Ухвала суду № 36982899, 04.02.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «04»лютого 2014р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Дембіцька О. О.

за участю : прокурора Хоміцької Т.Б.

адвокатів ОСОБА_11,ОСОБА_12

потерпілого ОСОБА_3

представника цивільного позивача ОСОБА_4

підсудного ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_11 в інтересах підсудного ОСОБА_5 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кагалим, Сургутського району, Тюменської області, Російської Федерації, житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньою освітою, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працює, раніше не судимий,

- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і йому призначене покарання у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування основного покарання із дворічним іспитовим строком.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід залишений у виді підписки про невиїзд до набрання вироком чинності.

Справа №11/794/17/14р. Головуючий у І інстанції: Пухарєва О.В.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Дембіцька О.О.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь цивільного позивача 10 тис. грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь цивільного позивача 16 тис. 627 грн. 10 коп. у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 15 тис. грн. у рахунок заподіяної моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов Автогосподарства УМВС України в Чернівецькій області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь цивільного позивача 43 тис. 030 грн. у відшкодування заподіяної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області 1 тис. 764 грн. 32 коп. за проведення судових експертиз.

Постанови слідчого від 11 жовтня 2012 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, належане ОСОБА_5 залишено в силі.Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що 17 серпня 2012 року, близько 18 год. на 2 км.+300 м. дороги Т-2653 сполученням «Юрківці-Брідок» поза межами населеного пункту неподалік села Погорилівка, Заставнівського району Чернівецької області, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Чернівці, , не виконав вимоги п.11.2 Правил дорожнього руху України, згідно із якими нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини, внаслідок чого допустив зіткнення зі службовим автомобілем марки ВАЗ-21144, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_3

В результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №376-Е від 10.09.2012 року відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я, а пасажир автомобіля ВАЗ-21144, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №377-Е від 10.09.2012 року є тяжкими тілесними ушкодженнями,небезпечними для життя в момент заподіяння.

На даний вирок надійшла апеляція адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_5із проханням вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.Апелянт посилається на неповноту судового слідства,оскільки вважає,що вихідні дані, надані експерту для проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, не відповідають обставинам,що фактично мали місце і висновки такої експертизи були прийняті судом як доказ обвинувачення.Зокрема,апелянт вказує,що експертом не було враховане заокруглення дороги у місця ДТП, не взято до уваги наявність слідів осипання ґрунту з підкрильників автомобіля, внаслідок чого, на думку апелянта, невірно встановлено місце розташування автомобілів в момент зіткнення та траєкторію їх руху,фототаблиця до протоколу відтворення обстановки і обставин події іх ОСОБА_5 не відповідає дійсності,не враховані показання обвинуваченого та свідка-пасажира його автомобіля.

Клопотання захисту про призначення повторної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи були судом відхилені,що вплинуло,на думку апелянта,на висновок суду про винуватість ОСОБА_5

Також автор апеляції посилається на порушення слідчим вимог ст.197 КПК України при призначенні даної експертизи.

У запереченні на апеляцію захисника старший прокурор прокуратури Заставнівського району ОСОБА_7 просить вирок районного суду залишити без змін як законний і обґрунтований,а апеляцію-без задоволення.

