Постанова № 36981374, 03.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа № 903/1066/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 26.11.13 р. у справі №903/1066/13

за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А0780

до Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Камінь-Каширської районної державної адміністрації

про скасування державного акта на право постійного користування землею

за участю представників сторін:

прокуратури - Пушкарук С.В.

позивача -Філімонова І.О. (дов. №173/147/177-нс від 28.05.2012 року)

відповідача - не з'явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року (суддя Слупко В.Л.) задоволено позов Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А0780 до Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" про скасування державного акта на право постійного користування землею. Скасовано акт на право постійного користування землею, виданий Державному підприємству "Камінь-Каширське лісове господарство" 11.08.1995 року серії ВЛ №12. Стягнуто з Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" в дохід Державного Бюджету судовий збір в сумі 1147 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Волинської обласної ради про передачу земель військової частини 21343 від 04.05.1995 року №4/8, на підставі якого видано оскаржуваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, визнано недійсним (рішення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1198 року у справі №13/6), відтак підлягає скасуванню державний акт серії ВЛ №12 на право постійного землекористування земельною ділянкою площею 6947,8 га, як такий, який посвідчує недійсне (скасоване) право.

Не погоджуючись з даним рішенням Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року у справі №903/1066/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А0780 повністю.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що:

- Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство" користується зазначеною в позові земельною ділянкою не самовільно, а на підставі виданого в 1995 році Волинською обласною радою Державного акта на право постійного користування.

- Судом першої інстанції не взято до уваги те, що відсутні підстави для визнання вказаного Державного акта недійсним. А посилання позивача, як на підставу для скасування Державного акта серії ВЛ №12 на право постійного користування земельною ділянкою, на визнання недійсним рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 року №4/8, є помилковим, оскільки вказане рішення Волинської обласної ради було визнано недійсним з підстав, які станом на день звернення позивача з позовом у даній справі, відпали.

- Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд не врахував те, що позивач на даний час не має права користування спірною земельною ділянкою, що підтверджується рішення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 року по справі №13/6, рішенням господарського суду м.Києва від 23.05.2003 року по справі №32/288 та рішенням господарського суду Волинської області від 09.06.2004 року у справі №02/68-73, якими встановлено, що військова частина №218 (2)5 була реформована у військову частину А-3822, а військова частина 21343 в військову частину А-1547, і саме остання є законним землекористувачем спірної земельної ділянки і є самостійною військовою частиною, незалежно від військової частини А-3822.

- Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо пред'явлення вимог, так як відповідно до п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» до позовних заяв юридичних осіб і громадян про визнання недійсними актів державних органів застосовується загальна позовна давність, яка згідно ст.257 Цивільного кодексу України становить три роки, які давно минули. Позовна давність сплила у 2008 році, так як останній судовий розгляд справи по виявленому прокурором порушені відбувся 24.11.2005 року у Львівському апеляційному господарському суді у справі №06/13-55.

Скаржник та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не забезпечили явку своїх представників в призначене на 03.02.2014 року судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.справи 98-99).

Проте, така неявка представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 03.02.2014 року представник прокуратури заперечив проти апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року у даній справі, просив вказане рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2014 року підтримала відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство", просила рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року у справі №903/1066/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. В обґрунтування своїх доводів представник позивача зазначила, що оскільки спірна земельна ділянка відносить до земель оборони, відтак їх правовий статус визначається статтею 77 Земельного кодексу України. Враховуючи те, що рішення органу виконавчої влади на підставі якого спірна земельна ділянка була передана в користування відповідачу визнано недійсним, відтак підлягає скасуванню і Державний акт на право користування земельною ділянкою, як такий, який посвідчує недійсне (скасоване) право.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представника позивача та представника прокуратури, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи виконавчим комітетом Волинської обласної ради народних депутатів 01.11.1968 року військовій частині 21825 (умовне найменування інженерно-аеродромної служби тилу), як структурному підрозділу управління 14 Повітряної армії (військова частина 18466), на підставі рішення Волинської обласної ради №12/28, видано акт №ХІІ-1-5 на право постійного користування землею площею 24157,70 га на території Волинської області з її планом і описом меж (арк.. справи 14-17).

