Ухвала суду № 36978544, 03.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18638/13-а (у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі - Добрянському М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 листопада 2013 року №0000913910 та №0000923910,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Мілкіленд-Україна» (надалі - ДП «Мілкіленд-Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 листопада 2013 року №0000913910 та №0000923910. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі наказу від 01 жовтня 2013 року №519 та направлень від 01 жовтня 2013 року №458, №459, від 11 жовтня 2013 року №502 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП «Мілкіленд-Україна» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду(рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за липень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №1293/39-10/24255176 від 28 жовтня 2013 року, згідно якого позивачем порушено п. 187.8 ст.187, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.12, ст. 200, п.208.2. та п.208.3. ст. 208 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДП «Мілкіленд-Україна» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного(податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного(податкового) періоду в сумі 23 310 003 грн. а також в частині завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 25 386 602 грн. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000913910 від 13.11.2013 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 137 504 грн., 23 310 003 грн. за основним платежем та 5 827 501 грн. штрафні санкції, та №0000923910 від 13.11.2013 р., про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 25 386 397 грн. Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Відповідно до пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. Аналіз наданих ДП «Мілкіленд-Україна» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки. Відповідно до укладених договорів ДП «Мілкіленд-Україна» з контрагентами, від'ємне значення виникло внаслідок формування податкового кредиту за рахунок здійснення попередніх оплат за товари/послуги. Таким чином, суд першої інстанції на підставі встановлених у справі обставин та п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України вірно дійшов висновку про виникнення права у ДП «Мілкіленд-Україна» на віднесення сум податку до податкового кредиту, адже дата списання коштів з банківського рахунку платника податку передувала поставці товару. Беручи до уваги що податкові зобов'язання за операціями з надання послуг «ООО «Милкиленд РУ» включено ДП «Мілкіленд-Україна» до складу податкових зобов'язань за ті періоди в яких була здійснена оплата послуг, та складено відповідні податкові накладні з зазначенням суми нарахованого ним податку, колегія суддів вважає що ДП «Мілкіленд-Україна» мало право на віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх скасування. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року - без змін. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е. Старова

суддя В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.