Заслухавши доповідача, позицію підсудного та його захисника ОСОБА_11,які підтримали подану останнім апеляцію,думку прокурора,потерпілого ОСОБА_3,його представника ОСОБА_12,а також представника цивільного позивача-УМВСУ в Чернівецькій області ОСОБА_4про відсутність підстав для скасування чи зміни вироку,перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, надавши право сторонам на виступ у судових дебатах та останнє слово підсудньому,колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судова колегія вважає,що при проведенні досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції, досліджено усі ті обставини, які могли мати значення для прийняття обґрунтованого і законного рішення, а зібрані докази на підтвердження пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, у судовому засіданні перевірялись повно і таким у вироку надана об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності і достатності.Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ст.286 ч.2 КК України є правильним,а доводи апеляції про однобічність та неповноту досудового та судового слідства у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Не визнаючи вини у скоєнні злочину,ОСОБА_5 у районному суді показав,що 17.08.2012 року приблизно біля 18 год. рухався із с.Товтри у напрямку м.Чернівці за кермом мікроавтобуса»Вольксваген» зі швидкістю 60 кмгод.із пасажиром ОСОБА_8 На дорозі неподалік с.Погорилівка,рухаючись по своїй смузі ближче до середини дороги,побачив автомобіль ВАЗ,який рухався назустріч із великою швидкістю по його(ОСОБА_5) смузі.Водій ВАЗу намагався повернутись на свою смугу руху,автомобіль почало заносити.В цей момент він(ОСОБА_5) вивернув руль вправо,натиснув на гальма і зупинив автомобіль.Після цього відбулось зіткнення.Вважає,що зіткнення сталось саме із вини ОСОБА_3,який рухався по зустрічній для себе смузі руху,тоді як він(підсудний) не порушував вимог ПДР та до моменту зіткнення своє авто зупинив повністю.(т.3 а.с.132 зв-133)

Викладені вище показання районний суд правильно оцінив як обрану ОСОБА_5лінію захисту ,оскільки такі спростовуються наступним.

Як вбачається із показань потерпілого ОСОБА_3 у суді першої інстанції,17.08.2012 року останній рухався за кермом автомобіля ВАЗ 21144 в напрямку с.Погорилівка приблизно о 18 год.зі швидкістю 90 кмгод по крайній правій смузі.У салоні на задньому сидінні знаходилась потерпіла ОСОБА_6Виїхавши на пагорб,на своїй смузі руху побачив мікроавтобус »Вольксваген»,який рухався назустріч.Він(потерпілий) почав гальмувати,однак уникнути зіткнення не зміг.Після цього втратив свідомість.Заперечує,що автомобіль під його керуванням заносило на дорозі,а також ту обставину,що рухався по смузі руху мікроавтобуса.(т.3 а.с.129)

Згідно даних,що містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемі до нього та фототаблиці, зафіксовано розташування транспортних засобів-учасників ДТП 17.08.2012 року після зіткнення.Зокрема,вбачається,що автомобілі повернуті передніми частинами один до одного,при цьому ВАЗ -під незначним кутом вліво у напрямку с.Погорилівка ,»Вольксваген»-під незначним кутом вправо у напрямку м.Чернівці.

Також зафіксовані сліди гальмування обидвох транспортних засобів,які розпочинаються на смузі руху автомобіля під керуванням потерпілого ОСОБА_3,що узгоджується із показаннями останнього та свідчить про їх достовірність (т.1 а.с.11-18,51-65)

Із протоколів відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_3від 26.09.2012 року (т.2 а.с.32-39) та ОСОБА_5 від 27.09.2012 року(т.2 а.с.40-47) вбачається,що показання кожного із водіїв щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди перевірені на місці,також зафіксовані відповідними схемами та фототаблицями.

Дорожні умови на ділянці автодороги Т-2653 сполученням»Юрківці-Брідок» ,де мало місце зіткнення автомобілів під керуванням підсуднього та потерпілого,були обстежені у той же день 17.08.2012 року,про що складений акт(т.2 а.с.31).Актом зафіксовано,зокрема,що дорога крива у плані.

Згідно висновків судової автотехнічної експертизи №322-а від 27.09.2012 року(т.1 а.с.199-202) та №321-а від 30.09.2012 року(т.1 а.с.214-217) несправностей у гальмівній системі,рульовому керуванні та ходовій частині,відповідно, автомобілів VW-Transporter д/н НОМЕР_1 та ВАЗ 21144 д/н НОМЕР_2 ,які б з технічної точки зору могли спричинити ДТП-не виявлено.