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 року у справі №13/6 встановлено, що постановою спільного засідання колегії Державного комітету по земельним ресурсам і Міністерства оборони України від 23.11.1993 року №8/11 "Про підсумки інвентаризації земель Міністерства оборони України" затверджено: Перелік земельних ділянок Міністерства оборони України, які за наслідками інвентаризації підлягають передачі в народне господарство і вирішено надіслати їх обласним Радам для прийняття рішення про припинення права користування зазначеними ділянками та подальше їх використання; погоджено питання залишення у тимчасовому користуванні Міністерства оборони України строком до 3 років земельних ділянок, запропонованих до передачі в народне господарство (рішення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 року, арк. справи 19-22).

Згідно зазначеної постанови частина земельної ділянки загальною площею 10027,00 га у Ковельському районі залишено у тимчасовому користуванні Міністерства оборони України строком до 3 років і закріплене за військовою частиною 21825.

Директивою Міністерства оборони України від 02.03.1994 року №Д-115/1/01/120 управління 14 Повітряної армії, в структуру якої входила військова частина 21825, було переформовано в управління 14 авіаційного корпусу з єдиним умовним найменуванням військова частина А3822, що підтверджується довідкою військової частини А0780 від 12.10.2010 року №147/237/1-ЮС (арк.. справи 13).

Як вбачається з розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2002 року №175 рішеннями обласної Ради народних депутатів від 17.03.1994 року №17/23 "Про передачу земель військової частини 21343 (Ковельський район, с.Поворськ) та від 04.05.1995 року №4/8 "Про передачу земель військової частини 21343 (Камінь-Каширський, Маневицький райони)" Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "ТУР" було передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 10027,00 га , Камінь-Каширському держгоспу - 6947,8 га та Городецькому держлісгоспу об'єднання "Волиньліс" - 6520,4 га земельних ділянок, зайнятих лісами, які раніше перебували у користуванні військової частини 21343. Ініціатива про вилучення зазначених земель з користування військової частини виходила від Міністерства оборони України та Державного Комітету України по земельних ресурсах, які на спільному засіданні своїх колегій 23.11.1993 року прийняли постанову, пунктом 2 якої було затверджено перелік земельних ділянок Міністерства оборони України (в тому числі перерахованих вище), які за наслідками інвентаризації підлягали передачі у народне господарство (арк.. справи 23-24).

На виконання рішення обласної Ради народних депутатів від 04.05.1995 року №4/8 11.08.1995 року Камінь-Каширському державному об'єднанню "Волиньліс", розташованому на території Камінь-Каширського району, видано Державний акт серії ВЛ №12 на право постійного користування, яким засвідчено те, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 6947,8 га землі в межах згідно з планом землекористування (арк.. справи 58-60).

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 року у справі №13/6 рішення Волинської обласної Ради народних депутатів від 17.03.1994 року №17/23 та від 04.05.1995 року №4/8 визнано недійсним.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2002 року №175 Державний акт на право постійного користування землею площею 24157,70 га за №ХІІ-1-5 від 01.11.1968 року, виданий військовій частині 21825 анульовано та визнано чинними Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, видані Волинською обласною Радою народних депутатів Ковельському спеціалізованому лісогосподарському підприємству "ТУР", Городецькому лісогосподарському об'єднанню "Волиньліс", Камінь-Каширському лісогосподарському об'єднанню "Волиньліс" (арк.. справи 23-25).

Рішенням господарського суду м.Києва від 23.05.2003 року у справі №32/288 за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі військової частини А-3822 до Волинської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "ТУР", Городецького держлісгосп об'єднання "Волиньліс", Камінь-Каширського лісогосподарського об'єднання "Волиньліс" про визнання недійсним акту, визнано недійсним повністю розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2002 року №175 "Про підтвердження права землекористування Камінь-Каширського і Городецького держлісгоспів об'єднання" та Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "ТУР" з моменту його прийняття (арк.. справи 25-28).

