Рішення № 36980915, 30.01.2014, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1049/13-ц

Провадження по справі № 2/354/41/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Гребик Л.В.

секретаря Мельник Н.М.

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_3,

ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги , підтримані в судовому засіданні, мотивує тим , що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Обласного комунального підприємства «Коломийське МБТІ» від 26.04.2010 року їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Належне їй на праві власності будинковолодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку житловою площею 32 кв.м., літньої кухні, оборогу, комори, 2 стаєн, погребу, вбиральні , криниці, сараю, що стверджується технічним паспортом на будинковолодіння. Згідно Державного акту серії ІФ № 096288 від 07.04.2004 року їй належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,2302 га, кадастровий номер: 2620885001010010048 для обслуговування будівель. Тому вона є єдиним власником будинковолодіння АДРЕСА_1, про що вказано у погосподарській книзі № 3 Кривопільської сільської ради, особовий рахунок НОМЕР_1. Зазначає, що відповідачі мають у користуванні придатний для проживання і зареєстрований у погосподарській книзі № 3 за № 233 розділ 11 Кривопільської сільської ради житловий будинок , право власності на який не оформляють з невідомих для неї причин. В належному їй будинку проживають відповідачі, які без її згоди з власної ініціативи неодноразово здійснювали ремонт, зокрема, фарбували дерев»яні стіни будинку , чим фактично знизили цінність будинку. Відповідачі перешкоджають їй здійснити у будинку капітальний ремонт, незважаючи на наявність рішення Кривопільської сільської ради про те , що будинок потребує реконструкції та капітального ремонту. Нею виявлено факт псування стін житлового будинку, яке виявилося у недбалому відношенні відповідачів до використання будинку та господарських споруд всупереч призначення. Крім того, відповідачі порушують правила співжиття, не допускають її до будинку . Відповідачі зруйнували колодязь на земельній ділянці , зруйнували огорожу і утримують худобу, чим створили водяно-болотний грунт біля підвалин житлового будинку, що призводить до виникнення грибка та загнивання дерев»яних стін будинку, а також допустили часткове руйнування димового комину. Вказані обставини стверджуються актом обстеження матеріально-побутових умов від 15.10.2012 року . З приводу неправомірних дій відповідачів вона неодноразово зверталася до Кривопільської сільської ради та до Верховинського РВ УМВС, в зв»язку з чим працівниками міліції з відповідачами було проведено бесіду та попереджено про недопустимість вчинення будь-яких конфліктів з нею у майбутньому, що стверджується листом Верховинського РВ УМВС від 19.06.2013 року. Вказані дії відповідачів унеможливлюють спільне проживання із ними в одному будинку, а заходи запобігання громадського впливу виявились безрезультатними, відповідачі псують належне їй житлове приміщення , що призводить до його руйнування. Тому виселення відповідачів на вимогу власника в судовому порядку має провадиться без надання іншого жилого приміщення згідно ст. 116 ЖК України за неможливістю спільного проживання і псування жилого приміщення. Наведені підстави вважає достатніми для виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення. Нею вживалися заходи попередження щодо відповідачів у виді вручення кожному з них заяви від 29.05.2013 року через приватного нотаріуса ОСОБА_7 про звільнення ними житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 протягом місяця з моменту вручення заяви, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями потребує ремонту і необхідний для власного проживання та користування. Однак, вказані заходи не дали позитивних результатів , відповідачі у добровільному порядку не звільнили житловий будинок і продовжують його нищити та перешкоджають у здійсненні нею ремонту. Тому, керуючись ст.ст. 99, 116, 152, 157 ЖК України просить виселити відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.

Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 позов заперечив з наступних підстав. Відповідач ОСОБА_3 проживає в спірному будинку з народження , згодом у вказане помешкання, як члени сім"ї, були поселені інші відповідачі, реєстрація яких відбулася відповідно до вимог житлового законодавства. Вказує, що у 2010 році ОСОБА_1 умовила свою матір ОСОБА_8 вчинити на її користь договір дарування спірного будинковолодіння, після чого позивачка з тих самих підстав ( наявність перешкод в користуванні та псування житлового приміщення) вже втретє звернулася до суду з даним позовом. Зазначає, що ОСОБА_1 не проживає в спірному житловому будинку, а разом із своєю сім»єю проживає за адресою , вказаною у позові. Позивачка не зверталася з позовом про вселення в будинок , оскільки не бажає в ньому проживати, маючи намір його продати, помістивши про це оголошення в мережі Інтернет. Відповідачами ніколи не здійснювалися протиправні дії щодо позивачки, як до власника будинковолодіння, в тому числі і руйнування будинку , в якому відповідачі проживають також від народження, а також не чинилися перешкоди у здійсненні ремонту будинковолодіння, до відповідачів не застосовувалися заходи впливу. Відсутність умисного руйнування будинковолодіння стверджується актом обстеження житлового будинку від 23.09.2013 року . Зазначає, що акт обстеження матеріально-побутових умов від 15.10.2012 року, на який, як на доказ посилається позивачка, не підписаний головою Верховинської районної ради, в ньому не зазначено склад комісії та посадову особу, якою складено вказаний акт. Крім того, вказаний акт обстеження підписаний одноособово депутатом Верховинської районної ради всупереч ст.ст. 47, 49 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні », ст. 11 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» . Оскільки будинковолодіння розташоване в с. Кривопілля на території Кривопільської сільської ради вважає, що акт обстеження від 15.10.2012 року посвідчено особою, не наділеною відповідними повноваженнями та складено власноручно особисто позивачкою. В акті не зазначено фактів руйнування житлового приміщення, тому відповідно до ст. 59 ЦПК України вважає, що суд не повинен брати до уваги доказ, одержаний з порушенням порядку , встановленого законом. Наданий позивачкою лист Верховинського РВ УМВС від 19.06.2013 року № Д-12 не може бути прийнятим судом до уваги як доказ застосування до відповідача ОСОБА_3 заходів попередження, оскільки із перевірочних матеріалів № Д-12 вбачається , що за результатами розгляду заяви позивачки не встановлено фактів порушення чинного законодавства, не виявлено ознак будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини. Дана обставина стверджується наявним в матеріалах висновком. Також зазначає, що для застосування ст. 116 ЖК України необхідна наявність систематичних порушень або антигромадської поведніки та застосування для всіх відповідачів заходів запобігання та громадського впливу. Тому, беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу , які мають передувати виселенню наймача або членів сім»ї на підставі ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення та враховуючи правила ч. 2 ст. 59 ЖК України щодо підтверджень обставин справи належними доказами, зважаючи на відсутність в справі будь-яких доказів з приводу того, що всі троє відповідачів систематично порушують правила співжитя та руйнують житлове приміщення або вчиняють дії, які унеможливлюють проживання з позивачем, а також те , що до відповідачів застосовувалися заходи попередження та громадського впливу , і вони не дали позитивних результатів , позовні вимоги вважає безпідставними і в їх задоволенні просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 не визнав позовні вимоги з аналогічних підстав.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що вимоги позивачки не підлягають до задоволення з наступних підстав .

Як встановлено , відповідач ОСОБА_3 проживає в спірному житловому будинку від народження, відповідачка ОСОБА_3 вселилася в будинок після одруження із відповідачем ОСОБА_3, в 1991 році в них народилася дочка ОСОБА_4 - відповідачка у справі , яка також проживає у будинку від народження.

Згідно наданої суду копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 26.04.2010 року позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності на будинок позивачка набула за договором дарування від 20.04.2010 року. Попереднім власником вказаного будинку була мати сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - ОСОБА_8

Позовні вимоги про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення позивачка ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що відповідачі порушують правила співжиття, руйнують та псують будинок, огорожу, використовують не за призначенням призначену для обслуговування будинку земельну ділянку, не дають можливості провести капітальний ремонт будинку, що зумовлювало її неодноразові звернення до Кривопільської сільської ради та до Верховинського РВ УМВС України з приводу неправомірної поведінки відповідача.