Із висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №370-а від 09.10.2012 року(т.2 а.с.56-61), вбачається,що у даній дорожньо-транспортній обстановці технічна можливість уникнення зіткнення із автомобілем ВАЗ 21144 для водія автомобіля VW-Transporter ОСОБА_5визначалась виконанням ним вимог п.11.2 ПДР.

Експертом встановлено,що із врахування слідової інформації на місці пригоди першопочатково автомобіль ВАЗ 21144,рухаючись у загальмованому стані ,починаючи такий рух(співвідносно напрямку на м.Чернівці) із лівої частини дороги,своєю передньою частиною контактував із передньою частиною автомобіля VW-Transporter,який також був у загальмованому стані,рухався з лівої частини дороги(відносно напрямку на м.Чернівці) під кутом розташування їх поздовжніх геометричних осей 164 градуси.

Оскільки в даній дорожньо-транспортній обстановці ОСОБА_5 керуючи технічно справним автомобілем,рухався по смузі зустрічного руху та у подальшому відбулось зіткнення із автомобілем ВАЗ,то у такому випадку у діях ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам пункту 11.2 ПДР, невиконання яких, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку із настанням даної ДТП.

Експертом також встановлено,що водій ОСОБА_3,керуючи автомобілем ВАЗ-21144, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3,з моменту виникнення небезпеки для руху(появи у полі зору зустрічного автомобіля,що рухався по зустрічній смузі руху) не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем VW-Transporter.Отже,у діях водія ОСОБА_3 не встановлено невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР, які, з технічної точки зору, могли б перебувати в причинному зв'язку із настанням даної ДТП.(т.2 а.с.56-61)

При цьому,як вбачається із вступної частини експертизи, експертом при дослідженні та наданні висновків були прийняті вихідні дані,що встановлені під час проведення досудового розслідування,зокрема,при огляді місця події,відтворенні обстановки та обставин події із обидвома водіями,інших слідчих дій і такі дані у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання апелянта на те,що експертом при наданні висновків не були враховані показання ОСОБА_5щодо обставин,за яких мало місце зіткнення,судова колегія вважає необґрунтованими,оскільки за змістом досліджувальної частини висновку встановлено,що експертом такі показання перевірялись та механізм пригоди, зазначений водієм ОСОБА_5 з технічної точки зору є неспроможним.(т.2 а.с.58 зв). Отже,із вказаних підстав показанням свідка ОСОБА_8-пасажира автомобіля VW-Transporter,які є аналогічними показанням підсуднього,суд першої інстанції обгрунтовано надав критичну оцінку.

Твердження у апеляції про те,що невірно у ході проведення експертизи №370-а від 09.10.2012 року встановлена траекторія руху автомобілів та місце зіткнення,оскільки не взято до уваги наявні сліди осипання грунту із підкрильників автомобіля обвинуваченого,на думку колегії суддів, також є безпідставним.

Зокрема,експерт,визначаючи місце зіткнення виходив із того,що автомобілі після зіткнення перебувають на незначній відстані один відносно одного,на місці пригоди зафіксована концентрація осипу скла,уламків полімерного походження,у цьому ж місці сходяться та закінчуються сліди гальмування кожного із транспортних засобів.Такі висновки у повній мірі відповідають даним,що містяться у протоколі огляду місця події,схемі до нього та наявним у справі фототаблицям( т.1 а.с. 11-18,51-65).

Експерт ОСОБА_9,яким проводилась експертиза №370-а від 09.10.2012 року, у районному суді підтвердив усі зазначені вище висновки та,крім того, показав,що сліди осипання грунту у даному випадку не мають істотного значення та не впливають на визначення місця зіткнення,оскільки таке було встановлене по ознаках,що зазначені вище(сліди гальмування,осипу скла,уламків,ін.)