Згідно довідки №147/237/1-ЮС від 12.10.2010 року, виданої військовою частиною А0780 відповідно Директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних сил України від 02.12.2004 року №350/120/1/05 управління 14 авіаційного корпусу (А3822) розформовано і її правонаступником визначено управління Повітряного командирування "Захід" з єдиним умовним найменуванням військова частина А0780 (арк.. справи 13).

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу Держкомлісгоспу України від 24.03.2005 року №242 Камінь-Каширське державне лісогосподарське об'єднання "Волиньліс" перейменоване у Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство".

Колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі №5004/417/12, наявної в матеріалах даної справи, рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.2005р. у справі №06/13-55, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005р., за позовом Військової частини - А 3822 до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", Камінь-Каширського держлісгоспу, Городоцького держлісгоспу про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками встановлено, що законним користувачем земельної ділянки відповідно до судового рішення, яке вступило в законну силу, є військова частина А-1547, при цьому фактичним користувачем є військова частина А-3822, правонаступником якої є військова частина А-0780, і якій в даний час підпорядкована військова частина А-1547 (арк.. справи 30-49).

Отже, Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відповідно до ст. 152 ЗК України правомірно звернувся за захистом порушених інтересів держави - Міністерства оборони України в особі Військової частини А0780.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при постановленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підприємця Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року у справі №903/1066/13 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження по даній справі є скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 11.08.1995р. серії ВЛ-ХІІ та зобов'язання Камінь-Каширського держлісгоспу звільнити земельну ділянку площею 6947,8 га.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2003р. по справі №32/288 за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі військової частини А-3822 до Волинської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб: Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", Городоцького держлісгосп об`єднання "Волиньліс", Камінь-Каширського держлісгосп об`єднання "Волиньліс" про визнання недійсним розпорядження №175 "Про підтвердження права землекористування Камінь-Каширського і Городоцького держлісгоспів об`єднання "Волиньліс" та Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", встановлено, що Волинська обласна державна адміністрація помилково керувалась статтею 57 ЗК України, внаслідок чого змінено цільове призначення земель. Землі стосовно яких було прийнято рішення не належать до земель лісового фонду, а відносяться до земель оборони. Вказаним рішенням також встановлено, що при прийнятті розпорядження №175 Волинською обласною державною адміністрацією був порушений порядок вилучення земельних ділянок, який передбачає обов'язковість згоди землекористувачів, а за відсутності такої згоди питання вилучення земельної ділянки вирішується в судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи військовою частиною 21343 згоди на вилучення не надавалось.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням встановлено, що за правовим статусом визначеним Земельним кодексом, спірна земельна ділянка належить до земель оборони, Волинською обласною державною адміністрацією був порушений порядок вилучення земельної ділянки (без отримання згоди землекористувача).

Як вбачається з Державного акту від 11.08.1995 року серії ВЛ №12 на право користування земельною ділянкою, останній виданий на підставі рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8.

Рішенням Вищого арбітражного суду від 29.04.1998р. у справі №13/6 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі військової частини А3822 до Волинської обласної ради про визнання недійсними актів, рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8 "Про передачу земель військової частини 21343", на підставі якого виданий Державний акт від 11.08.1995 року серія ВЛ №12, визнано недійсним. Отже, державний акт мав бути анульований.

В матеріалах справи відсутні докази щодо зміни чи скасування у встановленому законом порядку рішення Вищого арбітражного суду №13/6 від 29.04.1998р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8, яке було правовою підставою для користування Державним підприємством "Камінь-Каширське лісове господарство" земельною ділянкою площею 6947,8 га у встановленому законом порядку визнане недійсним, у зв'язку з чим Державний акт від 11.08.1995 року серія ВЛ №12 втратив свою чинність.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вилучення земельної ділянки площею 6947,8 га., добровільної відмови від вказаної земельної ділянки та зміни цільового призначення останньої, а рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8 "Про передачу земель військової частини 21343" та розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2002 року №175 "Про підтвердження права землекористування Камінь-Каширського і Городецького держлісгоспів об'єднання "Волиньліс" та Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "ТУР" повністю визнані недійсними з моменту їх прийняття, підлягає скасуванню і Державний акт на право постійного користування Державним підприємством "Камінь-Каширське лісове господарство", земельною ділянкою площею 6947,8 га серії ВЛ №12, як такий, що посвідчує недійсне (скасоване) право.

