума ПДВ за реалізовані сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах. Внаслідок порушення абзацу 2 пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97 ЗАТ «Агрокомбінат» за квітень 2007 року - березень 2008 року в деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) з зазначенням спеціального режиму оподаткування за кодом 0132 «сільськогосподарське підприємство (пункт 11.21 Закону)» завищило податкові зобов'язання на суму 30006 грн. та завищило податковий кредит на суму 23945 грн. Одночасно, в порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 ЗАТ «Агрокомбінат» суми податку на додану вартість за вказаними операціями не включило до складу податкових зобов'язань (на суму 30006 грн.) та до складу податкового кредиту (на суму 23945 грн.) в деклараціях з податку на додану вартість (загальних) за квітень 2007 року - березень 2008 року, внаслідок чого занизило податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за вказаний період на 6061 грн.

Перевіркою також встановлено, що ЗАТ «Агрокомбінат» орендувало для сільськогосподарських потреб у жителів с. Ладичин Теребовлянського району Тернопільської області 485 земельних паїв та 53 земельних ділянки, що були виділені Ладиченською сільською радою для працівників соціальної сфери. Договори оренди земельних ділянок (паїв) укладені терміном на 5 років з 09 вересня 2003 року по 09 вересня 2008 року. В договорах оренди зазначено, що за користуванням земельним паєм ЗАТ «Агрокомбінат» (Орендар) зобов'язується виплачувати орендну плату Орендодавцю з розрахунку 700 грн. щороку, або, за бажанням Орендодавця, може бути виплачена в натуральному вигляді в межах орендної плати у такому складі: 500 кг пшениці, 500 кг ячменю, 10 кг гречаної крупи та 10 кг ячмінної крупи. У випадку неврожаю орендар залишає за собою право виплатити іншим зерном. Орендар зобов'язаний виплатити орендну плату протягом терміну дії договору один раз в рік не пізніше 30 грудня поточного року. За користування земельними ділянками 53 громадян (працівників соціальної сфери) ЗАТ «Агрокомбінат» згідно з договорами оренди зобов'язувався щорічно виплачувати по 200 кг зерна. Опитуванням орендодавців (261 особа) було виявлено факт виплат скаржником орендної плати за 2007 р. в натуральній та грошовій формах.

Посилання скаржника на недоведеність зазначених обставин, зокрема, документами, складеними під час опитування орендодавців, не заслуговують на увагу в силу змагальності процесу. Оскаржуючи податкове повідомлення - рішення, а також постанову суду про відмову у позові, скаржник не надав доказів на підтвердження помилковості зазначених висновків. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що посадові особи ЗАТ «Агрокомбінат» відомостей чи інших документів щодо виплати орендної плати за земельні ділянки (паї) за 2007 рік, а також первинні документи по реалізації сільськогосподарської продукції іншим суб'єктам господарювання за 2007 року до перевірки надати відмовилися, не надали відповіді на запит відповідача від 29.09.2008 р. №60837. Посилання скаржника на те, що для правильного вирішення справи має значення правильність встановлення сум заниження податку, беруться до уваги і, як підтверджується матеріалами справи, ця обставина була належно встановлена судом першої інстанції за наслідками поданих сторонами доказів. Так, на запит Тернопільської ОДПІ Головне управління статистики у Тернопільській області листом №10/11-15-648 від 01 жовтня 2008 року надало інформацію про середні реалізаційні ціни на сільськогосподарську продукцію по Тернопільській області в 2007 році. Згідно з інформацією Головного управління статистики у Тернопільській області середні реалізаційні ціни в 2007 році становили: на пшеницю 809,20 грн./т., на ячмінь - 1014,00 грн./т., на кукурудзу 916,00 грн./т., на гречку 1543,10грн./т. Жодних доказів протилежного чи інших цін на відповідну продукцію скаржник суду першої чи апеляційної інстанції не надав, у зв'язку із чим посилання скаржника на порушення в цій частині носять формальний характер.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) (пункт 1.4 статті 1 Закону № 168/97). У разі, якщо плата за оренду здійснюється не грошовими коштами, а товарами (послугами), то зазначена операція підпадає під визначення бартерної (згідно з нормами Закону № 168/97 термін «бартер» (товарний обмін) розуміють у значенні, передбаченому пунктом 1.19 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»). Отже, операція з передання товарів у рахунок орендної плати є об'єктом обкладання ПДВ і підлягає оподаткуванню. Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Закону № 168/97 база оподаткування операції з поставки товарів чи послуг у межах бартерних операцій визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Відповідно до пункту 6.1 статті 6 закону № 168/97 об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Використовуючи спеціальний режим оподаткування, в порушення пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР та абзацу 2 пункту 4 Порядку використання коштів с/г виробниками № 271 податок на додану вартість за операціями з поставки товарів (сільськогосподарської продукції) власного виробництва громадянам у рахунок орендної плати за орендовані земельні ділянки ЗАТ «Агрокомбінат» не включило до податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва та різницю між сумою ПДВ, одержаною від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ним постачальникам, не перерахована ЗАТ «Агрокомбінат» з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету, всього в декларації з податку на додану вартість (скороченої) з зазначенням спеціального режиму оподаткування за кодом 0133 «сільськогосподарського товаровиробника (пункт 11.29 Закону)» за грудень 2007 року ЗАТ «Агрокомбінат» занизило ПДВ на суму 12622 грн. Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку використання коштів с/г виробниками № 271 не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність зазначених в акті перевірки порушень пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, абзацу 2 пункту 11.21, пункту 11.29 статті 11 Закону №168/97 та абзацу 2 пункту 4 Порядку використання коштів с/г виробниками № 271, а саме: в деклараціях з податку на додану вартість (загальних) занизило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 16915 грн. та завищило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 8282 грн., внаслідок чого занизило податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету на 8633 грн.; в деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) з зазначенням спеціального режиму оподаткування за кодом 0132 «сільськогосподарського підприємства (пункт 11.21 Закону)» завищило податкові зобов'язання на суму 30006 грн. та завищило податковий кредит на суму 23945 грн., внаслідок чого завищило податок на додану вартість на 6061 грн.; в деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) з зазначенням спеціального режиму оподаткування за кодом 0133 «сільськогосподарського товаровиробника (пункт 11.29 Закону)» занизило податок на додану вартість на 12622 грн.

Посилання на не витребування судом першої інстанції додатків до акту перевірки, копій пояснень опитаних громадян, не впливає на висновки суду та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин. Скаржник не надав доказів того, що він у встановленому порядку звертався до відповідача за отриманням зазначених документів, але виникли обставини, які ускладнили їх отримання у такий спосіб, і що існують передбачені КАС України підстави для витребування таких доказів не стороною процесу, а власне судом.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 р. у справі №2а-650/10/1970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 27.01.2014 року.