Постанова № 36978329, 28.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р. Справа № 818/4650/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 818/4650/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд"

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського МУЮ Сумської області Матусенко Тетяни Петрівни

третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" (далі - ТОВ "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Матусенко Тетяни Петрівни (далі - державний реєстратор, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №2907424 від 06.06.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна, що належить ТОВ "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" (40011, Сумська область, м. Суми, вул. Чернігівська, буд.11, ідентифікаційний код 03120940) за №1125116 від 30.05.2013 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року адміністративний позов було повністю задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду першої інстанції незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин даної справи та просить постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується прав та інтересів апелянта, оскільки запис про обтяження нерухомого майна за №1125116 від 30.05.2013 року було внесено реєстратором за заявою представника апелянта на підставі ухвали Зарічного районного суду м.Суми від 30.05.2013р. по справі №591/4729/13-ц про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд", яка була прийнята в інтересах ОСОБА_1 і є чинною.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, зазначивши, що судом першої інстанції прийняте безпідставне рішення, оскільки позивачем не оскаржувалося рішення державного реєстратора Божок О.М. і обтяження майна позивача не припинялись, тому підстав для вчинення реєстраційної дії по припиненню обтяження не було.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р. ОСОБА_1 було залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу та пояснення, в яких вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідач в своєму рішенні зазначив одночасно дві підстави для відмови в проведенні реєстраційної дії без будь-яких мотивувань, але наявність чинної постанови господарського суду про визнання позивача банкрутом є підставою для скасування всіх обтяжень активів боржника, а накладення нових арештів не допускається, вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для відмови в проведенні реєстраційної дії.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідач надіслав на адресу апеляційного суду письмові пояснення, в яких повідомив, що державним реєстратором було припинено арешт за №1125116 від 30.05.2013 року, а також надав копії матеріалів реєстраційної справи, які стосуються припинення та накладення обтяження на нерухоме майно позивача. Відповідач просив розглянути справу без участі державного реєстратора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням від 06.06.2013 року за №2907424 (далі - Рішення) державним реєстратором Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області відмовлено позивачу в проведенні державної реєстрації припинення обтяжень в зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (т.1 а.с. 18).

Рішення прийнято відповідачем за результатом розгляду заяви ліквідатора позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права на єдиний майновий комплекс) стосовно припинення всіх арештів майна позивача на підставі судового рішення - постанови господарського суду Сумської області від 24.12.2012 року по справі №5021/1506/12. Зазначена заява була прийнята відповідачем 06.06.2013 року відповідно до картки прийому заяви №2906430.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачем відмовлено в проведенні реєстрації скасування арешту та обтяжень з посиланням одночасно на дві підстави, кожна з яких може бути самостійною підставою для відмови в проведенні реєстрації. При цьому, відповідачем ні в рішенні від 06.06.2013 року, ні в ході судового розгляду, не зазначено в чому саме подані позивачем документи не відповідають вимогам закону або в зв'язку з чим подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Окрім того, скасування арештів прямо визначене імперативним приписом ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла на момент розгляду справи, відповідно до якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Так, постановою господарського суду Сумської області від 24.12.2012 року у справі №5021/1506/12 ТОВ "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Скасовано арешти, що накладено на активи позивача, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. (т.1 а.с. 8-11). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року у справі №5021/1506/12 постанову господарського суду Сумської області від 24.12.2012 року в частині призначення ліквідатором ТОВ "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" арбітражного керуючого Корнілова Є.О. скасовано; ліквідатором боржника призначено Савочку А.А.; в іншій частині постанову залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та зауважує на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон №1952), Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Порядок №703).

Відповідно до ст.182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з п. 16 Порядку №703, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про здійснення державної реєстрації прав на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з положеннями ч.5 ч.1 ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, незважаючи на наявність в реєстраційній справі позивача судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач відмовив у задоволенні заяви про припинення обтяжень на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №1952, відповідно до якого у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 24 Закону № 1952, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, державному реєстратору законодавчо надано повноваження щодо відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зокрема зазначених, у п.4 ч.1 ст.24 Закону №1952, виключно за умови роз'яснення заявнику перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень з метою надання заявнику права повторного звернення.

Проте, зазначивши в оскаржуваному рішенні одночасно дві нормативні підстави для відмови в державній реєстрації, але жодним чином не обґрунтувавши відмову, тобто не роз'яснивши, які ж перешкоди стали на заваді державної реєстрації, відповідач тим самим унеможливив усунення заявником цих перешкод і, відповідно, позбавив позивача права повторного звернення із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Водночас, відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону України №1952-ІV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із рішенням суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача та його скасування, внаслідок невідповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з відсутністю законодавчо визначених підстав для відмови в проведенні реєстраційної дії.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна, що належить ТОВ "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд", враховуючи таке.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України №1952-ІV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положення цієї статті передбачають гарантії самостійності прийняття рішень державним реєстратором, і таким чином запроваджують основи для персональної відповідальності державного реєстратора за прийняття рішення.

З огляду на наведену правову норму, питання здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, у тому числі припинення обтяжень, відноситься до виключної компетенції державного реєстратора як представника органу виконавчої влади, системи органів державної реєстрації прав.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що вказана позовна вимога була неправомірно задоволена судом першої інстанції, оскільки згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, суд не може перебирати на себе функцій органу, якому надано такі виключні повноваження.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що Державним реєстратором було припинено арешт за №1125116 від 30.05.2013 року.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 2 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 818/4650/13-а скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського МУЮ Сумської області Матусенко Тетяни Петрівни виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" (40011, Сумська область, м. Суми, вул. Чернігівська, буд. 11, ідентифікаційний код 03120940) за № 1125116 від 30.05.2013 року та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в позові.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р. по справі № 818/4650/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 03.02.2014 р.