Крім того, на час видачі Державного акта на право постійного користування землею серії ВЛ №12 від 11.08.1995 року земельні правовідносини регулювались Земельним кодексом України №561-XII від 18.12.1990р. (далі - Кодекс).

За приписами ч. 5 ст. 7 Кодексу у постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Відповідно до ст. 22 Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч.1 ст.23 Кодексу).

Тобто, відповідно до діючого станом на дату видачі Державного акта від 11.08.1995 року серія ВЛ №12 законодавства, надання земельної ділянки у користування здійснювалось виключно на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Сам по собі державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише засвідчував право користування, яке виникло у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.1995р. Камінь-Каширському держлісгоспу об'єднання "Волиньліс" на підставі рішення Волинської обласної Ради народних депутатів від 04.05.1995р. №4/8 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ВЛ №12 площею 6947,8 га для ведення лісового господарства (арк. справи 58-60).

Рішенням Вищого арбітражного суду №13/6 від 29.04.1998р. рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8 "Про передачу земель військової частини 21343" визнано недійсним.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки рішення №4/8, яким було надано Камінь-Каширському державному лісогосподарському об'єднанню "Волинь ліс" (в подальшому перейменоване у Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство") право постійного користування землею площею 6947,8 га, на підставі якого виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ВЛ №12, скасоване, відсутні правові підстави у Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» використовувати земельну ділянку площею 6947,8 га.

Однак, в порушення норм земельного законодавства, відповідач - Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство» використовує спірну земельну ділянку, підтверджуючи своє право Державним актом серії ВЛ №12 від 11.08.1995р., чим порушує право позивача - Військової частини А-0780, на користування спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на неї частини функцій та завдань у сфері оборони.

Державний акт на право постійного користування землею площею 6947,8 га виданий Камінь-Каширському державному лісогосподарському об'єднанню «Волиньліс» 11.08.1995 року, тобто в період перебування вказаної земельної ділянки у користуванні військової частини 21343 (ВЧ А1547, яка безпосередньо підпорядкована ВЧ А-0780), чим порушено права останнього.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В даному випадку, прокурором та позивачем доведено та належними доказами підтверджено, що оспорюваний Державний акт серії ВЛ №12 від 11.08.1995р. не відповідає вимогам чинного, на момент його прийняття і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача - Міністерства оборони України в особі - військової частини А-0780.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією ж нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом першої інстанції спірна земельна ділянка вкрита лісонасадженнями, жодної забудови та майна відповідача на ній не знаходиться. Прокурор не надав місцевому господарському суду пояснень щодо другої позовної вимоги, а саме від чого суд повинен зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, відтак зазначена вимога була залишена судом першої інстанції без розгляду. При цьому господарським судом Волинської області враховано, що скасування судом Державного акта на право постійного користування землею серії ВЛ №12 позбавляє відповідача права користуватися спірною земельною ділянкою, межі якої зазначені в оспорюваному Державному акті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 11.08.1995р. №12 серії ВЛ підлягає задоволенню, а вимога про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 6947,8 га. залишенню без розгляду.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що не заслуговує на увагу суду посилання відповідача на те, що прокурором пропущено строк позовної давності на вимогу про скасування Державного акта на землю.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Державний акт про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі лише актів відповідних державних органів. Оскільки право, посвідчене актом є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то при визнанні недійсним такого рішення державний акт підлягає обов'язковому скасуванню незалежно від строку позовної давності, так як не може посвідчувати недійсне (скасоване) право.

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Окрім того, судова колегія відзначає, що у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (в редакції від 21.04.2008р.) зазначено, що статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення повністю взято до уваги всі докази та фактичні дані, що свідчить про належне з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України та абзацу 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23 березня 2012 року N6 (із змінами та доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, оцінюючи надані докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що позовна вимога щодо скасування Державного акту на право постійного користування землею від 11.08.1995 року серії ВЛ №12 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року у справі №903/1066/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» на рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2013 року у справі №903/1066/13 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №903/1066/13 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.