На підтвердження вказаних обставин позивачкою надано акт обстеження матеріально-побутових умов від 15.10.2012 року депутата Верховинської районної ради та лист Верховинського РВ УМВС від 19.06.2013 року. Зазначені обставини позивачка також підтверджувала показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, які пояснили , що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачці у вселенні та проживанні в належному їй спірному житловому будинку, пошкодив комин будинку, пофарбував фарбою внутрішню частину стін будинку, зіпсувавши старовинне покриття, зруйнував огорожу і використовує земельну ділянку для випасання худоби , що призводить до псування стін будинку , перешкоджає позивачці у зведенні огорожі.

На заперечення позовних вимог відповідачем надано акт обстеження матеріально- побутових умов від 23.09.2013 року, який складено комісією Кривопільської сільської ради про те, що руйнування житлового будинку з боку відповідачів немає , посилання позивачки на руйнування відповідачами колодязя, димового комину не відповідає дійсності, оскільки таке руйнування відбувається внаслідок впливу часу .

Відповідно до ст. ст. 116, 157 ЖК України якщо члени сім'ї власника або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно роз»яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. При цьому маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання та громадського впливу , які мають передувати виселенню, і відповідно до правил ч. 2 ст. 59 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення ( будинкові , вуличні , квартальні комітети , товариські суди, тощо) повинен підтверджуватися письмовими доказами.

Встановлено , що позивачка ОСОБА_1 зверталася до депутата Верховинської районної ради та до Верховинського РВ УМВС з заявами щодо протиправної поведінки відносно неї відповідачем ОСОБА_3, порушення ним правил співжиття, руйнування і псування ним жилого приміщення , які роблять неможливим їх спільне проживання в одному будинку.

Однак , заходів попередження чи громадського впливу в результаті перевірок вказаних звернень до відповідача ОСОБА_3 не застосовувалось. Наведені обставини підтверджуються матеріалами № Д-12 перевірки заяви ОСОБА_1 від 30.05.2013 року , зокрема, із висновку ДІМ СДІМ Верховинського РВ УМВС , затвердженого заступником начальника Верховинського РВ УМВС 19.06.2013 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій щодо неї відповідача ОСОБА_3 вбачається , що по вказаній заяві перевіркою не встановлено фактів порушення чинного законодавства, не виявлено ознак будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини.

Вказаним висновком спростовується твердження позивачки про те, що Верховинським РВ УМВС відповідача було офіційно попереджено про неприпустимість вчинення конфліктів з нею.

Встановлено, що акт обстеження матеріально-побутових умов від 15.10.2012 року, на який, як на доказ посилається позивачка, не підписаний головою Верховинської районної ради, в ньому не зазначено складу комісії та посадової особи, якими складено вказаний акт. Тому даний доказ згідно вимог ст. 59 ЦПК України не може бути прийнятий судом до уваги .

Позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 позивачка не обгрунтовує жодними обставинами та не навела будь-яких доказів протиправної поведінки щодо неї вказаними відповідачками , порушення ними правил співжиття , які б унеможлювали спільне їх проживання у будинку.

Оскільки факт порушення правил співжиття, псування та руйнування жилого приміщення , використання його не за призначенням, в зв»язку з чим були вжиті заходи попередження або громадського впливу, мають бути підтверджені письмовими документами уповноважених органів , а таких письмових документів позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог суду не надано , її позовні вимоги про виселення відповідачів з жилого приміщення з підстав , передбачених ст.ст. 116, 157 ЖК України , задоволенню не підлягають .

Також до задоволення не підлягають позовні вимоги про виселення відповідачів з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення в зв»язку з необхідністю проведення капітального ремонту, оскільки житловим законодавством не передбачено виселення з житлового приміщення на час капітального ремонту без надання іншого жилого приміщення .

Керуючись ст. ст. 116, 157 ЖК України, ст. ст. 213- 215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виселення із житлового будинку АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення , а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення в повному обсязі складене 04 лютого 2014 року .

Суддя: Л. В. Гребик