Посилання захисника на неврахування експертом при наданні висновку наявності заокруглення дороги,де мало місце зіткнення,судова колегія також відкидає,оскільки такі дані у справі наявні(т.2 а.с.31,32-39,40-47) та були експертом враховані,про що зазначено у висновку №370-а від 09.10.2012 року(т.2 а.с.58)

Твердження апелянта про невідповідність дійсності фототаблиці до протоколу відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_5.27.09.2012,оскільки наявні не усі знімки,зроблені спеціалістом ОСОБА_10,судова колегія також оцінює критично,оскільки фактичні обставини,як вони були повідомлені ОСОБА_5 у ході даної слідчої дії,зафіксовані протоколом відтворення,схемою до нього і такі документи підписані учасниками ,в тому числі підсуднім та його захисником без будь-яких зауважень.(т.2 а.с.40-43).

Допитаний у судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_10 підтвердив достовірність фіксації інформації під час відтворення обстановки та обставин події із підсуднім 27.09.2012 року у протоколі та схемі до нього.(т.3 а.с.131) .Крім того,за клопотанням захисту(т.3 а.с.131) усі фотознімки,які були здійснені спеціалістом ОСОБА_10 у ході цієї слідчої дії ,були надані суду(т.3 а.с.132) ,досліджені та їм дана відповідна оцінка.

Твердження у апеляції про те,що експертом не була встановлена швидкість обидвох автомобілів,судова колегія вважає необґрунтованим,оскільки прийнята експертом швидкість руху автомобілів-учасників ДТП у повній мірі узгоджується із показаннями підсуднього,потерпілого та матеріалами справи,які досліджував експерт при наданні висновку.

Із врахуванням обставин,що викладені вище, колегія вважає безпідставними посилання апелянта на невідповідність вихідних даних,наданих експерту для проведення експертизи фактичним обставинам справи,та-як наслідок-твердження про необ»єктивність цього висновку.Будь-яких доказів щодо упередженості експерта при наданні висновку матеріали справи не містять та захисником у апеляції такі не зазначені.

Посилання апелянта на недотримання слідчим вимог ст.197 КПК України при призначенні комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи судова колегія вважає неспроможним,оскільки експертиза була призначена слідчим 02.10.2012 року,а ОСОБА_5 набув процесуального статусу,який зобов»язував слідчого ознайомлювати особу із постановою про призначення експертизи 25.10.2012 року.Крім того,ОСОБА_5 та його захисник не посилаються на те,що експертом не були з»ясовані істотні для справи обставини,вказуючи лише на невідповідність,на їх думку вихідних даних,з яких виходив експерт,надаючи висновок.

.

Згідно висновків судово-медичного експерта від 10.09.2012 року №377-Е та №376-Е,відповідно,потерпіла ОСОБА_6(пасажир автомобіля ВАЗ 21144) внаслідок ДТП 17.08.2012 року отримала тяжкі тілесні ушкодження,небезпечні для життя у момент заподіяння,а потерпілий ОСОБА_3- середньої тяжкості тілесні ушкодження,що спричинили тривалий розлад здоров»я. (т.1 а.с.129-130,135-136).

Отже,судова колегія вважає обґрунтованим висновок районного суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину та правильною юридичну оцінку дій останнього за ч.2 ст.286 КК України.

Враховуючи викладене вище,колегією не встановлено порушень вимог КПК України,які б свідчили про неповноту судового слідства,отже підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд,а відтак-і для задоволення поданої захисником апеляції не вбачається.

Призначене судом із дотриманням вимог ст.65 КК України основне і додаткове покарання у повній мірі відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі підсудного і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.Отже,підстав для зміни вироку в цій частині судова колегія також не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України(1960), колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію адвоката ОСОБА_11 в інтересах підсудного ОСОБА_5 залишити без задоволення,а вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2013 року щодо останнього - без змін.

Головуючий суддя: О.О.Дембіцька

Судді: С.П.Підгорна

В.Ф.Кифлюк